Постанова

від 18.01.2012 по справі 2а/0270/5532/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 р. Справа № 2а/0270/5532/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,

за участю: представників позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача -ОСОБА_3, свідка - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (далі -ПАТ «Вінницяобленерго») до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі -ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в :

В грудні 2011 року ПАТ «Вінницяобленерго»звернулось в суд з позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.12.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної 16.11.2011 року позапланової виїзної документальної перевірки ДПІ у м. Вінниці складено акт № 4465/2330/00130694 та прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.12.2011 року Форми «Р», яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 258 400,00 грн. і застосована штрафна санкція в розмірі 1,00 грн. Висновки акта мотивовані тим, що товариством порушено ст.ст. 202, 203 Цивільного кодексу України в частині недодержання їх вимог щодо правочину з ПП «Промавтоматика»за квітень 2011 року. Зазначив також, що такі висновки відповідач обґрунтував тим, що такий правочин, не спрямований на реальне настання юридичних наслідків, що, в свою чергу, призвело до завищення дозволеної суми податкового кредиту, тобто порушено п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України. А тому, як наслідок, на думку відповідача, позивачем занижена сума ПДВ, яка підлягала нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, на суму 258 400,00 грн. Зокрема, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, про безпідставність формування підприємством податкового кредиту та безпідставного заниження суми ПДВ, оскільки встановлені в акті перевірки обставини вказують на те, що між позивачем та контрагентом правочини укладались без мети реального настання правових наслідків, що вказує на їх нікчемність.

Даний висновок податкового органу зроблено з огляду на відсутність належних документів, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності товару, придбаного товариством у контрагента -ПП «Промавтоматика». Тобто, перевіркою не підтверджено реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки такий висновок зроблений, також на підставі наданої ДПІ у Солом'янському районі м. Києва інформації до ДПІ у м. Вінниці, щодо відсутності у ПП «Промавтоматика»трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів, виробничих активів та місцезнаходження майна. Проте, такий висновок відповідача на думку позивача є необґрунтованим, оскільки викладений на власному суб'єктивному баченні відповідних відносин.

Не погоджуючись з вказаними висновками податкової інспекції, позивач вказує на те, що висловлені відповідачем в акті перевірки припущення щодо нікчемності укладених із контрагентами правочинів, не відповідають дійсності, оскільки товариством 02.03.2011 року у відповідності до вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» № 2289-VI від 01.06.2010 року, проведено тендер, в якому переможцем з продажу відповідної групи товарів було визнано ПП «Промавтоматика». Для участі у проведені тендеру контрагент надав усі необхідні для цього документи. На підставі оцінки пропозицій, з переможцем - ПП «Промавтоматика»укладений договір купівлі-продажу № 106 від 22.03.2011 року приборів в асортименті. Тобто, участь у конкурсі (тендері) вже свідчить про дійсність намірів сторін щодо створення фактичних правовідносин із настанням відповідних правових наслідків, що відповідає вимогам ст. ст. 202, 203 ЦК України.

Крім того, на підтвердження формування податкового кредиту платником податку надано під час проведення перевірки первинні документи, зокрема, накладні, які свідчать про реальність господарських операцій, а саме про факт переходу права власності на товар від продавця до покупця. Також, відповідачем не врахований, той факт, що перевезення (доставка) товару від контрагента здійснювалось самостійно, власним його автотранспортом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.12.2011 року, позивач вважає необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству України та просить визнати його протиправним та скасувати.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення (а.с. 45-48), в яких вказав, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Окремо, зазначив, що під час проведення перевірки товариством не було надано товарно-транспортні накладні. Враховуючи відсутність товарно-транспортної накладної та інших первинних документів, що підтверджують факт перевезення товару від контрагента до позивача, товариство не мало право оприбутковувати даний товар в бухгалтерському обліку. Таким чином, позивачем не підтверджено фактичне отримання товарів та реальне їх транспортування, а проведенні операції по формуванню податкового кредиту за рахунок взаємовідносин ПАТ «Вінницяобленерго»з ПП «Промавтоматика»є нікчемними. Таким чином, ДПІ у м. Вінниці, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяло згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні в якості свідка допитаний ОСОБА_4 -комерційний директор ПП «Промавтоматика», який підтвердив, що дійсно 02.03.2011 року підприємство брало участь у проведеному ПАТ «Вінницяобленерго»тендері, в якому їх визнали переможцем. Між ними та позивачем 22.03.2011 року укладений договір, згідно якого ПАТ «Вінницяобленерго»закупило у них товар -апаратуру електричну низьковольтну -Релейний пристрій типу МЗС по ДКПП 31.20.2. Дану апаратуру він особисто власним автомобілем транспортував до ПАТ «Вінницяобленерго».

Заслухавши думку осіб які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що державними податковими інспекторами ДПІ у м. Вінниці проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Вінницяобленерго»(код ЄДРПОУ 00130694) з питань достовірності формування сум податкового кредиту з ТОВ «Променерготрейдінг»(код ЄДРПОУ 34538502) за березень, квітень 2011 року та з ПП «Промавтоматика»(код ЄДРПОУ 31410241) за квітень 2011 року. За результатом проведеної перевірки складено акт № 4465/2330/00130694 від 16.11.2011 року (а.с.8-18).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

1. ст.ст.202, 203 Цивільного кодексу України в частині недодержання їх вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по операціях з ТОВ «Променерготрейдінг»(код ЄДРПОУ 34538502) за березень, квітень 2011 року, та з ПП «Промавтоматика»(код ЄДРПОУ 31410241) за квітень 2011 року;

2. на порушення пп. 198.1, 198.6 статті 198, п.200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України завищено дозволену суму податкового кредиту, і, як наслідок, занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 1 613 575,00 грн., в т.ч.:

- за березень 2011 року на 902 434,00 грн.;

- за квітень 2011 року на 711 141,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками перевіряючого, позивач скористався наданим йому правом та направив 23.11.2011 року начальнику ДПІ у м. Вінниці письмові заперечення на акт.

За результатами розгляду заперечень 30.11.2011 року ДПІ у м. Вінниці (лист № 71647/2330) прийняло до уваги заперечення надані товариством лише в частині формування податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Проенерготрейдінг»та вносить зміни до акту, зокрема:

1.перевіркою не встановлено порушення по взаєморозрахунках ПАТ «Вінницяобленерго»з ТОВ «Проенерготрейдінг»;

2.перевіркою встановлено завищення податкового кредиту по постачальнику ПП «Промавтоматика»в квітні 2011 року, на суму 258 400,00 грн.(а.с.49-57).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.12.2011 року (Форми В«РВ» ), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 258 400,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1,00 грн. (а.с.19).

У зв'язку з цим, позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2011 року № НОМЕР_1 Форми «Р»таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку діям та рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Висновки, викладені в акті перевірки від 16.11.2011 року, мотивовані тим, що ПАТ «Вінницяобленерго»порушено вимоги пп..198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за квітень 2011 року на суму 258 400,00 грн.

Також, вказали на те, що ПАТ «Вінницяобленерго»документувало придбання товарів від ПП «Промавтоматика», по якому встановлено порушення ст.ст. 202, 203 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по здійснених правочинах. Крім того, зазначили, що при виконанні договору поставки позивачем не складені товарно-транспортні накладні що порушує норми чинного законодавства, оскільки не можливо встановити чи транспортувався взагалі придбаний товар. А поставка товару за договором поставки від 22.03.2011 року № 106 на загальну суму 1 550 400,00 грн. в т.р. ПДВ - 258 400,00 грн., мала нетоварний характер, так як не виконано зобов'язання передбачені вимогами ЦК України та ГК України. Поставка не супроводжена всіма необхідними документами, відповідно до законодавства України, які б підтверджували фактичне отримання товару, тому оприбуткування товару не пов'язане із господарською діяльністю підприємства.

Основним аргументом, яким обґрунтовує свої висновки відповідач є те, що факт проведених господарських операцій з придбання товару ПП «Промавтоматика»не підтверджується при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.

Згідно пп.14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, як з'ясовано судом, ПАТ «Вінницяобленерго»10.01.2011 року оприлюднило оголошення про проведення процедури закупівлі -Апаратури електричної низьковольтної (Релейний пристрій типу МРЗС), про що опубліковано в державному виданні з питань державних закупівель за № 03599 ВДЗ 4(450).

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2011 року відбулось прийняття ВАТ «Вінницяобленерго»пропозицій відкритих конкурсних торгів від товариств (а.с.67-68). Згідно протоколу № 24/2 від 09.02.2011 року складено протокол про розкриття пропозицій відкритих конкурсних торгів (а.с.69).

02 березня 2011 року проведено ВАТ «Вінницяобленерго»оцінку відкритих конкурсних торгів, про що складений протокол оцінки пропозицій № 24/5. За результатами проведеної оцінки пропозицій конкурсних торгів (ціннових пропозицій) переможцем по закупівлі 31.20.2 Апаратури електричної низьковольтної (Релейний пристрій типу МРЗС) визнано -Приватне підприємство «Промавтоматика»(а.с.30).

Так, на підставі оцінки пропозицій ВАТ «Вінницяобленерго»уклало з ПП «Промавтоматика»договір № 106 про закупівлю товарів від 22.03.2011 року (а.с.58-59). Згідно пункту 1.2. Предметом купівлі-продажу за цим договором є -Апаратура електрична низьковольтна (Релейний пристрій типу МРЗС) по ДКПП 31.20.2. Ціна договору становить 1 500 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 258 400,00 грн. (п.3.1 Договору).

Згідно підпункту 6.3.1. пункту 6.3. Договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку товарів, у строки, встановлені цим договором.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 22.03.2011 року ПП «Промавтоматика»01.04.2011 року та 04.04.2011 року поставило позивачу товар (Пристрої МРЗС-05М) на загальну суму 1 500 400,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 258 400,00 грн., що підтверджується податковими накладними: № 1 від 01.04.2011 року, № 2 від 04.04.2011 року (а.с.20,21); та накладними № 19 від 01.04.2011 року, № 20 від 04.04.2011 року (а.с.22,23).

В ході перевірки 16.11.2011 року, податкова інспекція надала правову оцінку господарським операціям, які відбувались між позивачем та ПП «Промавтоматика», на підставі договору поставки № 106 від 22.03.2011 року. При цьому податкова інспекція, без належного обґрунтування дійшла висновку про недійсність таких господарських операцій.

На підтвердження факту одержання товару за вказаними правочинами позивачем надано для перевірки:

1. Договір про закупівлю товарів № 106 від 22.03.2011 року (а.с.58);

2. Податкові накладні № 1 від 01.04.2011 року та № 2 від 04.04.2011 року (а.с.20,21);

3. Накладні № 19 від 01.04.2011 року та № 20 від 04.04.2011 року (а.с.22,23);

4. «Приходний ордер»№ 3455 від 01.04.2011 року та № 3456 від 04.04.2011 року (а.с.24,25);

5. Платіжне доручення № 2370 від 08.04.2011 року (а.с.26);

6. Рахунки № 51 від 25.03.2011 року та № 52 від 25.03.2011 року (а.с.27,28).

Всі вказані документи були предметом дослідження податковим органом під час перевірки, про що зазначено в акті перевірки, і що не спростовувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Однак перевіряючі інспектори в акті перевірки зазначили, що під час перевірки не було надано всіх необхідних документів, зокрема товарно-транспортні накладні, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З приводу висновків податкового органу про нікчемність правочину, наведених у акті перевірки, суд також зважає на таке.

Згідно з п.п.14.1.181 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Податкового кодексу України, позивачем віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість в розмірі 258 400,00 грн.

З систематичного аналізу норм податкового законодавства слідує, що у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

У зв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що документами, які підтверджують факт поставки позивачу товарів та послуг, і які підтверджують реальність здійснення операцій, є згідно Договору № 106 від 22.03.2011 року:

- податкові накладні №№1,2 накладні №№19, 20 та «Приходний ордер»№№3455, 3456 від 01.04.2011 року та 04.04.2011 року, платіжне доручення № 2370 від 08.04.2011 на суму 1 550 400,00 грн. та рахунки №№ 51, 52 від 25.03.2011 року.

Вищевказані накладні, в розумінні Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та В«Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облікуВ» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (далі -Закон України № 996-ХІУ), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Так, пунктом 201.1. статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Наявні у справі матеріали, а саме податкові накладні і накладні, виписані в квітні 2011 року ПАТ «Вінницяобленерго»за результатами проведених операцій за вказаним Договором, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані ПАТ «Вінницяобленерго», підтверджуються оформленими належним чином документами, що не було враховано відповідачем при проведенні перевірки та правомірно, на підставі документів оформлених відповідно до вимог п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України та відповідно до вимог п.198.1 ст. 198 податкового кодексу України сформовано податковий кредит в квітні 2011 року.

За змістом наведених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях (щодо нікчемності укладених договорів), є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Зазначене підтверджує Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Так, в своєму листі від 16.09.2011 року №7319, Держкомпідприємництва зазначає, що згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Крім того, діюче податкове законодавство не надає права податковому органу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за період, що перевіряється, недійсними.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до частини 1 статті 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 55 ГК України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, спільні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Податковим органом не спростовано інформацію, що під час здійснення операцій з постачання товарів (послуг) та складення первинних документів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, платниками податку на додану вартість і, як наслідок, мали право здійснювати господарську діяльність.

Також, в судому засіданні допитаний свідок -комерційний директор ПП «Промавтоматика»ОСОБА_4 пояснив та підтвердив, що товар який придбавався у них ПАТ «Вінницяобленерго», належним чином оформлений, проплата здійснена та товар транспортований замовнику. Проте, товарно-транспортні накладні позивачем не виписувались, оскільки закуплений товар постачався поетапно власним транспортом 01.04.2011 року та 04.04.2011 року, який належить особисто йому. Дане підтверджується складеними ПП «Промавтоматика»довідками про відвантаження ПАТ «Вінницяобленерго»згідно договору № 160 від 22.03.2011 року товару, який завезений по накладним № 19 та 20 від 01.04.2011 року (а.с.101-105).

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість в загальному розмірі 258 400,00 грн. до складу податкового кредиту. Таким чином, висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.12.2011 року прийняте на його основі є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що відповідачем у ході розгляду справи не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, і які б свідчили про обґрунтованість прийнятих рішень.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, інших доказів та заперечень, ніж ті, що наведені в акті перевірки, відповідач не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню 28,23 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно з платіжним дорученням № 267 від 08.12.2011 року.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № НОМЕР_1 від 05.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" 28,23 грн., понесених судових витрат.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович

18.01.2012