Рішення

від 20.10.2016 по справі 915/966/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року Справа № 915/966/16

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача-1: Саламатін О.В., довіреність № 220/804/д від 30.12.2015 р.;

позивача -2: представник не з`явився;

від відповідача-1: представник не з`явився;

відповідача-2: представник не з`явився;

В судовому засіданні приймає участь прокурор Татаревич В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону

(вул. Нікольська, 18-а, м. Миколаїв), в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168),

2.Квартирно-есплутаційного відділу м.Миколаєва (пр-т. Миру, 62-а, м.Миколаїв)

До відповідачів 1. Військова частина НОМЕР_1 (

АДРЕСА_1 )

2. Товариство з обмеженою відповідальністю Маркет-Агро

(вул. Садова, 1/1, офіс 42, м. Миколаїв),

про: визнання недійсним договору про спільний обробіток землі № 510 від 01.11.2010р.,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу (КЕВ) м. Миколаїв з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі-Вч НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Маркет-Агро про визнання недійсним на майбутнє договору про спільний обробіток землі № 510 від 05.03.2012 року.

Військова частина НОМЕР_1 свого представника у судове засідання не направила, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення від 10.10.2016 р., проте, відзив на позовну заяву та витребувані судом матеріали не надав.

Від ТОВ Маркет-Агро представник у судове засідання не з`явився, поштове відправлення з ухвалою суду від 06.10.2016 р. про відкладення розгляду справи на 20.10.2016, в даній справі повернуто до суду у зв`язку з закінченням строку зберігання, проте суд виходить з того, що відповідача-2 належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, так як ухвалу суду направлено на адресу, за якою відповідача зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За викладених обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.10.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Вислухавши прокурора та представника позивача-1, які позовні вимоги підтримали повністю з викладених у позові підстав, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

На підставі Державного акту на право постійного користування землею від 1989 року Б № 062777 Квартирно-експлуатаційній частині Миколаївського району Червонопрапорного Одеського воєнного округу Української Радянської Соціалістичної республіки надано в безстрокове та безоплатне користування 29 319,3 га землі, з цільовим призначенням для Широколанівського учбового центру (а.с. 11-12).

Згідно з Директивою Міністра оборони України від 30.06.2005 року № Д-322/1/014 Миколаївську квартирно-експлуатаційну частину району (м. Миколаїв) переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв, що підтверджується довідкою № 303/22/7/137 від 23.03.2015 Південно-східного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (а.с. 21).

05 березня 2012 року між військовою частиною НОМЕР_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Маркет-Агро укладено договір про спільну діяльність № 510 (далі - Договір) терміном до 31.12.2020, предметом якого є спільна діяльність без створення юридичної особи та без об`єднання вкладів з метою досягнення вигідних умов господарювання обох Сторін, зокрема, для організації співпраці з юридичними особами приватного та публічного права і залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та забезпечення повсякденної діяльності військової частини та для здійснення Статутної діяльності ТОВ Маркет-Агро (п. 1.1. та п. 9.1. Договору).

З метою реалізації домовленостей Сторони ведуть господарську діяльність на водоймах - Воїнське площею 178 га, Данилівське площею 44 га та Вододром площею 47,8 га. Майно, що використовується Сторонами для спільної діяльності, залишається у власності (користуванні) кожної зі сторін. Земельні ділянки із розташованими на них водними об`єктами та прибережними смугами є власністю держави (п. 1.2. та п. 2.3. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору для досягнення мети, зазначеної в розділі 1 Договору військова частина зобов`язується, зокрема, на підставі наданого ТОВ Маркет-Агро списку забезпечити у встановленому порядку допуск фізичних осіб та техніки товариства до водойм, зазначених у пункті 1.2. Договору, для виконання зобов`язань, передбачених цим договором.

ТОВ Маркет-Агро власними та залученими силами за свій рахунок зобов`язується, зокрема, здійснювати повний комплекс робіт з розведення та вирощування риби, здійснювати її вилов та подальшу реалізацію.

Відповідно до розділу 4 Договору порядок розрахунку очікуваної виручки від реалізації ТОВ Маркет-Агро вирощеної та виловленої в поточному році риби та конкретні розміри виплат військовій частині визначаються відповідно до Економічного Обґрунтування (Додаток 1).

Згідно з вищезазначеним Економічним Обґрунтуванням (а.с. 10), узгодженим Сторонами на момент підписання Договору, розмір виплат, що належить до сплати військовій частині складає 39 923,7 грн. за один календарний рік.

Погоджені Сторонами в розділі 4 Договору розмір та порядок виплат здійснюється ТОВ Маркет-Агро військовій частині незалежно від економічних наслідків господарської діяльності товариства.

З урахуванням викладено фактично предметом вищевказаного Договору є спільна діяльність ТОВ Маркет-Агро та військової частини з розведення та вирощування риби, здійснення її вилову та подальшої реалізації, з використанням водоймищ загальною площею 269,8 га, розміщених на земельній ділянці, яка знаходиться на території військової частини.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору про спільний обробіток землі № 510 від 05.05.2012 року. Позовні вимоги вмотивовано тим, що укладений договір суперечить вимогам ст. 4 Закону України Про використання земель оборони, статтям 20, 77 Земельного кодексу України та ст. 1130 Цивільного кодексу України, оскільки укладений особою, не наділеною розпорядчими правами та повноваженнями щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові; договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі, а його умови, в тому числі координація спільних дій учасників, ведення їх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (статті 1130, 1131 ЦК України). Таким чином, укладаючи договір про спільну діяльність, учасник договору повинен бути наділений розпорядчими речовими правами щодо об`єктів, виділених для спільної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 2 ЗК України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 20 ЗК України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Закону України Про використання земель оборони.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ЗК України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України для забезпечення функціонування цих об`єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про використання земель оборони землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про використання земель оборони військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про використання земель оборони встановлено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Відповідно до пунктів 39, 40 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22.12.1997 року № 483, передача земель в тимчасове користування відбувається з погодження: заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України - щодо земель спеціальних об`єктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування - щодо земель для об`єктів окружного, Північного оперативно-територіального командування підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про Збройні Сили України Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей як право володіння та користування земельною ділянкою.

Права землекористувачів передбачені статтею 95 Земельного кодексу України.

Разом з тим, право постійного користування виникає після одержання землекористувачем документа, що посвідчує таке право, та його державної реєстрації (стаття 125 Земельного кодексу України). В свою чергу правом оперативного управління (в тому числі землею, як активом, закріпленим за військовою частиною) за змістом статті 137 Господарського кодексу України визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов`язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 1989 року Б № 062777, в силу наведених вище приписів законодавства, є належним та допустимим доказом в підтвердження права постійного користування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв спірною земельною ділянкою.

Жодних доводів та доказів у спростування його чинності чи неналежної реєстрації відповідачі не надали. В свою чергу відповідачі також не надали належних доказів на підтвердження права Військової частини НОМЕР_1 як постійного землекористувача спірної земельної ділянки, а також закріплення за Військовою частиною НОМЕР_1 на праві оперативного управління земльної ділянки, як активу, з правом володіння, користування та розпорядження таким майном для здійснення некомерційної господарської діяльності.

Таким чином, спірний договір про спільну діяльність без об`єднання вкладів від 05.03.2012 року № 510, укладений Військовою частиною НОМЕР_1 в порушення вимог п. 3 ч. 5 ст. 20, ч. 2 ст. 65, ч. 4 ст. 77 Земельного кодексу України, статей 9, 14 Закону України Про Збройні сили України, ч. 1 ст. 4 Закону України Про використання земель оборони, що є підставою для визнання його недійсним, тобто позов підлягає задоволенню.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 10.11.2015 року у справі № 915/239/15.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, при задоволенні позову на відповідачів.

У судовому засіданні 20.10.2016 р., згідно зі ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір про спільну діяльність без об`єднання вкладів № 510 від 05.03.2012 року, укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маркет-Агро (ідентифікаційний код 35989471).

3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_3 (юридична адреса: 57116, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Улянівка, поштова адреса: 57116, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Михайлівка, ідентифікаційний код 08335007) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ідентифікаційний код 38296363, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, р/рахунок 35216073082762, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у сумі 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев`ять грн. 00 коп.)

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маркет-Агро (вул. Садова, 1/1, офіс 42, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 35989471) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ідентифікаційний код 38296363, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, р/рахунок 35216073082762, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у сумі 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев`ять грн. 00 коп.)

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення складено та підписано 24.10.2016 року.

Суддя С.М. Коваль.