Рішення

від 17.10.2016 по справі 924/728/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2016 р.Справа № 924/728/16

Господарський суд Хмельницької області у складі: Суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декома" м. Хмельницький

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, смт. Летичів

про стягнення 18682,66 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №4/26-02-16 від 01 березня 2016 року, з яких: 4389,09 грн. - неоплачена вартість спожитих комунальних послуг, 13987,04 грн. - штраф, 280,27 грн. - пеня, 26,26 грн. - 3%річних

Представники сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача ОСОБА_2 - за договором про надання правової допомоги від 09.09.16р.

ОСОБА_1 - фізична особа підприємець

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Декома" м. Хмельницький звернувся до суду із позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, смт. Летичів про стягнення 18682,66 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №4/26-02-16 від 01 березня 2016 року, з яких: 4389,09 грн. - неоплачена вартість спожитих комунальних послуг, 13987,04 грн. - штраф, 280,27 грн. - пеня, 26,26 грн. - 3%річних.

В обґрунтування зазначених позовних вимог посилається на неналежне виконання договору оренди не житлового приміщення №4/23-02-16 від 01.03.16 року.

Позивач звернувся із завою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення 280,27 грн. - пені та просить стягнути з відповідача 4389,09 грн. - неоплаченої вартості спожитих комунальних послуг, 13987,04 грн. - штрафу, 26,26 грн. - 3% річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В п.п. 3.10,3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» №18 від 26.12.2011р. зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК ( 1798-12 ) права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Дана заява судом розглянута та задоволена.

Предметом спору є стягнення 4389,09 грн. - неоплаченої вартості спожитих комунальних послуг, 13987,04 грн. - штрафу, 26,26 грн. - 3% річних.

Відповідач та його представник в судових засіданнях та у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає , що 01.03.2016 року між відповідачем та ТОВ „ДекомаВ» укладено договір оренди нежитлового приміщення терміном дії до 31.03.2016 року. Нетривалий період дії договору був зумовлений тим, що вказаний час надавався мені для звільнення приміщення після зміни власника приміщення у якого я його орендував.

Зазначає, що орендованому приміщенні здійснював торгівлю непродовольчими товарами, а саме меблями, а також те, що передбачалось, що в певний період терміну договору оренди приміщення взагалі буде закрите у зв'язку з перевезенням непроданих меблів, також через початок весняного періоду ми з відповідачем домовились про те, що опалення в орендованому мною приміщенні відключалось і не мало вноситись в орендну плату.

Посилаючись на п. 4.7 договору звертає увагу суду, що компенсація вартості спожитих Орендарем комунальних послуг здійснюється Орендарем Орендодавцеві у разі їх споживання Орендарем щомісяця у сумі фактичних витрат Орендодавця, що розраховуються Орендодавцем діючими на дату отримання послуг цінами і тарифами, збільшеними на суму ПДВ. Розрахунок розміру компенсації вартості спожитих Орендарем комунальних послуг здійснюється Орендодавцем відповідно до показників лічильників Приміщення. Згідно п. 4.8 з метою правильного обчислення показників Сторони письмово фіксують показники індивідуальних лічильників станом на момент початку перебігу строку оренди Приміщення, про що складається акт зняття показників лічильників.

Як вбачається із акту прийому передачі нерухомого майна від 01.03.2016 року складеного на підставі укладеного договору оренди №4/23-02-16 від 01.03.2015 року у ньому зафіксовані лише показники лічильників світла та води. Жодних, відомостей у вказаному акті про фіксацію показників лічильника тепла чи наявність послуг теплопостачання у ньому не зазначено.

Ні договір оренди приміщення, ні акти приймання передачі не містить відомостей про тарифи на опалення, про порядок їх нарахування, умови надання, кількість тепла не містить. Це пов'язано з тим, що при укладенні договору на мою вимогу умови про теплостачання були виключені, оскільки я у зв'язку з виїздом із приміщення таких послуг не потребував. Тому підстави для задоволення послуг ніби теплопостачання відсутні і нічим не обґрунтовані.

Як вбачається з претензії, що направлялась відповідачу, позивач вказує про те, що вартість спожитих комунальних послуг становить: опалення 4389,09 грн., При цьому ця сума за опалення нарахована у відповідності до показів лічильників. Однак, жодних доказів які б підтверджували позовні вимоги в частині нарахування послуг теплопостачання відсутні.

Надані позивачем платіжні доручення із відміткою про проведення їх банком про здійснення платежів ТОВ „ДекомаВ» на користь Хмельницького ЖЕКу №1 в сумі 150,06грн., та ТОВ „Хмельницьгаз збутВ» в сумі 1562,35грн., 8 053,92грн. за природний газ не підтверджуються факту надання послуг з теплопостачання ТОВ „ДекомаВ» . Крім цього, відповідачу невідомо які рахунки були оплачені. За що було сплачено ТОВ „ДекомаВ» на користь ПАТ „ХмельницьказВ» в сумі 950,58грн. і яке це відношення має до орендованого мною приміщення мені взагалі не відомо.

Щодо стягнення інших сум, а саме штрафу, пені та 3% річних, то вони не підлягають до задоволення через те, що послуг з теплопостачання нам ніхто не надавав, а оскільки, такі вимоги є похідними від стягнення заборгованості то вони також не можуть бути задоволенні.

Додатково зазначає що покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідач у відзиві на позов від 28.09.2016 року посилаючись на частину 3 статті 551 ЦК України, звертає увагу суду на той факт, що розмір вартості теплопостачання, які просить стягнути позивач становлять 4389,09грн., в той же час нарахований позивачем штраф визначений сумою 13 987,04грн., що втричі перевищує платіж, на який він нарахований.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Окрім того, відповідач вернувся із клопотанням про призначення експертизи.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що під час судового розгляду представником позивача було визнано той факт, що договір оренди від 1.03.2016 року було підписано не діючим директором підприємства, а іншою особою, яка вже звільнена з посади директора. В той же час в наступне судове засідання було представлено довіреність від 29.02.2016 року про представництво інтересів підприємства на ім'я ОСОБА_3. При цьому довіреність не містить відомостей про її реєстрацію на підприємстві, що унеможливлює її перевірку за даними документації.

Відповідно до розділу 3 „Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціяхВ» затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5, нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами, - службовий документ, отриманий установою або створений нею, у тому числі для внутрішнього користування, вважається внесеним до документаційного фонду установи з моменту його реєстрації. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації і полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою установою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа, шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ.

На думку відповідача за таких обставин відсутність реєстраційного номера на довіреності на ім'я ОСОБА_3 ставить обґрунтований сумнів на часі складення вказаного документу та взагалі його наявності на час укладення договору. В той же час відсутність вказаної довіреності на час укладення договору вказує на те, що спірна угода була укладена з дефектом її суб'єктного складу та з порушенням вимог статті 203 Кодексу. З зазначеного випливає, що спірна угода згідно з вимогами ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 228 Кодексу є нікчемною.

Тому час складання вказаною документу має надзвичайно важливе значення для справи.

З'ясувати час складання довіреності можливе лише шляхом застосування спеціальний знань та призначення судової експертизи.

Просить призначити судову експертизу з давності документа.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01березня 2016 року між ТОВ „ДЕКОМАВ» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4/23-02-16 .

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає орендарю, а орендар приймає від „орендодавцяВ» в платне, тимчасове користування на умовах оренди (далі - оренда) нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: 29000, Хмельницька обл.. м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, буд.54. Загальна площа нерухомого майна - 167,2 м2 (сто шістдесят сім цілих дві десятих квадратних метра).

Відповідно до п.4.1 договору сторони визначили, що орендна плата за цим Договором з урахуванням її індексації (офіційного рівня інфляції споживчих цін) на момент укладення Договору становить 17483,80 грн. за один місяць. Орендар щомісячно, до 10 (десятого) числа поточного місяця, сплачує Орендодавцю оренду плату за поточний місяць у розмірі встановленому в пункті 4.1. на рахунок вказаний в Договорі. (пункт 4.2 договору).

Сторони погодили, що відповідно до п. 4.6 До розміру орендної плати не включено компенсацію вартості спожитих Орендарем комунальних послуг (послуг з електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення), а також вартість інших витрат Орендодавця, погоджених із Орендарем та пов'язаних з експлуатацією Орендованого майна, зокрема, але не обмежуючись, послуг телефонного зв'язку та послуг з надання доступу до мережі Інтернет.

Відповідно до п. 4.7. договору компенсація вартості спожитих Орендарем комунальних послуг здійснюється Орендарем Орендодавцеві у разі їх споживання Орендарем щомісяця у сумі фактичних витрат Орендодавця, що розраховуються Орендодавцем за діючими на дату отримання послуг цінами і тарифами, збільшеними на суму ПДВ. Розрахунок розміру компенсації вартості спожитих Орендарем комунальних послуг здійснюється Орендодавцем відповідно до показників лічильників Приміщення. З метою правильного обчислення показників Сторони письмово фіксують показники індивідуальних лічильників станом на момент початку перебігу строку оренди Приміщення, про що складається ОСОБА_2 зняття показників лічильників. (пункт 4.8 договору).

Пунктом 4.9 договору сторони визначили, що Оплата (компенсація) вартості спожитих Орендарем комунальних послуг та інших витрат Орендодавця, погоджених з Орендарем та пов'язаних з експлуатацією Приміщення, у разі їх споживання Орендарем, здійснюється Орендарем, Орендодавцеві щомісяця на підставі виставлених Орендодавцем рахунків-фактур, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання Орендарем оригіналу відповідного рахунку-фактури. Орендодавець зобов'язаний надавати Орендарю оригінали рахунків-фактур, оформлені належним чином, до 20 (двадцятого) числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання Орендарем таких послуг.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати та комунальних платежів Орендар сплачує штраф у розмірі 80% місячної орендної плати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня,

включаючи день оплати. Несплата орендної плати до 10 числа розрахункового місяця (відповідно до п.4.2. даного Договору) є підставою для дострокового розірвання Договору оренди. При цьому Орендар сплачує заборговану суму орендної плати з урахуванням штрафу та пені за кожен день прострочення. У випадку прострочення строку передачі Приміщення, Орендодавець сплачує на користь Орендаря штраф у розмірі 1 % від розміру місячної орендної плати.

Строк оренди приміщення за договором з 01 березня 206 року по 31 березня 2016 року. (пункт 6.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою відповідача.

01 березня 2016 року відповідно до акту прийому передачі нерухомого майна від 01 березня 2016 року орендодавець прийняв у тимчасове платне користування не житлове приміщення за договором 4/23-02-16 від 01.03.2016 року.

16 травня 2016 року позивач звернувся до відповідача з листом та рахунком № 17 від 16.05.2016 року на компенсацію (відшкодування) комунальних за березень 2016 року про їх відшкодування у розмірі 4729,10 гривень, з яких 4389,00 гривень - опалення; 50,38 гривень - водопостачання; 49,06 гривень - стоки; 240,66 гривень -електроенергія.

Позивач стверджує, що 03.06.2016 року на рахунок ТОВ „ДЕКОМАВ» ФОП ОСОБА_1 частково сплатив відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за березень 2016 року в розмірі 340,01 гривень.

02 липня 2016 року ТОВ „ДекомаВ» надіслало на адресу ФОП ОСОБА_1

претензію з вимогою погасити заборгованість по відшкодуванню спожитих ним у березні

2016 року комунальних послугах. Вказану претензію ФОП ОСОБА_1 отримав 06 липня

2016 року, однак станом на 03.08.2016 року заборгованість не погасив.

Позивач стверджує, що станом на момент чином, борг ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ „ДекомаВ» по відшкодуванню спожитих ним у березні 2016 року комунальних послугах становить 4389,09 гривень.

Окрім того на підставі п. 5.2 договору (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) позивач нараховує відповідачу 13987,04 грн. - штрафу, 26,26 грн. - 3% річних

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір оренди не житлового приміщення №4/23-02-16 від 01 березня 2016 року.

В силу п.1 ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п.6 названої статті, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 2 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 762 Кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пунктом 4.9 договору сторони погодили, що Оплата (компенсація) вартості спожитих Орендарем комунальних послуг та інших витрат Орендодавця, погоджених з Орендарем та пов'язаних з експлуатацією Приміщення, у разі їх споживання Орендарем, здійснюється Орендарем, Орендодавцеві щомісяця на підставі виставлених Орендодавцем рахунків-фактур, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання Орендарем оригіналу відповідного рахунку-фактури. Орендодавець зобов'язаний надавати Орендарю оригінали рахунків-фактур, оформлені належним чином, до 20 (двадцятого) числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання Орендарем таких послуг.

ТОВ „ДекомаВ» на виконання пункту 4.9 договору оренди не житлового приміщення №4/23-02-16 від 01 березня 2016 року на підставі акту прийому - передачі нерухомого майна від 01 березня 2016 року передано приміщення нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: 29000, Хмельницька обл.. м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, буд.54, загальною площею нерухомого майна - 167,2 м2.

Позивачем сплачено комунальних платежів на суму 47219,10 грн., та виставлено рахунок №17 від 16 травня 2016 року відповідачу на відшкодування комунальних за березень 2016 року.

Відповідачем на виконання умов договору частково сплачено заборгованість по рахунку №17 від 16 травня 2016 року в сумі 340,01 грн.

Вартість неоплаченої заборгованості спожитих комунальних послуг становить 4389,09 грн.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 525, 526, ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в сумі 4389,09 грн.

При прийнятті рішення судом враховується те, що 15.04.2016 року ТОВ „ДЕКОМАВ» сплатило ТОВ „Хмельницькгаз збутВ» 1562,35грн. за природний газ, спожитий у березні 2016 року.

20.04.2016 року - 8053,92 гривень за природний газ, спожитий у березні 2016 року.

20.04.2016 року - 950,58 гривень за розподіл природного газу, спожитого у березні 2016 року.

Зазначені проплати ТОВ „ДЕКОМАВ» , крім платіжних доручень, наявних у матеріалах справи, також підтверджені актами звіряння взаємних розрахунків від 31.08.2016 року та 15.09.2016 року.

В матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу рахунку №17 від 16.05.2006року на оплату спожитих комунальних послуг (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем).

Вимога позивача про стягнення 4389,09 грн. заборгованості за договором № 4/23-02-16 від 01березня 2016 року підтверджена належними доказами та підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем нараховано 13987,04 грн. - штрафу.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати та комунальних платежів Орендар сплачує штраф у розмірі 80% місячної орендної плати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня,

включаючи день оплати. Несплата орендної плати до 10 числа розрахункового місяця (відповідно до п.4.2. даного Договору) є підставою для дострокового розірвання Договору оренди. При цьому Орендар сплачує заборговану суму орендної плати з урахуванням штрафу та пені за кожен день прострочення. У випадку прострочення строку передачі Приміщення, Орендодавець сплачує на користь Орендаря штраф у розмірі 1 % від розміру місячної орендної плати.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При вирішені питання стягнення штрафу, судом береться до уваги наступне.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що має істотне значення.

За змістом наведених норм господарський суд взявши до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу і оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, може зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення.

Таким чином, зазначені норми матеріального і процесуального права допускають можливість зменшити лише розмір пені та штрафу, що підлягає до стягнення і лише при наявності вказаних обставин.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ»

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Позивачем заявлено до стягнення 13987,04 грн. - штрафу, вказана сума, на думку суду, є надмірно великою по відношенню до збитків позивача враховуючи вище викладене, доводи відповідача зазначені у відзиві на позов від 28.09.2016 року, суд рахує правомірним стягнути 50 % від зазначено суми в розмірі 6993,52 грн. В решті стягнення суми штрафу відмовити.

Позивачем заявлено до стягнення 26,26 грн. - 3%річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача сума заявлена позивачем в розмірі 26,26 грн.

Щодо вирішення питання про призначення судової експертизи судом береться до уваги наступне.

Згідно ч.1 ст.41 ГПК України судова експертиза призначається господарським судом для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Відповідно до п.2 Постанови пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012 року „Про деякі питання практики призначення судової експертизиВ» , відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості по договору оренди нежитлового приміщення № 4/23-02-16 від 01.03.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, сторони приступили до виконання вказаного договору, а саме позивач передав приміщення, а відповідач прийняв приміщення в оренду, використовував його, здійснював оплату орендних платежів.

Відповідач же просить призначити судову експертизу по визначенню давності виготовлення довіреності на підписання договору зі сторони орендодавця.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які свідчили про необхідність проведення вказаної судової експертизи та не наведено жодних доводів про те, як вказана експертиза може вплинути на вирішення спору по суті, в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи з давності документа необхідно відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України оплата судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст.82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Декома" м. Хмельницький до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, смт. Летичів про стягнення 18682,66 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №4/26-02-16 від 01 березня 2016 року, з яких: 4389,09 грн. - неоплачена вартість спожитих комунальних послуг, 13987,04 грн. - штраф, 26,26 грн. - 3%річних задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, смт. Летичів, вул. Б.Хмельницького, 38 (код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Декома" АДРЕСА_1 (код 14164353) - 4389,09 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят дев`ять гривень, дев`ять копійок) неоплаченої вартість комунальних послуг, 6993,52 грн. (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три гривні, п'ятдесят дві копійки) штрафу, 26,26 грн. (двадцять шість гривень двадцять шість копійок) три відсотки річних судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Видати наказ.

В частині стягнення 6993,52 грн. штрафу відмовити.

Повний текст рішення складено 24.10.16 року

Суддя Шпак В.О.

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, АДРЕСА_2 - рекомендованим із повідомленням