Рішення

від 17.10.2016 по справі 922/2662/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р.Справа № 922/2662/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Харківської громадської організації "Центр громадської політики", м. Харків про стягнення 52359,27 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 40-3273/138 від 08.08.2016 року.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської громадської організації "Центр громадської політики" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору про постачання теплової енергії № 13443 від 16.02.2011 року щодо оплати поставленої теплової енергії в сумі 93023,10 грн., з яких основна заборгованість 39552,94 грн., інфляційні втрати в сумі 48131,28 грн. та 3% річних в сумі 1458,17 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 серпня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29 серпня 2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.08.2016 року представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 27703), в якій зазначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, позивачем було допущено помилку, у зв`язку з чим невірно визначено ціну позову. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача52359,27 грн. заборгованості, з яких сума пені 1450,77 грн., сума інфляційних втрат 9897,39 грн., 3% річних в сумі 1458,17 грн.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.08.2016 року представник позивача супровідним листом (вх. № 27702) надав документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2016 року розгляд справи було відкладено на 19.09.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2016 року розгляд справи було відкладено на 26.09.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2016 року розгляд справи було відкладено на 03.10.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2016 року розгляд справи було відкладено на 17.10.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 17.10.2016 року представник позивача надав заяву (вх. № 33998) про долучення до матеріалів справи документів.

Представник позивача в судовому засіданні 17.10.2016 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.10.2016 року не з`явився, відзиву на позов та документів, витребуваних судом, не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Присутній в судовому засіданні 17 жовтня 2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2016 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

16.02.2011 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач) та Харківською громадською організацією «Центр громадської політики» (відповідач) було укладено договір № 13443 купівлі-продажу енергії в гарячій воді (далі договір), відповідно до умов якого Теплопостачальна організація (КП "Харківські теплові мережі") взяла на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.6.4 договору відповідач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 28 числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору, позивачем здійснювалось постачання теплової енергії відповідачу у період з листопада 2013 року по квітень 2016 року, що підтверджується актами про включення та відключення опалення: №178/645 від 04.10.2013 року, № 178/338 від 14.04.2014 року, №178/1379 від 25.10.2014 року, № 178/2107 від 14.04.2015 року, № 178/2639 від 19.10.2015 року, № 178/3836 від 05.04.2016 року (а.с.49-54), підписаними та скріпленими печатками представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувачів житлових будинків.

На адресу відповідача направлялись рахунки за спожиту теплову енергію, які наявні в матеріалах справи (а.с. 28-47).

Крім того, в матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 10.10.2016 року, відповідно до якого власником нежитлових приміщень до яких поставляється теплова енергія згідно спірного договору є Харківська громадська організація "Центр громадської політики".

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо оплати поставленої теплової енергії, у нього утворилась заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з листопада 2013 року по квітень 2016 року в розмірі 39552,94грн., яка на даний час є несплаченою, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 13443 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в розмірі 39552,94 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 1458,17 грн. 3% річних та 9897,39 грн. інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, наданого позивачем, судом встановлено, що останнім було невірно визначено індекс інфляції, у зв`язку з чим сума інфляції була нарахована в більшому розмірі.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, які становлять 9861,85 грн.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 1458,17 грн. та інфляційних витрат в сумі 9861,85 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 35,54 грн. інфляційних втрат, то суд відмовляє в їх задоволенні, як безпідставно нарахованих.

Стосовно стягнення з відповідача пені в сумі 1450,77 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2.3 договору, несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня наступу строку оплати до дня фактичної оплати.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 1450,77 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо її задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Харківської громадської організації «Центр громадської політики» (61057, площа Павловська (колишня ОСОБА_2), 10, код ЄДРПОУ 21239076) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська 11, код ЄДРПОУ 31557119) 39552,94 грн. основний борг, 1458,17 грн. 3% річних, 9861,85 грн. інфляційних втрат, 1450,77 грн. пені та 1377,06 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 35,54 грн. інфляційних втрат в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 24.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

922/2662/16