Рішення

від 20.10.2016 по справі 910/17853/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016Справа №910/17853/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ СВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтікс»

про стягнення грошової заборгованості у розмірі 6 620,64 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №20-09 від 20.09.2016);

від відповідача не з'явився.

встановив :

28.09.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ СВ» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтікс» про стягнення заборгованості у розмірі 6 620,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №71Н від 01.01.2015 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2016 порушено провадження у справі №910/17853/16, розгляд справи призначено на 20.10.2016.

20.10.2016 представником позивача через загальний відділ діловодства суду подано додаткові докази для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 20.10.2016 з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.10.2016 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 20.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ СВ» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтікс» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір №71Н (далі - договір), відповідно до п. 1.1 постачальник зобов'язується постачати, а покупець зобов'язується прийняти, розміщувати в торговельній мережі, реалізовувати кінцевого покупця (споживача) і оплачувати продукцію (далі - товар) на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна і асортимент товару, що постачається постачальником, затверджуються специфікацією товару на основі пропозиції постачальника. Специфікація є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору поставка товару здійснюється партіями, підставою для поставки товару є замовлення, отримане від покупця. У замовленні на поставку вказується термін і адреса поставки, найменування, штрих-код, кількість і ціна товару. Замовлення товару передається постачальнику по електронній пошті, згідно реквізитів постачальника для приймання замовлень, або торговому представнику особисто.

За умовами п. 3.1 договору покупець проводить оплату кожної партії товару з відстрочкою 60 календарних днів з дати поставки товару шляхом перерахування покупцем грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника. Датою поставки товару є дата підписання товарної накладної представником покупця. Датою оплати вважається день, у який сума коштів, що підлягають оплаті, списується з рахунків покупця.

Відповідно до п. 5.2 договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару на умовах цього договору або додаткових угод.

Згідно з п. 6.4 договору у разі невиконання покупцем п. 3.1 договору, за умови відсутності порушень, перерахованих в п. 3.4 з боку постачальника, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Договір вступає в силу з часу його підписання і діє до 31.12.2015 (п. 9.1 договору).

Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 5 311,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №ИВ-0004556 від 24.12.2015 на суму 2 731,26 грн. та №ИВ-0003390 від 17.12.2015 на суму 2 579,94 грн., підписаними повноважними представниками сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач не здійснив своєчасну оплату за поставлений товар, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 5 311,20 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

У зв'язку із цим позивачем заявлена до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 5 311,20 грн.; 1 002,45 грн. - пеня; 213,13 грн. - інфляційні втрати та 93,86 грн. - 3% річних, всього - 6 620,64 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, одержаного за договором №71Н від 01.01.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами п. 3.1 договору покупець проводить оплату кожної партії товару з відстрочкою 60 календарних днів з дати поставки товару шляхом перерахування покупцем грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника. Датою поставки товару є дата підписання товарної накладної представником покупця. Датою оплати вважається день, у який сума коштів, що підлягають оплаті, списується з рахунків покупця.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за видатковими накладними №ИВ-0004556 від 24.12.2015 на суму 2 731,26 грн. та №ИВ-0003390 від 17.12.2015 на суму 2 579,94 грн., підписаними повноважними представниками сторін, проте відповідачем оплата за поставлений товар здійснена не була, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 5 311,20 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 5 311,20 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з останнього 1 002,45 грн. - пені; 213,13 грн. - інфляційних втрат та 93,86 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вказані суми нарахувань підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Згідно з п. 6.4 договору у разі невиконання покупцем п. 3.1 договору, за умови відсутності порушень, перерахованих в п. 3.4 з боку постачальника, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вказані суми нарахувань також підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтікс» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 29, код 23730511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ СВ» (01015, м. Київ, вул. Московська/вул. Старонаводницька, буд. 45/1, літ. Б, код 35849463) суму основного боргу у розмірі 5 311 (п'ять тисяч триста одинадцять) грн. 20 коп., пеню у розмірі 1 002 (одна тисяча дві) грн. 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 213 (двісті тринадцять) грн. 13 коп., 3% річних у сумі 93 (дев'яносто три) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене та підписане 25.10.2016

Суддя В.О. Демидов