Рішення

від 18.10.2016 по справі 917/1348/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016 Справа №917/1348/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно холдинг", вул. Кагамлика, 11, м. Полтава, 36002

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА" Дімакс", вул. Боричів Тік, 35А, м. Київ, 04070

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова компанія "За і проти", вул. Фрунзе, 21, оф. 405, м. Полтава, 36000

про стягнення суми основного боргу, пені, річних, інфляційних

Суддя Сірош Д.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 28.09.2016

від відповідачів: не з'явилися

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату складення повного рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позов про стягнення з відповідача (1) 277273,09 грн заборгованості за договором підряду №12/03 від 12.03.2015, з яких: 175967,12 грн - сама основного боргу, 5629,00 грн - 3% річних, 83479,99 грн пені, 12196,98 грн - інфляційні втрати та про стягнення з відповідача (2) заборгованості по договору поруки в розмірі 1000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

В обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконанням відповідачем 1 зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт.

Відповідач 1 у відзиві на позов проти позову заперечив, посилаючись на те, що розрахунки з позивачем не були здійснені через відсутність коштів.

Відповідач 2 подав заяву про розгляд справи без участі представника. У вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Суд задовольняє клопотання відповідача 2 про розгляд справи без участі його представника.

11.10.2016 від позивача до господарського суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копії додаткової угоди до договору поруки від 30.09.2016. Суд долучив зазначену додаткову угоду до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

12.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно холдинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА" Дімакс" уклали договір підряду №12/03.

Відповідно до п. 1.1 договору Замовник (ТОВ "КУА" Дімакс") доручає, а Підрядник (ТОВ "Технохолдинг") забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання власними силами та залученими силами і засобами передбачених замовленням робіт по влаштуванню мереж опалення, водопроводу та каналізації житлового будинку по вул. Щербакова 52 в м. Києві.

Згідно з п. 2.1. договору сторони обумовили, що ціна договору становить 5000000,00 грн та є орієнтовною.

Відповідно до п. 2.2. договору фактична вартість робіт, виконаних Підрядником за цим договором, визначається за Актами фактично виконаних робіт форми №КБ-2В та Довідками про вартість фактично виконаних робіт форми №КБ-3по факту виконання Підрядником робіт і буде складатися із сум, вказаних сторонами у довідках про вартість робіт (форма КБ-3) за визначений період (місяць).

Згідно з п. 4.2 договору оплата вартості робіт проводиться згідно виставленого рахунку на оплату протягом 10 днів після підписання актів виконаних робіт.

У відповідності до п. 10.2. договору за порушення строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику неустойку у формі пені за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних та неоплачених робіт.

На виконання умов договору протягом 2015 року відповідачу були надані послуги, відповідно до умов договору, вартістю 776967,12 грн, що підтверджується актами виконаних робіт та довідкою по вартість робіт від 30.06.2015. Обов'язок з оплати наступив 10.07.2015.

Як зазначає позивач, відповідач здійснив розрахунки на суму 600000,00 грн. Розмір заборгованості становить 176967,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохолдинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-холдинг" уклали договір відступлення права вимоги за яким ТОВ В«Техно холдингВ» набуло право кредитора за договором підряду на виконання будівельних робіт на будівництві житлового будинку по вул. Щербакова, 52 в м. Києві № 12/03 від 12.03.2015.

Право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 176967,12 грн.

03.03.2016 на адресу відповідача направлена претензія про погашення заборгованості в сумі 176967,12 грн. 14.03.2016 відповідач у відповіді на претензію не заперечував наявності заборгованості, але посилався на відсутність грошових коштів.

28.08.2015 ТОВ "Техно холдинг" та ТОВ "Юридична консалтингова компанія "За і Проти" уклали договір поруки, за яким останнє взяло на себе зобов'язання гарантувати

виконання своїх обов'язків ТОВ "КУА"Дімакс" за договором підряду на суму 1000,00 грн.

Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 заборгованість в сумі 176967,12 грн та стягнути з відповідача 2 заборгованість по договору поруки в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду; якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушуючи договірні зобов'язання заборгованість в сумі 176485,00 грн відповідачем не сплачена.

Доказів у спростування вищевикладеного відповідач 1 суду не надав.

Отже, вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 175967,12 грн є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 10.2. договору у випадку порушення строків оплати Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу 83479,99 грн пені за період з 11.07.2015 по 27.08.216.

Проте, вимога позивача про стягнення пені правомірна, але розмір пені завищено.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем при нарахуванні пені за невиконання зобов'язань по договору не дотримано шестимісячного строку нарахування пені.

З урахуванням наведеного за розрахунком, здійсненим судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 44295,50 грн. В решті пені суд відмовляє в позові.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

За розрахунком здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 5629,00 грн - 3% річних за період 11.07.2015 - 01.08.2016, 12196,98 грн інфляційних за період липень 2015 року - червень 2016 року.

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Вимога про стягнення з відповідача (2) 1000,00 грн по договору поруки також підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

У відповідності з ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 543, 554 ЦК України відповідач 2, який поручився за виконання відповідачем 1 кредитного договору на суму в розмірі 1000,00 грн, є солідарним боржником позивача поряд з відповідачем 1.

У зв'язку з порушенням відповідачем 1 зобов'язань щодо оплати виконаних робіт по договору підряду, за яким відповідач 2 взяв на себе зобов'язання гарантувати виконання зобов'язань ТОВ "КУА "Дімакс", відповідно до договору поруки, вимога позивача про стягнення з ТОВ "Юридична консалтингова компанія "За і проти" є правомірною та підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України стягуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог та покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА" Дімакс", у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА" Дімакс", вул. Боричів Тік, 35А, м. Київ, 04070 (р/р 2600110266501.980 в АТ В«Артем-БанкВ» м. Києва, МФО 300885, код ЄДРПОУ 34818460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно холдинг", вул. Кагамлика, 11, м. Полтава, 36002 (код ЄДРПОУ 39156749) 175967,12 грн основного боргу, 44295,50 грн пені, 5629,00 грн - 3% річних, 12196,98 грн інфляційних, 3571,34 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю В«Юридична консалтингова компанія В«За і протиВ» (36000, м. Полтава, вул. Фрунзе,21 оф.405, ЄДРПОУ 39208016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно холдинг", вул. Кагамлика, 11, м. Полтава, 36002 (код ЄДРПОУ 39156749) 1000 грн за договором поруки.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.10.2016.

Суддя Д.М. Сірош