Рішення

від 19.10.2016 по справі 911/2492/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р. Справа № 911/2492/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства В«КиївобленергоВ» , Київська обл., м. Вишневе

до приватного акціонерного товариства В«Оздоровчий центр В«ЯринаВ» , Київська обл., смт. Козин

про стягнення 404 145,03 гривень

За участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1, довіреність №125 від 20.05.2016;

від відповідача : не з'явилися.

Позивач, публічне акціонерне товариство В«КиївобленергоВ» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства В«Оздоровчий центр В«ЯринаВ» про стягнення 404 145,03 гривень, з яких 148 158,27 гривень заборгованість за спожиту активну електроенергію, 11 800,92 гривень заборгованість за реактивні перетоки, 108 509,86 гривень інфляційних втрат, 126 867,29 гривень пені, 8 808,71 гривень 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії від 24.12.2010 № 1175.

20.09.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю, мотивуючим тим, що акти (акти про порушення, акт технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії, акти контрольного огляду засобів обліку електричної енергії ) долучені до матеріалів справи не можуть бути доказами надання послуг з постачання електричної енергії в заявленому обсязі за період - серпень 2014 року, оскільки ці акти стосуються іншого періоду та вже були предметом розгляду в судових справах. Відповідач також зазначає, що ці акти підписувала особа, яка не мала відповідних повноважень для цього і видавала себе директора приватного акціонерного товариства «Оздоровчий центр «Ярина» та здійснювала незаконні підключення до електричних мереж публічного акціонерного товариства «Київобленерго». По даним фактам ПАТ «Оздоровчий центр «Ярина» 06.09.2016 звернулось з заявою до правоохоронних органів щодо притягнення до кримінальної відповідальності винної особи. Відповідач вказує, що актом контрольного огляду засобів обліку електричної енергії №0091176 від 25.12.2013 встановлено, що електропостачання відключене, а актом контрольного засобів обліку електричної енергії №044667 від 05.11.2015 встановлено, що на період огляду споживач відключений. Вищенаведені акти встановлюють, що електропостачання відключено. Крім того, відповідач зазначає, що в акті №034211 від 06.06.2014 у графі «показники» лічильника відображено показник - 008308, в акті №044667 від 15.11.2015 у графі «показник» лічильника відображено ідентичний показник - 008308. В період з 06.06.2014 по 15.11.2015 акти про порушення не складалися, що на думку відповідача підтверджує безпідставність нарахування заборгованості за серпень 2014. Відповідач заявив суду про застосування у справі наслідків спливу позовної давності щодо стягнення пені.

07.10.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення стосовно заборгованості відповідач за активну електроенергії в розмірі 148 158,27 гривень, та за реактивні перетоки в розмірі 11 800,90 гривень. Позивач зазначає, що заборгованість за активну електроенергію та реактивні перетоки виникла по виставленим рахункам: від 21.11.2012 нараховано 10 406,12 гривен за спожиту електричну енергію та 993,71 гривень за реактивні перетоки; від 20.12.2012 нараховано 7 452,42 гривень за спожиту електричну енергію та 708,82 гривень за реактивні перетоки; від 22.05.2013 нараховано 43 586,21 гривень за спожиту електричну енергію та 4 143,95 гривень за реактивні перетоки; від 31.07.2013 нараховано 35 467,47 гривень за спожиту електричну енергію та 2 151,14 гривень за реактивні перетоки; від 10.04.2014 нараховано 40 362,73 гривень за спожиту електричну енергію та 3 518,41 гривень за реактивні перетоки; від 30.05.2014 нараховано 1 402,40 гривень за спожиту електричну енергію та 135,48 гривень за реактивні перетоки; від 31.07.2014 нараховано 5 615,18 гривень за спожиту електричну енергію та 88,69 гривень за реактивні перетоки; від 29.08.2014 нараховано 3 865,74 гривень за спожиту електричну енергію та 60,70 гривень за реактивні перетоки. Також позивач зазначив, що при звернені до суду з даним позовом не враховані виставлені рахунки за електричну енергію та реактивні перетоки, які були предметом розгляду при попередніх судових розглядах.

10.10.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву. Крім того, відповідач заявив про сплив позовної давності щодо нарахування заборгованості відповідно до акту звіряння розрахунків.

10.10.2016 через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача долучено до матеріалів справи копії договору про розстрочення виконання зобов'язання, а саме: копія договору №7000024256 від 10.06.2014, копія договору №7000024149 від 10.06.2014, копія договору №7000024150 від 10.06.2014 від 10.06.2014 про розстрочку виконання зобов'язань, відповідно до п. 1.1. договорів відповідач зобов'язується та гарантує повне погашення заборгованості, що утворилася виходячи з договору про постачання електроенергії №220024853 від 24.12.2010. Крім того, позивачем долучено акт звіряння розрахунків від 12.06.2014 за договором від 24.12.2010 №1175, з якого вбачається, що у період з червня 2012 по червень 2014 рік сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 394 494,09 гривень.

13.10.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено.

13.10.2016 через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача долучено до матеріалів справи рахунки-фактури за спожиту електричну енергію з листопада 2011 по серпень 2014 року.

19.10.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що 12.06.2014 відповідачем було підписано та скріплено печаткою акт звіряння розрахунків на суму 359 832,59 гривень за активну електричну енергію та 34 661,50 гривень за реактивні перетоки. Позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено ряд договорів про розстрочку виконання зобов'язань стосовно розстрочення сплати заборгованості за активну електричну енергію та реактивні перетоки, тому позиція відповідача щодо відсутності у справі доказів виникнення заборгованості за спожиту електроенергію є необґрунтованою. Крім того, позивач зазначає, що 06.06.2014 було здійснено заміну приладу обліку електричної енергії, яким обліковується споживання електричної енергії відповідачем. Так, відповідно до акту №034211 технічної перевірки розрахункового засобу обліку на об'єкті відповідача було встановлено новий прилад обліку НІК 2303АРК1Т №0173174 з початковими показниками 000015,43 кВт.год. В цьому ж акті технічної перевірки зафіксовано показники засобу обліку електричної енергії, яким фіксувався обсяг спожитої відповідачем електричної енергії по 06 червня 2014 року. Відповідно до вказаного документу показники засобу обліку НІК 2301 АК1 №0472297 станом на 06 червня 2014 року становили 008308,1 кВт.год.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судове засідання, призначене на 19.10.2016 не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В перебігу розгляду справи представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судове засіданні, призначене на 17.01.2016 представник відповідача не з'явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи, яке було судом задоволено але розгляд справи відкладено у межах відведеного ст. 69 ГПК України строку тобто на 19.10.2016.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Розгляд справи відкладався.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2010 між публічним акціонерним товариством «Київобленерго» (постачальник) та приватним акціонерним товариством «Оздоровчий центр «Ярина» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 1175, згідно якого постачальник зобов'язався продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 120 кВт, а споживач - оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами договору.

Споживач зобов'язується: - оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 „Порядок розрахунків за активну електроенергію" та Додатку № 6 „Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку"; - здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами Додатку № 5 (5а) „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п.п. 2.3., 2.3.3., 2.3.4. договору).

Згідно п. 2.1. додатку № 4 до договору (порядок розрахунків за активну електроенергію) порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду авансовий платіж на поточне споживання розрахункового періоду повинен бути оплачений до дати початку розрахункового періоду у розмірі 100 % вартості.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.01.2012 17/137-12 стягнуто з приватного акціонерного товариства В«Оздоровчий центр В«ЯринаВ» на користь публічного акціонерного товариства В«КиївобленергоВ» 46 171, 66 гривень боргу за спожиту активну електроенергію, який виник за період з травня 2012 по вересень 2012р., 23 000, 83 гривень боргу за реактивні перетоки, який виник за період з травня 2012 по вересень 2012р.

Вищевказане рішення суду станом на день подання позовної заяви не виконане відповідачем, тому в рахунках, що виставляються відповідачу відображено всю загальну суму заборгованості з урахуванням заборгованості, що вже була предметом судового розгляду по справі 17/137-12. Також, в рахунках відображено нарахування по актам про порушення, щодо яких по кожному існують судові рішення на користь позивача, і які також не виконані відповідачем.

29.08.2014 відповідачу виставлено до оплати рахунок №9898166336 за спожиту електричну енергію за та реактивні перетоки за серпень 2014 року.

Відповідно до розшифровки рахунку №9898166336 за серпень 2014 року:

За активну електричну енергію: загальна сума 369 219,36 гривень (8 544,71 гривень - збитки по акту про порушення, 5 171,66 гривень - заборгованість, що увійшла в минуле рішення суду, 37 894,86 гривень - збитки по акту про порушення, 18 422,26 гривень - збитки по акту про порушення, 35 514,44 гривень - збитки по акту про порушення, 115 513,16 гривень - збитки по акту про порушення), 148 158,27 гривень - заборгованість споживача, що не стосується збитків та не увійшла в минуле рішення суду.

За реактивні перетоки: загальна сума 24 468,93 гривень (12 668,03 гривень заборгованості, що увійшла в минуле рішення суду), 11 800,90 гривень - заборгованість споживача, що не увійшла в минуле рішення суду.

Предметом позову є вимога про стягнення 148 158,27 гривень заборгованості за спожиту активну електроенергію, 11 800,90 гривень заборгованості за реактивні перетоки, 108 509,86 гривень інфляційних втрат, 126 867,29 гривень пені та 8 808,71 гривень 3% річних, що не були предметом судового розгляду по інших справах щодо відповідача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

06.06.2014 було здійснено заміну приладу обліку електричної енергії, яким обліковується споживання електричної енергії відповідачем. Так, відповідно до акту №034211 технічної перевірки розрахункового засобу обліку на об'єкті відповідача було встановлено новий прилад обліку НІК 2303АРК1Т №0173174 з початковими показниками 000015,43 кВт.год. В цьому ж актів технічної перевірки зафіксовано показники засобу обліку електричної енергії, яким фіксувався обсяг спожитої відповідачем електричної енергії по 06 червня 2014 року. Відповідно до вказаного документу показники засобу обліку НІК 2301 АК1 №0472297 станом на 06 червня 2014 року становили 008308,1 кВт.год.

Цього ж дня, 06 червня 2016 року відповідачем було взято на відповідальне зберігання прилад НІК 2303АРК1Т №0173174 в початковими показниками 000015,43 кВт.год, що підтверджується актом від 06.06.2014 №072221 про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб встановлених на ньому, який підписаний представником позивача та відповідача.

30 липня 2014 працівникам ПАТ «Київобленерго» було здійснено відключення відповідача від електромережі. Під час відключення були зафіксовані показники приладу обліку НІК 2303АРК1Т №0173174, які становили 000184,78 кВт.год, на момент відключення представник споживача не з'явився.

Відповідно до зафіксованих показників, які становили 000184,78 кВт.год. 29 серпня 2014 року було сформовано та виставлено відповідачу рахунок №9898166336 за серпень 2014 року на суму 369 219,36 гривень за активну електричну енергію та 24 468,93 гривень за реактивні перетоки.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору про постачання електричної енергії від 24.10.2010 №1175 позивач в період з листопада 2012 року по серпень 2014 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 159 959,17 гривень (148 158,27 гривень за активну електричну енергію та 11 800,90 гривень за активні перетоки).

Заборгованість за активну електроенергію та реактивні перетоки виникла по виставленим рахункам: від 21.11.2012 нараховано 10 406,12 гривен за спожиту електричну енергію та 993,71 гривень за реактивні перетоки; від 20.12.2012 нараховано 7 452,42 гривень за спожиту електричну енергію та 708,82 гривень за реактивні перетоки; від 22.05.2013 нараховано 43 586,21 гривень за спожиту електричну енергію та 4 143,95 гривень за реактивні перетоки; від 31.07.2013 нараховано 35 467,47 гривень за спожиту електричну енергію та 2 151,14 гривень за реактивні перетоки; від 10.04.2014 нараховано 40 362,73 гривень за спожиту електричну енергію та 3 518,41 гривень за реактивні перетоки; від 30.05.2014 нараховано 1 402,40 гривень за спожиту електричну енергію та 135,48 гривень за реактивні перетоки; від 31.07.2014 нараховано 5 615,18 гривень за спожиту електричну енергію та 88,69 гривень за реактивні перетоки; від 29.08.2014 нараховано 3 865,74 гривень за спожиту електричну енергію та 60,70 гривень за реактивні перетоки.

12.06.2014 між публічним акціонерним товариством «Київобленерго» та приватним акціонерним товариством «Оздоровчий центр «Ярина» було підписано акт звіряння розрахунків за договором від 24.12.2010 №1175, за результатами звіряння розрахунків сальдо на 10 червня 2014 року за активну енергію становить 359 832,59 гривень та 34 661,50 гривень за реактивну енергію за період з 15.06.2012 по 06.06.2014 року.

Таким чином, наявність заборгованості за спожиту електроенергію підтверджується актом звіряння розрахунків від 12.06.2014, з якого вбачається, що станом на 10 червня 2014 року заборгованість відповідача перед ПАТ «Київобленерго» складає 359 832,59 гривень та 34 661,50 гривень за реактивну енергію.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що 10 червня 2014 між публічним акціонерним товариством «Київобленерго» (кредитор) та приватним акціонерним товариством «Оздоровчий центр «Ярина» (боржник) було укладено ряд договорів №7000024256, №7000024149, №7000024150 про розстрочку виконання зобов'язань стосовно розстрочення заборгованості за активну електричну енергію та реактивні перетоки, відповідно до умов вищевказаних договорів боржник зобов'язується та гарантує: повне погашення заборгованості, що утворилась виходячи з договору про постачання електроенергії №220024853 від 24.12.2010 .

Проте, відповідач в обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем боргових зобов'язань за договором від 24.12.2010 №1175 про постачання електроенергії.

Згідно частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частині 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чино, вищевказані договори про розстрочку виконання зобов'язань до уваги не беруться, оскільки вони стосуються договору від 24.12.2010 №220024853, а вимоги про стягнення заборгованості за іншим договором, на які міститься посилання в договорах про розстрочку виконання зобов'язань від 10.06.2014 позивачем не заявлено.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за постачання електричної енергії у строки визначені договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати переданого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 108 509,86 гривень інфляційних втрат та 8 808,71 гривень 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд приходить до наступних висновків.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених в додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Крім того, пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України до стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальна скорочена позовна давність в один рік.

Згідно до частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спору, зробленою до винесення рішення.

Відповідач у клопотанні від 20.09.2016 письмово заявив суду про застосування у справі наслідків спливу позовної давності.

Судом встановлено, що спеціальний строк позовної давності в один рік, протягом якого позивач мав право звернутися з вимогою про стягнення пені сплив, щодо кожної зі складових суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з пропущенням спеціального строку позовної давності, суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення пені.

З приводу заперечень відповідача, викладених у відзиві, суд зазначає наступне:

Заперечення відповідача стосовного того, що акти (акти про порушення, акт технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії, акти контрольного огляду засобів обліку електричної енергії ) долучені до матеріалів справи не можуть бути доказами надання послуг з постачання електричної енергії, оскільки ці акти стосуються іншого період та вже були предметом розгляду в інших судових справах, судом відхиляються, оскільки з розшифровки рахунку №9898166336 за серпень 2014 вбачається, що позивачем при звернені з даним позовом не враховані виставлені рахунки за електричну енергію та реактивні перетоки, які були предметом розгляду при попередніх судових розглядах.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що в акті №034211 від 06.06.2014 у графі «показники» лічильника відображено показник - 008308, в акті №044667 від 15.11.2015 у графі «показник» лічильника відображено ідентичний показник - 008308. В період з 06.06.2014 по 15.11.2015 акти про порушення не складалися, що на думку відповідача підтверджує безпідставність нарахування заборгованості за серпень 2014, судом не приймаються, оскільки 06.06.2014 було здійснено заміну приладу обліку електричної енергії, яким обліковується споживання електричної енергії відповідачем. Так, відповідно до акту №034211 технічної перевірки розрахункового засобу обліку на об'єкті відповідача було встановлено новий прилад обліку НІК 2303АРК1Т №0173174 з початковими показниками 000015,43 кВт.год. В цьому ж акті технічної перевірки зафіксовано показники засобу обліку електричної енергії, яким фіксувався обсяг спожитої відповідачем електричної енергії по 06 червня 2014 року. Відповідно до вказаного документу показники засобу обліку НІК 2301 АК1 №0472297 станом на 06 червня 2014 року становили 008308,1 кВт.год.

Щодо спливу строку позовної давності, то заперечення відповідача проти позову у цій частині судом також не приймаються, оскільки 12.06.2014 між ПАТ «Київобленерго» та ПАТ «Оздоровчий центр «Ярина» було підписано акт звіряння розрахунків на суму 359 832,59 гривень за активну електричну енергію та 34 661,50 гривень за реактивні перетоки. Таким чином, відповідач визнав заборгованість, а перебіг позовної давності почався заново (ст. 264 Цивільного кодексу України).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 148 158,27 гривень боргу за спожиту активну електроенергію, 11 800,90 гривень боргу за реактивні перетоки, 108 509,86 гривень інфляційних втрат, 8 808,71 гривень 3% річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. В частині стягнення 126 867,29 гривень пені, суд відмовляє, у зв'язку з пропуском спеціального строку позовної давності/

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Оздоровчий центр «Ярина» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Солов'яненка, 308-А, код 31432333) на користь публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188) 148 158,27 гривень боргу за спожиту активну електроенергію, 11 800,90 гривень боргу за реактивні перетоки, 108 509,86 гривень інфляційних втрат, 8 808,71 гривень 3% річних та 4159,17 гривень судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 24.10.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник