Рішення

від 19.10.2016 по справі 910/16839/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016Справа №910/16839/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім «Євротрубпласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВБУДТЕХ"

про стягнення 22 219,77 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 55/2016 від 23.08.2016

Від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВБУДТЕХ" про стягнення 22 219,77 грн., у тому числі 14 382,55 грн. основного боргу, 4 756,20 грн. пені, 805,42 грн. інфляційних втрат та 2 275,60 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 2011/2015 від 20.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16839/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.10.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 19.10.2016 позивач надав суду документи на виконання вимог ухвали суду для огляду у судовому засіданні та для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2016 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання ненаправив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 19.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВБУДТЕХ» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки від 20.11.2015 №2011/2015 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (далі - товари), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до нього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору сторони визнали наступний порядок узгодження умов постачання партії товару: покупець направляє постачальнику письмове замовлення, з зазначенням асортименту та кількості партії товару. В замовленні також вказується кінцевий пункт доставки, крім випадків передбачених п.4.3. даного договору. Замовлення покупця є пропозицією (офертою) до поставки партії товару(щодо асортименту та кількості партії товару) та його згодою (акцептом) з цінами постачальника, що діяли на момент замовлення товару (п.4.1.1. договору).

Так, на підтвердження приймання-передачі товару від постачальника до покупця представниками сторін було підписано наступну видаткову накладну: ЕТП №КВ 2511/023 від 25.11.2015 на суму 71 424,15 грн. (копія в матеріалах справи).

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку передбаченому даним договором.

Позивач стверджує, що незважаючи на встановлений договором строк для проведення розрахунків, та його звернення щодо термінового погашення заборгованості з оплати товару у вигляді направлення претензії від 27.04.2016 № 148/2016, відповідач зобов'язання по оплаті в повному обсязі не виконав.

У зв'язку з цим за відповідачем виникла заборгованість станом на 08.08.2016 становить 14 382,55 грн., що підтверджується відповідними актами звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 8.3. договору, у випадку не виконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно з п. 6 ст. ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовилися, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Загальний розмір неустойки яка виникла в результаті несвоєчасного здійснення розрахунків за розрахунком позивача складає 4 756,20 грн.

Відповідно до п.8.4. договору, у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленому йому товару, постачальник, згідно ч.3. ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

У зв'язку з цим відповідачу позивачем було нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами, розрахований за період прострочення оплати, становить 2 275,60 грн.

Представник позивача пояснив суду, що оскільки відповідач так і не виконав зобов'язання за договором та не оплатив товар у встановлений строк, то Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВБУДТЕХ» про стягнення 22 219,77 грн., у тому числі 14 382,55 грн. основного боргу, 4 756,20 грн. пені, 805,42 грн. інфляційних втрат та 2 275,60 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 2011/2015 від 20.11.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи, відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання за договором та не оплатив за поставлений товар на загальну суму 14 382,55 грн., у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВБУДТЕХ» виникла заборгованість у зазначеному розмірі.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВБУДТЕХ» основного боргу за договором поставки № 2011/2015 від 20.11.2015 в розмірі 14 382,55 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 14 382,55 грн. основного боргу є обґрунтована та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 4 756,20 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України , виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно з п. 8.3. договору, у випадку не виконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно з п. 6 ст. ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовилися, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р . зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 2011/2015 від 20.11.2015, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України , за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 4 756,20 грн. пені.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 25% за користування чужими грошовими коштами в сумі 2 275,60 грн.

Відповідно до п.8.4. договору, у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленому йому товару, постачальник, згідно ч.3. ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з покупця проценти за використання чужими коштами в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки товару № 2011/2015 від 20.11.2015, то з нього, на підставі п.8.4. договору за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 2 275,60 грн.

Також позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВБУДТЕХ» 805,42 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України , особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України , що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» , згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 2011/2015 від 20.11.2015, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України , за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 805,42 грн. інфляційних втрат.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що він виконав належним чином свої зобов'язання за договором поставки № 2011/2015 від 20.11.2015, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставки товару за даним договором не виконав належним чином.

Відповідач позовних вимог, заявлених позивачем, не спростував, заперечень проти позову не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд визнає позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВБУДТЕХ» обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВБУДТЕХ» (03028, м. Київ, провулок Феодосійський, 14, офіс 32, ідентифікаційний код 38949159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, 1 , ідентифікаційний код 33090871) 14 382 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 55 коп. основного боргу, 4 756 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 20 коп. пені, 805 (вісімсот п'ять) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 60 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 25.10.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина