Рішення

від 20.10.2016 по справі 910/16495/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016Справа № 910/16495/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України (далі - Інститут) до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ідея» (далі - Товариство) про стягнення 26 010,63 грн.,

за участі представників:

позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 5 квітня 2016 року № 264/163-02,

відповідача: не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2016 року Інститут звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 77-1497-16, укладеного між ним та Товариством 11 листопада 2014 року, позивач перерахував попередню оплату за товар у розмірі 39 236,60 грн. Оскільки Товариство у встановлений договором строк взяті на себе за вказаною угодою зобов'язання по поставці товару виконало не в повному обсязі, Інститут, посилаючись на статті 11, 525, 526, 530, 626 та 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача 26 010,63 грн. вартості непоставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 вересня 2016 року порушено провадження у справі № 910/16495/16. Розгляд даної справи призначено судом на 6 жовтня 2016 року.

6 жовтня 2016 року суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 20 жовтня 2016 року.

Під час судового засідання 20 жовтня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у призначені судові засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 8 вересня 2016 року та про відкладення розгляду справи від 6 жовтня 2016 року надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судових засідань. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2014 року між сторонами було укладено договір № 77-1497-16, за умовами якого Товариство зобов'язалось у 2015 році поставити Інституту товар, зазначений у специфікації, а останній - прийняти та оплатити його вартість.

Даний правочин підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб. Строк дії даного договору - до 31 грудня 2015 року, або до повного виконання сторонами всіх зобов'язань (пункт 10.1 угоди).

Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 117.

Відповідно до пункту 5.1 вказаного правочину товар поставляється партіями 1-5 разів на тиждень протягом року.

Пунктом 6.1.5 договору передбачено, що Інститут зобов'язався при отриманні товару звірити дійсну його кількість з відвантажувальною специфікацією, яка додається до кожної партії вантажу.

Обов'язок Товариства по забезпеченню поставки товарів у встановлені договором строки закріплений у пункті 6.3.1 зазначеної угоди.

Відповідно до виставленого Товариством рахунку зі специфікацією від 11 листопада 2014 року № 37654, Інститутом замовлено 9 комплектів видань (журналів) на термін 6 місяців з січня 2015 року по червень 2015 року на загальну суму 39 236,60 грн., а саме: «Біоорганічна хімія» у кількості 3 штуки загальною вартістю 2 538,99 грн., «Біохімія» - 6 штук загальною вартістю 5 617,61 грн., «Журнал загальної хімії» - 6 штук загальною вартістю 5 695,82 грн., «Журнал органічної хімії» - 6 штук загальною вартістю 5 635,86 грн., «Кінетика та каталіз» - 3 штуки загальною вартістю 2 847,91 грн., «Нафтохімія» - 3 штуки загальною вартістю 2 745,87 грн., «Хіміко-фармацевтичний журнал» - 6 штук загальною вартістю 5 165,87 грн., «Хімія та технологія палива і мастил» - 3 штуки загальною вартістю 1 847,17 грн. та «Хімія гетероциклічних сполук» - 6 штук загальною вартістю 7 141,50 грн.

Судом встановлено, що Інститут перерахував на рахунок відповідача 20 лютого 2015 року за вищевказаним рахунком 39 236,60 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи.

Разом із цим, Товариство у встановлений договором строк взяті на себе за вказаною угодою зобов'язання по поставці товару виконало не в повному обсязі, здійснивши поставку журналів у кількості: «Біоорганічна хімія» - 2 штуки, «Біохімія» - 4 штуки, «Кінетика та каталіз» - 2 штуки, «Нафтохімія» - 2 штуки, «Хіміко-фармацевтичний журнал» - 4 штуки, «Хімія та технологія палива і мастил» - 1 штука. Видань «Журнал загальної хімії», «Журнал органічної хімії» та «Хімія гетероциклічних сполук» відповідачем взагалі поставлено не було. Таким чином заборгованість відповідача за непоставлений товар за розрахунками позивача склала 26 010,63 грн.

Водночас, здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу, суд вважає її арифметично вірною в частині 26 010,05 грн.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 628 ЦК України до відносини сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Відтак, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 26 010,05 грн. перерахованої Товариству попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останнє на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Інституту до Товариства про стягнення вказаної суми боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню частково.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ідея» (01103, місто Київ, вулиця Німанська, будинок 10, ідентифікаційний код 00128272) на користь Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України (02660, місто Київ, вулиця Мурманська, будинок 1, ідентифікаційний код 03563790) 26 010 (двадцять шість тисяч десять) грн. 05 коп. основного боргу, а також 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 97 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 жовтня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко