Рішення

від 06.10.2016 по справі 910/13144/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016Справа №910/13144/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Атомінжиніринг»

до Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу ВП «Атомкомплект»

про стягнення 96004,50 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача - ОСОБА_2 (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Атомінжиніринг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу ВП «Атомкомплект» про стягнення штрафних санкцій за договором поставки №1116112337 від 30.08.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов зазначеного договору, поставив відповідачеві товар на суму 1440000 грн. яку відповідач мав оплатити на умовах визначених договором, зокрема мав перерахувати аванс в розмірі 30% від суми договору протягом 15 днів від дати укладення договору та здійснити оплату в розмірі 70% вартості поставленої продукції протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі поставленої продукції.

Оскільки позивач здійснив поставку товару 19.02.2013 про що сторони підписали акт приймання-передачі поставленої продукції то оплата даної продукції мала бути здійснена до 02.04.2013.

Разом з тим, відповідач оплатив поставлену продукцію лише 07.11.2014 чим порушив умови укладеного між сторонами договору.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу ВП «Атомкомплект» на свою користь 3% річних в сумі 25446,10 грн. та інфляційні втрати в розмірі 70558,40 грн. за період з 03.04.2013 по 07.11.2014, за порушення відповідачем строків оплати поставленого товару.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що господарським судом міста Києва вже розглядалась права №910/13144/16 в якій позивач подав зустрічний позов у якому просив стягнути Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу ВП «Атомкомплект» інфляційні втрати та 3% річних за спірним договором. Відтак відповідач стверджує, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарський суд вже вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Також відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, в обґрунтування якої останній посилається на те що, за своєю правовою природою три відсотки річних та інфляційні втрати не є неустойкою, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, у зв'язку з чим до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат застосовується загальна позовна давність у три роки.

За твердженнями відповідача, оскільки оплата поставленого товару за договором мала бути здійснена до 02.04.2013, то відповідно і строк позовної давності сплив 02.04.2016, в той час як позивач звернувся з розглядуваним позовом до суду 19.07.2016, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

За таких обставин, відповідач просить суд застосувати позовну давність до спірних правовідносин.

Позивач, в сою чергу, заперечив проти доводів відповідача, зокрема зазначив що рішенням по справі №910/24672/13 було заявлено період з 03.04.2013 по 04.09.2013, проте зазначене рішення до теперішнього часу не виконано, також зазначив, що у зв'язку зі зверненням позивача до суду з позовом про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 03.04.2013 по 04.09.2013 позовна давність переривалась на підставі положень ст.264 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.08.2012 між Державним підприємством Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу ВП «Атомкомплект» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Атомінжиніринг» (постачальник) укладено договір поставки №1116112337, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити обмежувачі перенапруги виробництва компанії Siemens AG для ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» (продукція), а покупець зобов'язується в порядку і на умовах визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до п.1.2 Договору, найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.3.1 Договору, сума договору становить 1440000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 240000 грн.

Ціна за кожну одиницю продукції встановлена в національні валюті України і зазначена в Специфікації (п.3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в Специфікаціях, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, покупець перераховує аванс в розмірі 30% суми договору, що становить 432000 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 72000 грн. Дозволяється оплата авансу частинами. Оплата авансу здійснюється протягом 15 банківських днів з дати укладання договору. Оплата авансу здійснюється за умови надання постачальником гарантійного документу згідно п.4.3 договору.

Остаточна оплата у розмірі 70% вартості поставленої партії продукції здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів після підписання акту приймання-передачі поставленої партії продукції (п.4.2.2 Договору).

Згідно з п.5.1 Договору, строк поставки продукції зазначений в специфікації.

Відповідно до п.10.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором - до закінчення терміну дії гарантії.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Специфікації №1 до Договору поставки №1116112337 від 30.08.2012 сторони погодили поставку обмежувачів перенапруги у кількості 12 шт. на загальну суму 1440000 грн. разом з ПДВ у строк протягом 150 днів з дати укладання договору.

19.02.2013 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі ТМЦ №041-28/1-13 відповідно до якого сторони підтвердили поставку визначеного договором товару на загальну суму 1440000 грн., заперечень щодо якості чи кількості поставленого товару відповідачем не надано, зазначений акт підписано уповноваженими представниками та скріплено відповідними печатками підприємств.

Відтак, оскільки Акт приймання-передачі ТМЦ було підписано 19.02.2013, то відповідно відповідач мав у відповідності до умов укладеного між сторонами договору оплатити поставлений товар у строк до 02.04.2013.

Проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи Картки рахунку: 361, відповідач частинами перераховував на рахунок позивача оплату за поставлений товар, а саме: 05.04.2013 здійснив оплату в розмірі 432000 грн., 23.01.2014 оплата в сумі 973520 грн. та 07.11.2014 оплатив 34480 грн. Тобто фактично в повному обсязі виконав своє зобов'язання за договором лише 07.11.2014, чим порушив умови договору.

Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку що відповідачем порушено умови Договору поставки №1116112337 від 30.08.2012 у частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2014 у справі №910/24672/13 стягнуто з Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу ВП «Атомкомплект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Атомінжиніринг» 3024,00 грн. інфляційних втрат та 15185,09 грн. трьох відсотків річних за період з 03.04.2013 по 04.09.2013.

Положеннями п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відтак, враховуючи що господарським судом міста Києва у справі №910/24672/13 рішенням від 27.02.2014 стягнуто з відповідача на користь позивача 3024,00 грн. інфляційних втрат та 15185,09 грн. трьох відсотків річних за період з 03.04.2013 по 04.09.2013 провадження у справі в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат за вказаний період підлягає припиненню.

Разом з тим, здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 04.09.2013 по 23.01.2014 на суму заборгованості 1008000 грн. та за період з 24.01.2014 по 07.11.2014 на суму заборгованості 34480 грн., суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 3% річних в сумі 12580,78 грн. та інфляційні втрати в розмірі 19624,31 грн.

Стосовно заяви відповідача щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності заявлених позовних вимог та нарахованих за цей період інфляційних та 3% річних, слід зазначити таке.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктами 3-5 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Нормами ст.264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи, що позивач 30.01.2014 звертався до суду із зустрічною позовною заявою у справі №910/24672/13 із вимогами стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з 03.04.2013 по 04.09.2013 суд приходить до висновку, що вказані дії свідчать про переривання перебігу позовної давності, який розпочався заново з 30.01.2014. Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом 19.07.2016, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергопостачальна компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу ВП «Атомкомплект» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108-А; ідентифікаційний код 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Атомінжиніринг» (03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, буд. 19-А; ідентифікаційний код 38148370) інфляційні втрати в розмірі 19624 (дев'ятнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 31 коп., 3% річних в сумі 12580 (дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 483(чотириста вісімдесят три) грн. 08 коп.

Припинити провадження в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 03.04.2013 по 04.09.2013.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 11.10.2016

Суддя Я.В. Маринченко