Рішення

від 24.10.2016 по справі 906/968/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" жовтня 2016 р. Справа № 906/968/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції, довіреність від 08.09.15)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Близнюківський комбінат хлібопродуктів"

до Приватного підприємства "Агросвіт-СЛ"

про стягнення 103670,00 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 54600,00 грн. попередньої оплати за договором поставки №9 від 06.04.16. та 49070,00 грн. попередньої оплати за договором поставки №11 від 22.04.16. (разом 103670,00 грн.).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. 24.10.16 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості адвокату ознайомитися з матеріалами справи.

Відповідно до ст.22 ч.3 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд відхиляє клопотання відповідача, вважає, що відповідач не добросовісно користується своїми правами наданими йому ст.22 ГПК України, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 06.10.16, тому у представника відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Близнюківський комбінат хлібопродуктів" (позивач/покупець) та приватним підприємством "Агросвіт-СЛ" (відповідач/постачальник) укладено договір поставки № 9, у відповідності до п. 1.1 якого відповідач зобов'язався поставити та передати позивачу у властість запасні частини (далі-продукція), а позивач зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах Договору.

Згідно п. 2.1 Договору та Додаткової угоди № 1 від 06 квітня 2016 року до Договору, відповідач зобов'язаний здійснити поставку (передачу) продукції протягом 21-го робочого дня з дня здійснення платежу, передбаченого п. 3.2.1 Договору.

Положеннями ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняггя товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Умовами п. 3.2 Договору та додаткової угоди № 1 до нього, сторони погодили, що оплата вартості продукції проводиться на підставі рахунку-фактури у наступному порядку:

-п.3.2.1. платіж у сумі 68600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%) сплачується покупцем у строк до 16.04.2016 року;

- п.3.2.2. залишок 32600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%) сплачується покупцем протягом п'яти робочих днів з дня отримання письмового повідомлення від постачальника про факт готовності продукції до поставки.

15 квітня 2016 року, позивачем на підставі отриманого рахунку-фактури, на виконання своїх зобов'язань за Договором було здійснено попередню оплату продукції у розмірі 68600,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 472 (а.с.15).

Таким чином, у відповідності до п. 2.1 Договору, відповідач зобов'язаний був поставити позивачу продукцію до 19 травня 2016 року включно.

Однак, відповідач свій обов'язок щодо поставки (передачі) позивачу продукції за Договором №9 не виконав.

22 квітня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 11, у відповідності до п. 1.1 якого відповідач зобов'язався поставити та передати позивачу у власність запасні частини (далі-продукція), а позивач зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах Договору (а.с.16).

Згідно п. 2.1 Договору та Додаткової угоди № 1 від 22.04.16 року до Договору (а.с.21), сторони визначили, що відповідач зобов'язаний здійснити поставку (передачу) продукції протягом 30-ти робочих днів з дня здійснення платежу, передбаченого п. 3.2.1 Договору.

Умовами п. 3.2 Договору та Додаткової угоди № 1 від 22.04.16 року до Договору, передбачено, що оплата вартості продукції проводиться на підставі рахунку-фактури у наступному порядку:

- п.3.2.1. платіж у сумі 49070,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%) сплачується покупцем у строк до 30.04.2016 року;

- п.3.2.2. залишок 24230.00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%) сплачується покупцем протягом п'яти робочих днів з дня отримання письмового повідомлення від постачальника про факт готовності продукції до поставки.

29 квітня 2016 року позивач на підставі отриманого рахунку-фактури на виконання своїх зобов'язань за Договором здійснив попередню оплату продукції у розмірі 49 070,00 гривень , що підтверджується платіжним дорученням № 577 (а.с.23).

Таким чином, у відповідності до п. 2.1 Договору №11 відповідач зобов'язаний був поставити позивачу продукцію до 15 червня 2016 року включно.

Однак, відповідач свій обов'язок щодо поставки (передачі) позивачу продукції за Договором №11 не виконав.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України зазначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Під виконанням зобов'язання належним чином слід розуміти і виконання його у встановлений строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

26 липня 2016 року у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договорів, позивачем на електрону адресу відповідача було направлено вимогу № 124 повернути перераховані кошти згідно Договору №9 у сумі 68 600,00 гривень та згідно Договору №11 у сумі 49 070,00 гривень ,однак відповідач повернув позивачу частину коштів у розмірі 14 000,00 гривень , що підтверджується банківськими виписками від 25.08.16 у розмірі 7000,00 грн.; 12.09.16 у розмірі 7000,00грн. (а.с.24-28).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,виконати роботу,надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідач кошти отримав, однак товар позивачу у встановлений договором строк не відпустив. Виконання зобов'язань по поставці товару втратило для підприємства інтерес, тому позивач просить повернути йому кошти в сумі 103670,00грн.

Згідно п.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вказано норма надає альтернативне право покупцю або вимагати передання товару або повернення попередньої оплати. Позивач скористався цим правом та 26.07.16 надіслав відповідачу вимогу повернути кошти в розмірі 117670,00грн. (а.с.24).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Таким чином, у позивача виникло право вимагати а у відповідача обов'язок сплатити позивачу 103670,00грн. (117670-14000), тому суд задовольняє позов в частині стягнення вказаної суми.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агросвіт-СЛ" (10019, м. Житомир, вул.Комерційна, буд. 8; код 39198862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Близнюківський комбінат хлібопродуктів" (64801, Харківська обл., смт. Близнюки, вул.Незалежності, 11; код 31834474) - 103670,00грн. попередньої оплати, 1555,05грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 26.10.16

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)