Рішення

від 19.10.2016 по справі 910/13841/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016Справа №910/13841/16

За позовом Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві

державної адміністрації

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 14 212,82 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 14 212,82 грн., у тому числі: 8 759,51 грн. основного боргу, 4 777,08 грн. інфляційних втрат та 676,23 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 3393 від 01.04.2008 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/13841/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.09.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

Позивач уповноважених представників до судового засідання 07.09.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

У судовому засіданні 07.09.2016 представник відповідача подав клопотання про витребування у позивача додаткових доказів у справі, зокрема, виписку по рахунку ФОП ОСОБА_1 за договором № 3393 від 01.04.2008 за період з жовтня 2011 по червень 2016, у зв'язку з чим подав клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 07.09.2016 відкладено розгляд справи до 05.10.2016, у зв'язку з неявкою представника позивача у судове засідання, не виконанням ним вимог ухвали суду та для витребування у сторін додаткових доказів у справі.

Представник позивача в судовому засідані 05.10.2016 надав документи на виконання вимог ухвали суду та повідомив, що не готовий на разі надати суду витребувані документи, у зв'язку з чим представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши дане клопотання, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 19.10.2016, для повторного витребування у сторін додаткових доказів у справі.

Через відділ діловодства суду 17.10.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Сторони уповноважених представників до судового засідання 19.10.2016 не направили, про дату час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників сторін.

У судовому засіданні 19.10.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Чоколівське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) та Фізичною особою-піприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач) 01.04.2008 було укладено договір № 3393 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - договір), місце виконання договору - приміщення площею 110,7 м2 за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 16, для розміщення складу.

Згідно з п.3.1. договору, обов'язоком виконавця є безпербічно забезпечувати орендаря (власника) холодною, гарячою водою, центральним опаленням і прийняти від нього стічні води в кількості, необхідній для задоволення його господарсько-побутових потреб, які передбачені даним договором, з урахуванням діяльності орендаря.

Відповідно до п. 4.1. договору відповідач повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітнім.

Відповідно до ч. 5 договору, строк дії договору встановленоз 01.04.2008 до 01.04.2009.

Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору.

Одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідачу щомісячно нараховувалась плата та встановлювались рахунки, що включали плату за холодне водопостачання - на підставі наданих постачальником табуляграм (ПАТ «АК «Київводоканал»); відшкодування витрат за технологічне обслуговування внутрішньо будинкових теплових та інженерних мереж - на підставі п. 2.7. договору; утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати) - на підставі п. 2.6. договору.

За щомісячні періоди надання послуг з 01.10.2011 по 30.04.2015 (включно) позивачем щомісячно нараховувались та встановлювались відповідачу рахунки на сплату за договором. Встановлені позивачем рахунки оплачувались відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, що є порушенням п. 4.1. договору.

Позивач зазначив, що відповідач порушив господарське зобов'язання шляхом неналежного його виконання у вигляді прострочення грошового зобов'язання, що призвело до виникнення боргу та стало підставою для вимоги позивача про сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач пояснив суду, що належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, за договором № 3393 від 01.04.2008 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, тоді як відповідач неналежним чином оплатив надані йому послуги.

За таких обставин Комунальне підприємство «Чоколівське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-піприємця ОСОБА_1 про стягнення 14 212,82 грн., у тому числі: 8 759,51 грн. основного боргу, 4 777,08 грн. інфляційних втрат та 676,23 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 3393 від 01.01.2008 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона(виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно із ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 626 , 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Чоколівське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації свої зобов'язання за договором №3393 від 01.04.2008 виконало, що не заперечується відповідачем.

Проте, як стверджує позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взяті зобов'язання за спірним договором № 3393 від 01.04.2008 не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за період з жовтня 2011 року по червень 2016 року в розмірі 8 759,51 грн. основного боргу, 4 777,08 грн. інфляційних витрат, 676,23 грн. три відсотки річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, просив застосувати строки позовної давності та задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з наступного.

Позовну заяву від 22.07.2016 №б/н позивачем було подано до суду 28.07.2016, тобто, з урахуванням п. 4.1. договору №3393 від 01.04.2008, строк позовної давності до вимог позивача в частині основної заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних слід відраховувати з 01.08.2013.

Таким чином, відповідач просив у відзиві відхилити позовні вимоги про стягнення:

-3 732,22 грн. основної суми заборгованості за договором №3393 від 01.04.2008 за період з жовтня 2011 по серпень 2013;

-143,73 грн. інфляційних витрат за договором №3393 від 01.04.2008 за період з жовтня 2011 по серпень 2013;

- 99,22 грн. три відсотки річних за договором №3393 від 01.04.2008 за період з жовтня 2011 по серпень 2013.

Так, згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 257 , 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 вказується, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України . Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач.

Враховуючи наведене суд відмовляє у позовних вимогах позивача в частині стягнення: 3 692,15 грн. основної суми заборгованості за договором №3393 від 01.04.2008 за період з жовтня 2011 по серпень 2013; 317,81 грн. інфляційних витрат за договором №3393 від 01.04.2008 за період з жовтня 2011 по серпень 2013; 207,12 грн. три відсотки річних за договором №3393 від 01.04.2008 за період з жовтня 2011 по серпень 2013.

З наданих суду документів випливає, що підлягає стягненню заборгованість за період з 01.08.2013 по 30.06.2016, у зв'язку з чим судом було самостійно виконано перерахунок заборгованості, та визначено, що сума основного боргу за період 01.08.2013 по 30.06.2016 становить 5067,36 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 676,23 грн. трьох відсотків річних за період з 01.08.2013 по 30.06.2016 та 4 777,08 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2013 по 30.06.2016, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 3393 від 01.01.2008 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України , особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України , що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом було перевірено розрахунки позивача та виявлено помилки у розрахунку позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних та інфляційних втрат стосовно періоду, та ставки нарахувань.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання станом на 30.06.2016, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України , за розрахунком суду з урахуванням строку позовної давності, підлягають стягненню 469,11 грн. трьох відсотків річних за період з 01.08.2013 по 30.06.2016 та 4 459,27 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2013 по 30.06.2016, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 3393 від 01.01.2008 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом було встановлено, що позивач своє зобов'язання виконав, тоді як відповідач свої зобов'язання за договором № 3393 від 01.01.2008 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, не оплатив належним чином.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві Державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України , покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 75 , 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ. вул. Волинська, 4-А, код ЄДРПОУ 35756971) 5 067 (п'ять тисяч шістдесят сім) грн. 36 коп. основного боргу, 469 (чотириста шістдесят дев'ять) грн. 11 коп. 3% річних, 4 459 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 27 коп. інфляційних втрат та 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 25.10.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина