Ухвала

від 18.10.2016 по справі 808/1562/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 жовтня 2016 рокусправа № 808/1562/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос Трейд" до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

в с т а н о в и в:

У травні 2016 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000091400 від 28.04.2016 року з податку на додану вартість у розмірі 40 937,00 грн., видане Державною податковою інспекцією в Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.04.2016р. №0000091400.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос Трейд" 08.12.2006 року зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Запорізької міської ради та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції в Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

У період з 06.04.2016 року по 07.04.2016 року посадовою особою податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Лотос Трейд", код за ЄДРПОУ 34789812, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Ін-Версія", код за ЄДРПОУ 37129488 за листопад 2015 року, за результатами якої складено акт від 14.04.2016 № 770/08-27-14-2/34789812.

За висновками акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення: п.п.14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.1 ст.198 п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200, внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення за листопад 2015 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 40 937 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ "Лотос Трейд" було подано заперечення від 20.04.2016 року на Акт перевірки, за результатами розгляду яких, податковим органом зазначено, що висновки акту від 14.04.2016 № 770/08-27-14-2/34789812 залишені без змін.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000091400 від 28.04.2016 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Лотос Трейд" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 40 937 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит пов'язаний з господарською діяльністю позивача, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського і податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Ін-Версія" (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 616 від 26.03.2012 року, за умовами якого продавець зобов'язаний надати покупцю у власність матеріальні цінності (товари непродовольчої групи) а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товару в установлені цим договором строки. Асортимент, кількість, строки, ціна одиниці товару та загальна сума кожної поставки визначається у відповідності до заяви покупця, що відповідає специфікації та прайс-листам продавця. Відповідно до п. 4.2 договору, поставка товару в магазин покупця здійснюється продавцем.

Факт придбання товару за умовами договору купівлі - продажу № 616 від 26.03.2012 року підтверджується специфікацією від 13.08.2015 року, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи

Придбані позивачем товари у ТОВ "Ін-Версія" були використані в господарській діяльності позивача, а саме реалізовано в мережі магазинів позивача.

На підставі отриманих податкових накладних, позивач суму ПДВ в розмірі 40937,00 грн. по господарських операціях з ТОВ "Ін-Версія" включив до податкового кредиту листопада 2015 року.

Отже, досліджені судом першої інстанції первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос Трейд" сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за результатом проведення господарських операцій із вказаними контрагентами з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Отже, факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Ін-Версія" підтверджується відповідними первинними документами, які були в наявності у відповідача під час проведення перевірки та досліджувалися ним, що не заперечується відповідачем.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на ненадання позивачем сертифікатів якості, останні не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки сертифікат не є первинним документом.

Посилання податкового органу на дефекти товарно-транспортних накладних, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки зазначені відповідачем недоліки не свідчать про нереальність вчинених позивачем правочинів з огляду на підтвердження дійсного виконання операції.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу сформований на підставі аналізу податкової звітності та інформаційних баз даних по контрагенту позивача ТОВ "Ін-Версія".

Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих постачальників.

Тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податкова інформація щодо контрагента позивача, на підставі якої встановлено допущені останніми порушення, не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, а тому платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окрім того, в силу закону наявна у податкового органу інформація щодо допущення порушень контрагентом позивача, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк така інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, судом встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинних документів.

При вирішенні справи судом також враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагент позивача на момент укладення договорів та оформлення податкових накладних був належним учасником цивільних та господарських правовідносин.

Також суд зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі ж якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від контрагента, який мав спеціальну правосуб'єктність, а також реальність вчиненої господарської операції суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності винесеного Державною податковою інспекцією в Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 24.10.2016 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим