Рішення

від 18.10.2016 по справі 755/10543/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/10543/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарях Худякова Н.А., Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Академії муніципального управління про зміну дати звільнення та стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом у якому за збільшеним розміром заявлених вимог у останній редакції просить стягнути з Академії муніципального управління середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.07.2015 року по 13.06.2016 року у розмірі 27 959,16 грн., визнати недійсним запис в трудовій книжці № 30 від 04.07.2015 року про її звільнення з посади за п. 1 ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін і зобов'язати відповідача зробити новий запис в трудовій книжці про звільнення з 14.06.2016 року та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 4 294 грн.

Вимоги мотивує тим, що 04.07.2015 року вона була звільнена з посади чергового гуртожитку по вул. Попова, 9А у м. Києві за угодою сторін, згідно наказу в.о. ректора Академії муніципального управління від 03.07.2015 року № 353-к.

При зверненні в останній день роботи до відділу кадрів трудову книжку вона не отримала. Про причини невидачі трудової книжки в день звільнення їй не повідомили.

Трудова книжка була особисто отримана нею під розпис у книжці обліку лише 14.06.2016 року після отримання листа від відповідача від 25.05.2016 року за № 01-302 у якому відповідач запрошував отримати трудову книжку у зв'язку зі звільненням.

В судовому засіданні представник позивача Михайлюк О.В. підтримав позов зі збільшеними вимогами та викладені у заяві обставини.

Представник відповідача Чебан М.В. в судовому засіданні позов визнала частково, пояснила, що вина Академії муніципального управління у невидачі позивачу трудової книжки є часткова, а саме за період з 06.07.2015 року по 10.01.2016 року, за який середній заробіток за час вимушеного прогулу складає у розмірі 15 675,32 грн., у решті заявлена до стягнення сума не підлягає задоволенню, оскільки після виявлення у грудні 2015 року факту наявності у сейфі відділу кадрів трудової книжки позивача Академією 29.12.2015 року та повторно 25.05.2016 року на адресу ОСОБА_1 надсилалися листи про необхідність з'явитися для отримання трудової книжки, які позивач ігнорувала та свідомо не приходила до відділу кадрів.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 12.10.2009 року була прийнята в Академію муніципального управління на посаду інспектора служби охорони гуртожитку. 02 вересня 2013 року позивач була переведена на посаду чергового гуртожитку (а.с. 12).

Наказом Академії муніципального управління від 03.07.2015 року № 353-к, ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади з 04 липня 2015 року за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 10).

Відповідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Судом безспірно встановлено, що позивач у день звільнення працювала, при цьому трудову книжку їй видано не було.

Представник відповідача пояснила, що так трапилося через безвідповідальність працівників відділу кадрів, при цьому трудову книжку позивача у сейфі було виявлено у грудні 2015 року після проведених кадрових змін.

Заперечуючи на позов, представник відповідача посилається на те, що позивачу Академією муніципального управління двічі надсилалися листи з пропозицією отримати трудову книжку, на які ОСОБА_1 не реагувала.

У спростування вимог представником відповідача надано суду копію листа від 29.12.2015 року на ім'я позивача з проханням з'явитися до відділу кадрів для отримання трудової книжки та картка розсилки поштової кореспонденції (а.с. 22, 39).

Проте до вказаного листа та картки розсилки з поштовим штемпелем датованим 05.01.2016 року з переліком адресатів, у т.ч. ОСОБА_1, суд відноситься критично, так як позивачем не визнається факт надходження такого листа та суду не надано будь яких належних доказів на підтвердження відправлення саме зазначеного повідомлення з інформацію про отримання трудової книжки та/або отримання листа позивачем, оскільки такий лист надсилався простою кореспонденцією. Суду також не надано доказів того, що позивач ухилялася від отримання листа датованого 29.12.2015 р. та трудової книжки.

Як зазначено у позові, що також пояснив представник позивача, ОСОБА_1 отримала від відповідача лист від 25.05.2016 року, після чого 14.06.2016 року забрала трудову книжку.

Згідно ч. 4 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 зі змінами, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв»язку з затримкою видачі трудової книжки він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 зі змінами.

За викладених обставин суд вважає, що через невиконання Академією муніципального управління вимог вищенаведеної ст. 47 ч. 1 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за затримку видачі трудової книжки, згідно положень ст. 235 ч. 4 КЗпП України, за період з 06.07.2015 року по 29.05.2016 року, тобто з урахуванням надісланого відповідачем позивачу листа від 25.05.2016 року, який був отриманий останньою, та нормативних строків пересилання поштових відправлень простої письмової кореспонденції, який позивач з урахуванням часу на пересилання мала отримати 29.05.2016 року.

Вказаний період з 06.07.2015 року по 29.05.2016 року включає 228 робочих днів, тому до виплати позивачу належить сума 26 671 грн. 44 коп., виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 116 грн. 98 коп.

При цьому, суд виходить з того, що обчислення середньоденної заробітної плати, відповідно норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, що передують звільненню позивача, на число відпрацьованих робочих днів, тобто середньоденна заробітна плата позивача становить 116,98 грн. (1863,90 грн. - заробітна плата за травень 2015 року + 2581,49 грн. - заробітна плата за червень 2015 року : 38 робочих днів (18 + 20)).

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за затримку видачі трудової книжки у розмірі 27 959,16 грн., тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

У частині заявлених вимог про внесення змін у трудову книжку стосовно дати звільнення з 04.07.2015 року на дату 14.06.2016 року слід відмовити, оскільки Кодекс законів про працю України не містить норми щодо зміни дати звільнення працівника при затримці видачі трудової книжки, при цьому також наказ про звільнення позивача з 04.07.2015 р. є дійсним та позивачем не оскаржується.

За викладених обставин позов підлягає задоволенню частково.

Представник позивача також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4 294 грн.

При цьому суд враховує наступні обставини.

За нормою ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Між позивачем та адвокатом Михайлюк О.В. 19 жовтня 2015 року укладений договір про надання правової допомоги, за змістом якого розмір гонорара не визначений (а.с. 8).

Позов поданий до суду 04.07.2016 року. На підтвердження вимоги про стягнення правової допомоги надана квитанція на суму 4 294 грн., які сплачені ОСОБА_1 адвокату Михайлюк О.В. 19.10.2015 року, тобто оплата проводилася задовго до подачі позову. При цьому, як пояснив сам представник позивача Михайлюк О.В., ним надавалась позивачу також правова допомога з інших правових питань, що не пов'язані з розглядом даної справи. Крім того, в обґрунтування вимог про стягнення правової допомоги представником позивача не надано акт здачі-прийняття наданих послуг, не складений розрахунок таких юридичних послуг із зазначенням виду послуг, витраченого часу на них, їх вартості.

У зв'язку з викладеним заявлені вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають, так як не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 47, 48, 235 КЗпП України, п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, ст. ст. 10, 11, 58, 60, 61, 79, 88, 208, 215, 218 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Академії муніципального управління про зміну дати звільнення та стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки задовольнити частково.

Стягнути з Академії муніципального управління, код ЄДРПОУ 22927068, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за затримку видачі трудової книжки в сумі 26 671 (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 44 коп. з утриманням обов'язкових до сплати в бюджет платежів.

У решті заявлених вимог відмовити.

Стягнути з Академії муніципального управління на користь держави судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя