Рішення

від 20.10.2016 по справі 902/845/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 жовтня 2016 р. Справа № 902/845/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Презенс Технолоджи", код ЄДРПОУ 37768402 (02160, м. Київ, вул. Березнева, буд. 10)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола", код ЄДРПОУ 37898271 (21036, м. Вінниця, пров. Червоний, 28А, офіс 121)

про стягнення 330625,2 грн

за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 22.04.2015;

відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 18.10.2016р.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Презенс Технолоджи" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола" заборгованості у розмірі 330625,20 грн, з яких: 230909,28 грн - основний борг, 84617,09 грн - 30% річних, 15098,83 грн - сума втрат від інфляції.

Ухвалою суду від 04.10.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/845/16 та призначено її до розгляду на 20.10.2016р.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Представник позивача в судовому засіданні 20.10.2016р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач заявою № 40 від 18.10.2016р. та його представник в судовому засіданні 20.10.2016р. позовні вимоги визнали в повному обсязі та не заперечили проти задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Презенс Технолоджи" (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрикола" (за договором - покупець) укладено договір поставки №15/ЗЗР/17, відповідно до п. 1.2 якого, постачальник постачає покупцю товар (засоби захисту рослин) на умовах, визначених договором.

Згідно із п. 1.4 договору, кількість та асортимент товару визначається у відповідних додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1.1 договору, покупець зобов'язався оплатити товар згідно з умовами цього договору та відповідних додатків.

Згідно п.п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язався поставити (передати) товар покупцеві згідно з умовами цього договору та відповідних додатків.

В п. 3.1. договору, сторони погодили, що порядок розрахунків та ціна товару, що поставляється постачальником покупцю за даним договором, вказується у відповідних додатках до договору.

Згідно п. 3.2. договору, покупець здійснює оплату товару за товар, що поставляється за умовами даного договору, в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (або в іншій формі погодженій сторонами) в строки, зазначені сторонами у відповідних додатках до договору.

Відповідно до п. 4.2. договору, поставка товару проводиться партіями та оформляється товарними накладними.

Згідно п.п. 11.1. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 31.12.2015р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

На виконання умов договору поставки та додатків до нього №№ 1- 12 позивач поставив відповідачу товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 916316,32 грн, що стверджується видатковими накладними: №253 від 27.03.2015р. на суму 35728,56 грн; №304 від 07.04.2015р. на суму 11822,94 грн; №336 від 14.04.2015р. на суму 11822,94 грн; №365 від 17.04.2015р. на суму 594,00 грн; №521 від 08.05.2015р. на суму 47127,60 грн; №522 від 08.05.2015р. на суму 1643,52 грн; №532 від 12.05.2015р. на суму 1570,92 грн; №568 від 14.05.2015р. на суму 13148,16 грн; №569 від 14.05.2015р. на суму 14138,28 грн; №600 від 18.05.2015р. на суму 50371,20 грн; №602 від 18.05.2015р. на суму 12592,80 грн; №639 від 22.05.2015р. на суму 83952,00 грн; №640 від 22.05.2015р. на суму 131957,28 грн; №722 від 04.06.2015р. на суму 237205,60 грн, №904 від 17.07.2015р. на суму 25660,80 грн; №832 від 25.06.2015р. на суму 2358,72 грн; №847 від 01.07.2015р. на суму 5896,80 грн; №938 від 04.08.2015р. на суму 1179,36 грн, №1111 від 22.09.2015р. на суму 11926,20 грн; №1155 від 02.10.2015р. на суму 21632,40 грн; №1210 від 23.10.2015р. на суму 1868,16 грн; №1219 від 30.10.2015р. на суму 5100,48 грн, №1220 від 30.10.2015р. на суму 187017,60 грн, рахунками на оплату та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої договірні зобов’язання виконав частково, провівши оплату за отриманий товар на загальну суму 685407,04 грн, що стверджується випискою з реєстру платіжних документів АТ "Укрексімбанк". Наведене також стверджується обопільно підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.08.2016р.

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар відповідно до договору поставки №15/ЗЗР/17 від 27.01.2015р. склала 230909,28 грн, з яких: 215909,28 грн - заборгованість за поставлений товар згідно видаткових накладних №639 від 22.05.2015р. та №640 від 22.05.2015р. та 15000,00 грн - заборгованість за поставлений товар згідно видаткової накладної №904 від 17.07.2015р.

Не проведення відповідачем розрахунків за отриманий товар стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору про поставки №15/ЗЗР/17 від 27.01.2015 між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 230909,28 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача:

- 84617,09 грн 30% річних, які нараховані на заборгованість в сумі 215909,28 грн за поставлений товар згідно видаткових накладних №639 від 22.05.2015р. та №640 від 22.05.2015р. за період з 01.07.2015р. по 20.09.2016р. та на заборгованість в сумі 15000,00 грн за поставлений товар згідно видаткової накладної №904 від 17.07.2015р. за період з 23.07.2015р. по 20.09.2016р.;

-15098,83 грн втрат від інфляції, які нараховані на заборгованість в сумі 215909,28 грн за поставлений товар згідно видаткових накладних №639 від 22.05.2015р. та №640 від 22.05.2015р. за період з 01.07.2015р. по 31.08.2016р. та на заборгованість в сумі 15000,00 грн за поставлений товар згідно видаткової накладної №904 від 17.07.2015р. за період з 01.08.2015р. по 31.08.2016р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 6.3 договору, сторони погодили, що у разі якщо покупець не здійснив розрахунок за поставлений товар в строки, передбачені п. 3.2. договору та/або відповідними додатками, покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від неоплаченої в строки суми.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору, додатків до нього та вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності періодів нарахування та розрахунку 30% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

При перевірці правильності нарахування позивачем інфляційних нарахувань, згідно визначених в розрахунку періодів, судом встановлено, що позивачем не вірно здійснено розрахунок.

При здійсненні судом перерахунку інфляційних втрат за допомогою калькулятора штрафів програми "ЛІГА.ЗАКОН" згідно визначених позивачем періодів, загальна сума інфляційних втрат складає 15089,56 грн.

Позивачем заявлено в позові вимога на стягнення 15098,83 грн інфляційних втрат. Враховуючи вищевикладене позов в частині стягнення втрат від інфляції підлягає частковому задоволенню в сумі 15089,56 грн, а в решті суми - 9,27 грн слід відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За викладених вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

20.10.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола", код ЄДРПОУ 37898271 (21036, м. Вінниця, пров. Червоний, 28А, офіс 121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Презенс Технолоджи", код ЄДРПОУ 37768402 (02160, м. Київ, вул. Березнева, буд. 10) 230909,28 грн основного боргу, 84617,09 грн 30% річних, 15089,56 грн інфляційних втрат та 4959,24 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення 9,27 грн інфляційних втрат відмовити.

Повне рішення складено 25 жовтня 2016 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи