Постанова

від 25.10.2016 по справі п/811/884/14.

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року Справа № П/811/884/14.

провадження № 2-кас/811/39/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Протеїн-Продакшн"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

проскасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Протеїн-Продакшн" (далі – позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі – відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень №0000362206 та №0000372206 від 19.03.2014 року.

Відповідна адміністративна справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції Вищим адміністративним судом України на підставі ухвали від 25 травня 2016 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 25.05.2016 року касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області задоволено частково, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року у справі №П/811/884/14 – скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. (т.4,а.с.21-25).

При цьому Вищий адміністративний суд України вказав, що приймаючи рішення у справі, судами не було з'ясовано та встановлено належними та допустимими доказами обставини щодо реальності господарських операцій між позивачем та підприємствами-постачальниками.

Крім того, суд касаційної інстанції наголосив, що судам попередніх інстанцій слід було перевірити дані щодо існування активів (виробничих та трудових ресурсів), даних щодо фактичного вирощення контрагентами позивача відповідної кількості продукції та перевірити осіб-підписантів отриманих позивачем накладних, тощо.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірні податкові повідомлення – рішення, якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 362 152 грн. та збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2 054 501 грн., винесені відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, за наслідком якої встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Преміум Агро", ТОВ "Войтикс", ТОВ "Укрмаслоімпекс", які на думку податкового органу, не мали реального характеру. Позивач, стверджуючи, що такі висновки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з вказаними контрагентами, які підтверджені належними первинними документами, доводячи дійсність господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, та правомірність їх відображення у своєму податковому обліку, просить суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача позов не визнав, свою позицію виклав у письмових запереченнях, в яких наголосив, що позивачем сформований податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Преміум Агро", ТОВ "Войтикс", ТОВ "Укрмаслоімпекс", актами перевірок яких не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу з постачальниками та покупцями. Посилаючись на результати перевірок цих контрагентів, діяльність яких була спрямованою на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій, наполягав на правомірності висновків акту перевірки позивача та оскаржуваного ним податкового повідомлення - рішення. У зв'язку з цим, просив суд у позові відмовити.

На підставі відповідної ухвали від 13.10.2016 року, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Протеїн-Продакшн" з 12.02.2009 р. зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, є платником податку на додану вартість (т.1,а.с.67,68).

Судом встановлено, що посадовими Кіровоградської ОДПІ у період з 19 по 25 лютого 2014 р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, по взаємовідносинах з ТОВ "Войтикс" за вересень, жовтень 2013 року, з ТОВ "Укрмаслоімпекс" за жовтень 2013 року, з ТОВ "Преміум Агро" за серпень 2013 року.

Наслідки вказаної перевірки відображено у Акті податкового органу №50/11-23-22-06/3639034 від 28.02.2014р. в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень, жовтень 2013 року в розмірі 1 369 667 грн. та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2013 року у розмірі 362 152,00 грн. (т.1,а.с.9-62)

На підставі вказаного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000372206 від 19.03.2014 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Протеїн-Продакшн" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 362 152,00 грн. за серпень 2013 року;

- №0000362206 від 19.03.2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 054 501 грн. ( із них 1 369 667 грн. - за основним платежем, 684 834 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1,а.с. 63-65).

Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки про безпідставне формування податкового кредиту у перевіреному періоді за господарськими операціями з контрагентами позивача (ТОВ "Преміум Агро", ТОВ "Войтикс", ТОВ "Укрмаслоімпекс"), які на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу – зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (підпункт 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2)придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту, а також включення відповідних сум до бюджетного відшкодування, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Зазначеному обов'язку платника податків кореспондує визначене п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 44.4 статті 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення “Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування податкового кредиту позивача з його контрагентами у перевіреному періоді у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій і дослідити наявні у матеріалах справи первинні бухгалтерські документи на відповідність положенням Податкового кодексу України, вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Судом з'ясовано наступні обставини.

Основними видами діяльності ТОВ "Торговий Дім Протеїн-Продакшн" за КВЕД є, зокрема серед іншого є, виробництво олії та тваринних жирів (10.41), неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (46.39), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21) (т.1,а.с.68).

ТОВ "Торговий Дім Протеїн-Продакшн", має у власності комплекс будівель (адміністративно-побутовий корпус з їдальнею, автомобільні ваги та вагова, ангар, котельня, комплекс будівель та споруд для приймання і зберігання соєвих бобів та зернової сировини, головний виробничий комплекс з побутовими приміщеннями та інші споруди), за адресою: м.Кіровоград, смт. Нове, вул. Ливарна, буд.10, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.4,а.с.150-152).

Для забезпечення виконання власної господарської діяльності позивачем у перевіреному періоді було укладено правочини з контрагентами (ТОВ "Преміум Агро", ТОВ "Войтикс", ТОВ "Укрмаслоімпекс").

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Преміум Агро" судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" (покупець) та ТОВ "Преміум Агро" (продавець) укладено договір поставки №01/07-П від 01.07.2013р., за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (сою) на умовах, викладених в даному договорі, додаткових угодах та специфікаціях до нього (т.1,а.с.86-99).

На виконання цього договору ТОВ "Преміум Агро" у серпні та жовтні 2013 року поставило позивачу 1139, 26 т сої вартістю 4 572 983, 30 грн.

Факт поставки товару посвідчується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т.2,а.с. 242-253, т.1, а.с.1-15); податковими накладними №1 від 15.08.13, №2 від 17.08.13, №3 від 21.08.13, №4 від 22.08.13, №5 від 22.08.13, №6 від 23.08.13, №7 від 24.08.13, №8 від 25.08.13, №9 від 26.08.13, №1 від 02.10.13, №2 від 07.10.13, №3 від 08.10.13, №4 від 12.10.13, №5 від 15.10.13, №6 від 16.10.13, №7 від 16.10.13, №8 від 17.10.13, №9 від 18.10.13, №10 від 19.10.13, №11 від 19.10.13, №12 від 24.10.13, №13 від 24.10.13, №14 від 25.10.13, №15 від 26.10.13, №16 від 27.10.13, №17 від 29.10.13, №18 від 31.10.13. (т.2,а.с. 56-84).

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ "Преміум Агро" відобажено у податковій звітності, в якій включено позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ, а саме за серпень 2013 року – 362 152, 14 грн., за жовтень 2013 року – 399 608, 56 грн., усього – 761 760, 70 грн. (т.2,а.с. 111 – 154, 186 – 230)

Транспортування придбаного товару здійснювалося транспортними засобами залученими ТОВ "Преміум Агро", що відображено у товарно-транспортних накладних про перевезення вантажів №258051 від 14.08.13, №258054 від 16.08.13, №258055 від 16.08.13, №258056 від 16.08.13, №258053 від 16.08.13, №258057 від 21.08.13, №258064 від 21.08.13, №258066 від 21.08.13, №258065 від 21.08.13, №258061 від 21.08.13, №258058 від 21.08.13, №258063 від 22.08.13, №258067 від 23.08.13, №258062 від 24.08.13, №25806 від 25.08.13, №258036 від 26.08.13, №264801 від 01.10.13, №263725 від 01.10.13, №233704 від 07.10.13, №263113 від 08.10.13, №264805 від 12.10.13, №264803 від 15.10.13, №263713 від 15.10.13, №264804 від 15.10.13, №264806 від 15.10.13, №264811 від 16.10.13, №264808 від 16.10.13, №264809 від 16.10.13, №291814 від 17.10.13, №263714 від 17.10.13, №261819 від 21.10.13, №264816 від 22.10.13, №264812 від 23.10.13, №263715 від 23.10.13, №264815 від 23.10.13, №264822 від 23.10.13, №264823 від 24.10.13, №264821 від 23.10.13, №264818 від 24.10.13, №264824 від 27.10.13 (т.2,а.с.16-55) та реєстрах транспортних засобів (т.4,а.с.41-77), журналами в'їзду автотранспорту (т.4,а.с.153-211).

Розрахунок за придбаний товар проведено у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що посвідчується платіжними дорученнями та кртками рахунку (т.2,а.с.85-103;т.4,а.с.102-121).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Войтикс" судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" (покупець) та ТОВ "Войтикс" (продавець) укладено договір поставки №28/8-Г від 28.08.2013р., за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (сою) на умовах, викладених в даному договорі, додаткових угодах та специфікаціях до нього (т.1,а.с.178-183).

На виконання умов цього договору ТОВ "Войтикс" у вересні та жовтні 2013 року поставило позивачу 512, 46 т сої вартістю 1 970 938, 36 грн.

Поставка сої підтверджується наступними первинними документами, а саме: видатковими накладними (т.1,а.с.184-198); податковими накладними №1 від 13.09.13, №2 від 15.09.13, №3 від 16.09.13, №4 від 16.09.13, №5 від 19.09.13, №6 від 20.09.13, №7 від 21.09.13, №8 від 21.09.13, №9 від 21.09.13, №10 від 22.09.13, №11 від 22.09.13, №12 від 24.09.13, №4 від 07.10.13, №6 від 08.10.13, №7 від 08.10.13. (т.1,а.с.219-234).

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ "Войтикс" включено позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ, а саме за вересень 2013 року – 254 825, 64 грн., за жовтень 2013 року – 73 664, 06 грн., усього – 328 489, 70 грн. (т.2,а.с.111– 154, 155 – 185)

Перевезення товару здійснювалося транспортними засобами, залученими ТОВ "Войтикс", про що позивачу видано товарно-транспортні накладні про перевезення вантажів та реєстрах транспортних засобів (т.1,а.с.199-218;т.4,а.с.78-98), також підтверджується журналами в'їзду автотранспорту (т.4,а.с.153-211).

Оплата за товар проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів за платіжними дорученнями від 20.09.13, 24.09.13, 25.09.13, 14.10.13 (т.1,а.с.235 - 240), що також посвідчується картками рахунку (т.4,а.с.102-121).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Укрмаслоімпекс" судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн" (покупець) та ТОВ "Укрмаслоімпекс" (продавець) укладено договір поставки №20/5-Б від 20.05.13, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (сою) на умовах, викладених в даному договорі, додаткових угодах та специфікаціях до нього (т.1,а.с.80-85).

На виконання цього договору ТОВ "Укрмаслоімпекс" у жовтні 2013 року поставило позивачу 656, 62 т сої вартістю 2 412 815, 92 грн.

Придбання вказаної родукції оформлено видачею позивачу таких первинних документів: видаткові накладні (т.1,а.с.100-116); податкові накладні №1 від 06.10.13, №2 від 07.10.13, №3 від 16.10.13, №4 від 18.10.13, №6 від 19.10.13, №7 від 20.10.13, №8 від 21.10.13, №9 від 21.10.13, №10 від 22.10.13, №11 від 24.10.13, №12 від 25.10.13, №13 від 26.10.13, №14 від 26.10.13, №15 від 29.10.13, №16 від 29.10.13, №17 від 29.10.13, №18 від 31.10.13 (т.1,а.с.142-158).

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ "Укрмаслоімпекс" включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2013 року у розмірі 402 135, 98 грн. (т.2,а.с.111-154)

Транспортування сої здійснювалося транспортним засобами, залученими ТОВ "Укрмаслоімпекс", про що позивачу видано товарно-транспортні накладні (т.1,а.с.117-141), також підтверджується журналами в'їзду автотранспорту (т.4,а.с.153-211).

Розрахунок з даним контрагентом проведено у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів за платіжними дорученнями (т.1,а.с.160-172), що також посвідчується картками рахунку (т.4,а.с.102-121).

          Також, судом встановлено, відвантаження, приймання накопичення придбаного товару (сої) здійснювалось на заводі по переробці сої, розташованому у м. Кіровограді сел. Нове, вул. Ливарна, який належить ПрАТ ТД "Протеїн-Продакшн" та з яким позивачем укладено договір на переробку давальницької сировини №01/09/10 від 01.09.2010р. (т.3,а.с. 231-253, т.2 а.с. 99 -135;т.4а.с.99-101).

Разом з тим, судом встановлено, що придбане насіння сої було передано на лабораторні дослідження та встановлено, що даний продукт відповідає критеріям вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, що підтверджується відповідними свідоцтвами про атестацію та протоколами випробувань харчової продукції (т.4,а.с.122- 149).

Разом з тим, суд зазначає, що за інформацією, наданою на вимогу суду Управлінням Державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області, автомобілі, зазначені у вказаних товарно-транспортних накладних, існують в об'єктивні дійсності та придатні до перевезення сільськогосподарської продукції в обсягах, зазначених у товарно-транспортних накладних (т.3.а.с.143-150).

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності вчинення господарських операцій з поставки насіння сої ТОВ "Преміум Агро", ТОВ "Войтикс", ТОВ "Укрмаслоімпекс" позивачеві за укладеними договорами, зокрема, з огляду на наявність належних та достовірних доказів щодо походження цих товарів, їх транспортування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами у перевіряємому періоді.

При цьому ТОВ "Преміум Агро", ТОВ "Войтикс", ТОВ "Укрмаслоімпекс" на момент їх виписки були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мали обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні, також встановлено, що контрагенти позивача звітували відносно власних працівників (т.5,а.с.86-112).

Водночас, при розгляді даної справи суд не обмежується формальним застосуванням приписів податкового законодавства, а вважає за необхідне встановити фактичні обставини вчинення відповідних господарських операцій у контексті доктрини „ділова мета“.

Суд наголошує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відтак, у спірних правовідносинах дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції у сув'язі із намірами позивача одержати економічний ефект від таких господарських операцій.

Згідно із зазначеним та на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, ухвалою судді від 13.06.2016 року про прийняття справи до свого провадження та призначення до розгляду в судовому засіданні було зобов'язано контрагентів позивача надати до суду документально підтверджені письмові пояснення щодо руху активів у процесі здійснення спірних господарських операцій з позивачем; наявності основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій; зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і власною господарською діяльністю; наявності господарської мети при укладенні правочинів з ТОВ "Торговий Дім Протеїн-Продакшн".

У той же час, позивач не обмежився наданням письмових пояснень щодо змісту відповідних господарськиї операцій виключно на підставі вищеперелічених документів, а також надав відповідні супроводжуючі документи, зокрема, копії відомостей про наявність виробничих потужностей, лабораторні дослідження придбаного товару, реєстри транспортних засобів та журналу про в'їзд транспортних засобів на територію власного заводу, картки рахунку (т.4.а.с.41-210).

При цьому, на адресу ТОВ "Преміум Агро", ТОВ "Войтикс", ТОВ "Укрмаслоімпекс" судом направлено відповідну ухвалу з метою підтвердження їх господарських відносин з ТОВ "ТД Протеїн-Продакшн".

Так, серед іншого, ТОВ "Укрмаслоімпекс" направлено на адресу суду лист та підтверджуюючі документи, в якому повідомлено про здійснення господарських відносин з позивачем на підставі договору поставки №20/5-б від 20.05.2013 р. (т.4,а.с.226-250;Т.5,а.с.1-112), при цьому товариство повідомило, що не є виробником сої, а у даних господарських операціях виступало посередником при купівлі та продажі сої.

У той же час, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Однак, матеріали справи місять докази наявності у позивача та його контрагентів (ТОВ "Преміум Агро", ТОВ "Войтикс", ТОВ "Укрмаслоімпекс") матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції, які економічно необхідні для здійснення відповідних видів діяльності.

Більше того, з огляду на суму понесених позивачем витрат на придбання сої та суму, отриману ТОВ "Торговий Дім Протеїн-Продакшн" від його реалізації, суд вважає доведеним те, що в результаті проведення спірних господарських операцій відбулося збільшення економічних вигод підприємства.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що при перевірці позивача податковим органом не було взято до уваги первинні бухгалтерські документи ТОВ "Торговий Дім Протеїн-Продакшн", а висновки про безтоварність господарських операцій позивача зумовлені відомостями про недостовірність даних, відображених його контрагентом, у податковій звітності. Такі висновки податкового органу суперечать загальноправовим принципам. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так само критично суд оцінює посилання відповідача на докази, здобуті у рамках перевірок контрагентів позивача, щодо здійснення ними фіктивної підприємницької діяльності.

Згідно частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, за змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі; 2) постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як-то акт перевірки позивача та акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановлений судом факт правомірності формування податкового кредиту дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача і штрафних санкцій на суму 684 834 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням №0000362206.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність дійсного руху активів між учасниками відповідних операцій.

Враховуючи наявність доведеної позивачем ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, наявність належного обґрунтування можливості здійснення переробки сільськогосподарської продукції, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд не погоджується із доводами контролюючого органу щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування податкового кредиту.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність винесення оскаржуваних рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Протеїн-Продакшн" судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0000372206 від 19.03.2014 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Протеїн-Продакшн" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 362 152,00 грн. за серпень 2013 року.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0000362206 від 19.03.2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 054 501 грн. (із них 1 369 667 грн. - за основним платежем, 684 834 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

4. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Протеїн-Продакшн", код ЄДРПОУ 36390340, судовий збір у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                Р.В. Жук