Рішення
від 20.10.2016 по справі 915/926/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року Справа № 915/926/16

за позовом: Приватного підприємства В«ААСВ»

57453, Миколаївська обл., Березанський р-н, с.Коблеве, ОСОБА_1, 4А

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми В«База відпочинку В«АвтомобілістВ»

57453, Миколаївська обл., Березанський р-н, с.Коблеве, пр. Курортний, 38, 43

Третя особа без самостійних позовних вимог на стороні позивача: Державне підприємство В«Очаківське лісомисливське господарствоВ»

57550, Миколаївська обл., Очаківський р-н, с.Василівка, вул. Лісна, 6

Поштова адреса: 57508, Миколаївська обл., м.Очаків, вул. Лоцманська (Леніна), 10

Третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача: Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області

57453, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Одеська, 4

про: заборону юридичній особі проводити дії, пов'язані з веденням господарської діяльності, та зобов'язання привести лісову ділянку у початковий стан.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_2, - директор

ОСОБА_3, за довіреністю.

Від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю

ОСОБА_5, за довіреністю

ОСОБА_6, за довіреністю

Від ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» : ОСОБА_7, за довіреністю

Від Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області: ОСОБА_8, за довіреністю

Суть спору:

Позивач 25.08.2016 року звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд:

1. Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "База відпочинку "Автомобіліст" проводити дії, пов'язані з веденням господарської діяльності щодо надання рекреаційних (пляжних) послуг на лісовій ділянці, яка знаходиться в довгостроковому тимчасовому користуванні приватного підприємства "ААС" за договором № 64 від 21.04.2008 року, укладеного між державним підприємством "Очаківське ЛМГ" і приватним підприємством " ААС".

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю фірму "База відпочинку "Автомобіліст" привести лісову ділянку, яка знаходиться в довгостроковому тимчасовому користуванні приватного підприємства "ААС" за договором № 64 від 21.04.2008 року, в стан, в якому вона знаходилась до початку здійснення на неї господарської діяльності з боку товариства з обмеженою відповідальністю фірму "База відпочинку "Автомобіліст", а саме - демонтувати встановлені тіньові навіси, лежаки, батут, барну стійку і вирівняти верхній шар піску на частині лісової ділянки, яка розташована між парканом товариства з обмеженою відповідальністю фірми "База відпочинку "Автомобіліст" і узрізом води Чорного моря.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору від 21.04.2008 року № 64 (з додатковими угодами та актом прийому-передачі); судових актів по справам: 2а-4934/10/1470 (адміністративна); № 15/407/09 та 15/408/09 (господарські); розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 157р. від 21.04.2008р.; рішення № 41 від 09.04.2009р. виконавчого комітету Коблівської сільської ради; акту від 12.05.2016р. «Про визначення на місцевості меж земельної ділянки, на якої розташована лісова ділянка, яка надана в користування приватному підприємству «ААС» (ПП «ААС») для надання рекреаційних (пляжних послуг)»; рішення № 22 від 25.10.2012р. Коблівської сільської ради; акту від 18.07.2016 року «Перевірки несанкціонованого використання лісової ділянки, наданої в користування ПП «ААС», іншими суб'єктами господарювання»; рекомендацій постійної комісії з питань регіонального розвитку, розвитку зон відповічинку та туризму, екології, охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів Березанської районної ради № 1 від 05.07.2016р.; норм ст.ст. 20, 66, 133, 139, 140, 144, 147 Господарського Кодексу України, ст.ст. 18, 20 (ч. 1), 24 Лісового Кодексу України, ст. 16 Цивільного Кодексу України та мотивовані тим, що відповідач ігноруючи норми законодавства України, що стосуються права користуватися лісовими ділянками та здійснювати на них господарську діяльність, безпідставно захопив частину (біля 0,47 га) лісової ділянки, яка знаходиться в довгостроковому тимчасовому користуванні ПП «ААС», а саме частину, яка розташована між парканом ТОВ фірма «База відпочинку «Автомобіліст», та урізом води Чорного моря, встановив на неї тіньові навіси, лежаки, батут, барну стійку, тобто проводить на неї господарську діяльність, шляхом надання пляжних послуг відпочиваючим за відповідну плату, тоді як право на здійснення господарської діяльності на лісовій ділянці належить ПП «ААС». Відповідач встановив таксу за користування встановленим цим обладнанням, тобто веде господарську діяльність на вказаній частині лісової ділянки, надаючи пляжні послуги, хоча право на це належить ПП «ААС».

Відповідач у відзиві на позов, посилаючись на норми ст.ст. 1, 6, 19, 20, 33 Лісового кодексу України, ст.ст. 12, 92 Земельного кодексу України, ст. 133 Господарського кодексу України, ст.ст. 47, 88, 98 Водного кодексу України, ст.ст. 215, 220, 228, 235 Цивільного кодексу України, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав:

1) позивач звернувся до суду за захистом неналежного йому права;

2) факти порушення прав позивача не доведено;

3) позивач як на підставу своїх вимог посилається на умови удаваної угоди;

4) відповідач правомірно використовує земельну ділянку для забезпечення рекреаційних потреб невизначеного кола осіб;

5) позивачем обрано неналежний спосіб захисту;

6) як на підставу своїх вимог, позивач посилається на умови нікчемної угоди.

ІІІ особа без самостійних вимог на стороні позивача - Державне підприємство В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» , як усно так і у своїх письмових поясненнях (вх. № 17281/16 від 13.10.2016р.) вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач свідомо порушив лісове законодавство відносно користування вказаною у позові лісовою ділянкою та самочинно її використовує.

ІІІ особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Коблівська сільська рада Березанського району просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись, по-перше, на рішення № 2 Миколаївсьої обласної ради від 23.09.2011 року, яким розширено межі населенного пункту с.Коблеве та відповідно курортна зона увійшла у межу населенного пункту; по-друге, третя особа вважає, що позивач створює перепони правам громадян з водокористування, має намір встановити контроль за пляжем, що призведе до порушення прав громадян на водокористування.

У судовому засіданні 06.10.2016 року оголошувалась перерва до 20.10.2016 року.

Протягом розгляду справи суд у судовому засіданні 06.10.2016 року відмовив відповідачу у задоволенні клопотання (вх. № 16191/16 від 26.09.2016 року) про витребування доказів, у зв'язку з його недоведеністю та необґрунтованістю враховуючи предмет даного спору; суд на свій запит отримав відповідь № 14-0.21-9273/2-16 від 06.10.2016 року від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

20.10.2016 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін та третіх осіб, суд -

встановив:

1) 21.04.2008 року Миколаївська обласна державна адміністрація розпорядженням № 157-р надала Приватному підприємству "ААС" лісову ділянку площею 8,75 га у довгострокове тимчасове користування за рахунок земель лісового фонду, що знаходяться у державній власності і постійному користуванні Державного підприємства В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» в урочищі «Коблеве» кв. 35 вид.23, кв. 36 вид.17, кв. 37 вид.13, кв. 38 вид.23, кв. 39 вид.18 Березанського лісництва, для рекреаційних цілей з метою надання пляжних послуг терміном на 49 років.

З висновків постанови Вищого адміністративного суду України від 10.09.2013 року по справі № К/800/18289/13 вбачається, що вищевказане розпорядження було прийняте відповідно діючого законодавства на час спірних правовідносин та в межах наданих повноважень.

2) 21.04.2008 року згідно з вищевказаним розпорядженням між позивачем та ІІІ особою було укладено договір № 64 «довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою» згідно з предметом якого ІІІ особа, як постійний лісокористувач, передає, а позивач, як тимчасовий лісокористувач, приймає лісову ділянку площею 8,75 га у довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісогосподарського призначення, що знаходяться у кварталі кв. 35, вид.23, кв. 36, вид.17, кв. 37, вид.13, кв. 38, вид.23, кв. 39, вид.18, Березанського лісництва постійного користувача (урочище Коблеве).

22.04.2008 року між учасниками відбулась передача лісової ділянки, шляхом складання та підписання акту прийому-передачі лісової ділянки.

За умовами пунктів 1.2, 3.1 договору № 64 вищевказана лісова ділянка передається тимчасовому лісокористувачу для рекреаційних цілей (надання пляжних послуг) строком на 49 років. Після закінчення цього строку тимчасовий лісокористувач має переважне право укладення з ним договору на новий строк і зобов'язаний для реалізації цього права письмово повідомити постійного користувача не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію. Користування лісовою ділянкою є платним.

Розділом 4 договору сторони встановили, що тимчасовий користувач має право: здійснювати господарську діяльність з організації зони відпочинку на лісовій ділянці; за погодженням з постійним лісокористувачем зводити тимчасові будівлі та споруди, необхідні для ведення вищезазначеної господарської діяльності: туалети, душові кабінки, кабінки для перевдягань, тіньові навіси, малі архітектурні споруди, майданчики для проведення культурно-масових заходів (спортивні ігри, танці, інше); дитячі водяні гірки; отримувати доходи від господарської діяльності на лісовій ділянці; проводити озеленення території лісової ділянки деревинними та чагарниковими породами за згодою постійного користувача (пункти 4.1 - 4.1.4 договору).

В подальшому сторони договору № 64 від 21.04.2008 року між собою укладали додаткові угоди: від 29.04.2015 року, від 05.06.2015 року, від 21.03.2016 року.

Вищевказаний договір № 64 від 21.04.2008 року пройшов реєстрацію у Миколаївському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 22.04.2008 року за № 2; договір є чинним на час розгляду даної справи, не розірваний та не визнаний недійсним у судовому порядку.

Як вбачається з наданих суду позивачем доказів в обґрунтування позову, 09.04.2009 року Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області своїм рішенням № 41 надала згоду ПП «ААС» на будівництво малих архітектурних форм в зоні відпочинку «Коблево», Березанського району, Миколаївської області.

Листом № 147 від 12.03.2010р. Державне підприємство В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» погодило ПП «ААС» передбачених договором № 64 будівництво тимчасових будівель та споруд згідно з наданої схеми генерального плану розвитку пляжної території.

25.10.2012 року Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області прийняла рішення № 22, яким відповідно до пунктів 21, 26 частини першої ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», протоколу спільного засідання постійних комісій від 23.10.2011 року, вирішила затвердити перспективний генеральний план розвитку прибережної зони с.Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

12.05.2016р. представниками: ДП В«Очаківське ЛМГВ» , т.в.о. лісничого Березанського лісництва, Березанської РДА, Коблівської сільської ради, ПП «ААС» (з окремою думкою), було складено акт «про визначення на місцевості меж земельної ділянки, на якої розташована лісова ділянка, яка надана в користування приватному підприємству «ААС» (ПП «ААС») для надання рекреаційних (пляжних послуг)».

05.07.2016р. постійна комісія Березанської районної ради з питань регіонального розвитку зон відпочинку та туризму, екології, охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів винесла Рекомендації за № 1 «про пропозиції щодо санітарного стану та упорядкування умов торгівлі у зоні відпочинку Коблеве» пунктами 5 та 6 яких вирішила: звернутись до правоохоронних органів щодо самовільного захвату території пляжу і її забудови біля бази відпочинку «Перлина», «Міленіум», «Автомобіліст»; ПП «ААС» посилити роботу щодо очищення пляжу від сміття та встановлення додаткових урн.

18.07.2016 року у присутності директора ПП «ААС», депутата Березанської сільської ради, начальника відділу Держгеокадастру в Березанському районі Миколаївської області, головного лісничого ДП В«Очаківське ЛМГВ» було складено та підписано акт «перевірки несанкціонованого використання лісової ділянки наданої в користування ПП «ААС» іншими суб'єктами господарювання», яким при перевірці використання лісової ділянки, наданої ПП «ААС» згідно договору від 21.04.2008 року № 64, зафіксовано, що на ділянці біля бази відпочинку «Автомобіліст» без дозволу ПП «ААС» та ДП «Очаківське ЛМГ» встановлені тіньові навіси, лежаки, батут, барна стійка (додані схема ділянки та фотографії).

Предметом даного позову виступають дві немайнові вимоги позивача у вигляді заборони відповідачу проводити дії, пов'язані з веденням господарської діяльності щодо надання рекреаційних (пляжних) послуг на лісовій ділянці, якою користуються позивач та зобов'язання відповідача до приведення даної лісової ділянки в початковий стан шляхом демонтування встановлених споруд і вирівняння верхнього шару піску.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право (п. 3 ч. 2) та відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2).

Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Суб'єктивне цивільне право - це приватне право. Тому суб'єкт, якому це право належить, вправі сам вирішити межі і спосіб захисту свого права, якщо воно порушене з урахуванням характеру допущених невизнання, оспорювання або порушення права.

Отже, у порядку захисту права законодавець надає можливість суб'єкту пред'явлення вимоги про припинення дій, що порушують право. Також у порядку захисту права суд вправі відновити становище, яке існувало до порушення прав, шляхом покладення на відповідача обов'язку повернути позивачеві річ, передати (перерахувати, повернути) грошову суму, усунути перешкоди у користуванні майном, відшкодувати шкоду в натурі тощо.

Таким чином, на підставі наведенного, суд дійшов висновку, що спосіб захисту обраний позивачем у спірних відносинах цілком відповідає нормам чинного законодавства.

Дослідивши надані учасниками процесу докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини з обставинами справи, суд дійшов наступних висновків:

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного законодавства, Господарського та Лісового кодексів України.

Так, відповідно до змісту ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Згідно частини 6 ст. 1 Лісового кодексу України земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Згідно зі статтею 18 цього Кодексу об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування , прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

З матеріалів справи вбачається, що оскільки позивачу на підставі розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 157-р від 21.04.2008 року була надана у довгострокове тимчасове користування саме лісова ділянка площею 8,75 га у відповідності з вимогами ст. 18 Лісового кодексу України, без вилучення у постійного користувача ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» , за згодою останнього та відповідно до укладеного між позивачем і постійним користувачем договору № 64 від 21.04.2008р. (який погоджений обласним управлінням лісового та мисливського господарства, не визнаний недійсним, є чинним на даний час), то позивач цілком на законних підставах виступає тимчасовим лісокористувачем тієї частини лісової ділянки (біля 0,47 га) яку своїми спорудами займає відповідач.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 20 Лісового кодексу України тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; 3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.

Разом з тим, згідно з пунктом 4.4 договору № 64 постійний лісокористувач зобов'язаний сприяти належному використанню лісової ділянки тимчасовим користувачем на умовах цього договору.

Статтею 24 Лісового кодексу України передбачено, що права власників лісів, лісокористувачів та громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Позивач стверджує, що відповідач безпідставно захопив частину (біля 0,47 га) лісової ділянки, яка знаходиться в довгостроковому тимчасовому користуванні ПП «ААС», а саме частину, яка розташована між парканом ТОВ фірма «База відпочинку «Автомобіліст», та урізом води Чорного моря встановивши на неї тіньові навіси, лежаки, батут, барну стійку, тобто проводить на цій ділянці господарську діяльність, шляхом надання пляжних послуг відпочиваючим за відповідну плату, тоді як право на здійснення господарської діяльності на лісовій ділянці за договором № 64 належить ПП «ААС».

За правилами ст.ст. 34, 36 (абз. 1) Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог та в підтвердження факту безпідставного захоплення відповідачем частини (біля 0,47 га) лісової ділянки, що знаходиться в довгостроковому користування ПП «ААС», а саме - частини, яка розташована між парканом ТОВ фірми Бази відпочинку «Автмобіліст» та узрізом води Чорного моря, встановлення на неї тіньових навісів, лежаків, батуту, барної стійки, за відповідну плату, позивач надав суду такі докази: рекомендації постійної комісії Березанської районної ради № 1 «про пропозиції щодо санітарного стану та упорядкування умов торгівлі у зоні відпочинку Коблеве» від 05.07.2016р.; акт перевірки несанкціонованого використання лісової ділянки наданої в користування ПП «ААС» іншими суб'єктами господарювання від 18.07.2016 року; схема частини лісової ділянки, наданої ПП «ААС» згідно договору № 64 від 21.04.2008 року (додаток до акту перевірки несанкціонованого використання лісової ділянки наданої в користування ПП «ААС» іншими суб'єктами господарювання від 18.07.2016 року); фотографії встановлених споруд відповідача з наданням платних послуг (пляжних).

Позивач, як особа, що має за договором № 64 законне право на тимчасове користування протягом 49 років лісовою ділянкою площею 8,75 га, має право на захист цього права.

Презумпція правомірності такого фактичного користування може бути спростована безпосередньо законом (у випадку недобросовісного користування), але припинення такого права можливе шляхом звернення, наприклад в даному випадку - постійного користувача, з відповідним позовом до суду.

Відповідач же наполягає на тому, що правомірно використовує спірну ділянку для забезпечення потреб невизначеного кола осіб, водночас зазначені обставини не доводить суду відповідними письмовими доказами, а саме - документами, які свідчать про право користування цією лісовою ділянкою для ведення господарської діяльності на ній з отриманням доходів.

Отже, посилання відповідача на те, що позивач звернувся до суду за захистом неналежного йому права є хибним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ґрунтує свої заперечення на тому, що оскільки на визначеній у позові земельній ділянці, у розумінні ст. 1 Лісового кодексу України відсутні лісові ресурси, то вона не підпадає під законодавче визначення лісової ділянки, що підтверджується як фотографіями доданими позивачем до позову, так і актом обстеження земельної ділянки комісією Коблівської сільської ради від 08 вересня 2016 року в якому зафіксовано, що на земельній ділянці (пляж), яка межує з територією бази відпочинку «Автомобіліст» відсутня будь-яка лісова рослинність.

Але таке твердження відповідача є хибним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, відповідно з рішенням Миколаївської обласної ради від 23.09.2011 року № 2 «Про встановлення та зміну межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області» лісова ділянка, зокрема про яку йде мова у позові, на даний час входить в межі населеного пункту с.Коблеве.

Разом з тим, ДП «Очаківське ЛМГ» згідно акту на право користування землею від 15.11.1964 року є постійним користувачем земель лісогосподарського призначення державної власності на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Судом встановлено, що до земель водного фонду вказана лісова ділянка не передавалась, у постійного користувача не вилучалась, також цільове призначення земель лісового фонду спірної ділянки, що передана позивачу для рекреаційних цілей з метою надання належних послуг, не змінювалось.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного ко ристування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

За змістом ст. 45 Лісового кодексу України (далі - ЛК) лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства.

Згідно пунктів 1, 2, 11 ч. 1 ст. 46 ЛК лісовпорядкування передбачає: 1) відновлення у встановленому порядку меж території лісового фонду України і визначення внутрігосподарської організації; 2) виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів; 11) забезпечення державного обліку лісів і державного лісового кадастру;

Згідно ч. 1 ст. 47 та ст. 49 ЛК лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства. Державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтво рення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів. Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 50 ЛК державний лісовий кадастр призначений для забезпечення органів державної вла ди, органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій і грома дян достовірною та об'єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та право вого режиму використання лісового фонду України.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 52 ЛК документація державного лісового кадастру ведеться органом виконав чої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом ви конавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, на основі держав ного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на підставі, зокрема - матеріалів лісовпорядкування.

Наведені норми свідчать про те, що межі територій Держлісфонду ви значаються саме картографічними матеріалами лісовпорядкування, які складаються на підставі земельного кадастру, отже копії картографічних і інших матеріалів лісовпорядкування, які надані до суду ДП «Очаківське ЛМГ», є такими, що визначають межі лісових ділянок вказаних у позові.

Матеріали безперервного лісовпорядкування земель лісового фонду ДП «Очаківське МЛГ» Миколаївської області, копії яких надано третьою особою до справи, та оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні, свідчать про те, що за договором № 64 від 21.04.2008 року, постійним лісокористувачем було передано позивачу у довгострокове тимчасове користування саме лісову ділянку із земель лісогосподарського призначення.

Державне підприємство «Очаківське ЛМГ», на підставі матеріалів лісовпорядкування, які існують в ДП «Очаківське ЛМГ» і які, згідно пояснень останнього, виготовлялися кожні 10 років (1983, 1993, 2003, 2013 р.р.) Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням, Київською лісовпо рядною експедицією, а також матеріалами безперервного лісовпорядкування земель лісового фо нду (2006, 2007, 2008 р.р.) (витяг з матеріалів 2003, 2008. 2013 додається) є на кожний період ча су постійним землекористувачем відповідних земельних лісових ділянок Держлісфонду України та відповідно постійним користувачем лісових ділянок, які відносяться до земельних лісових ділянок.

Вищенаведені факти та обставини узгоджуються з відповіддю № 9-14-0.21-9273/2-16 від 06.10.2016 року Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Таким чином, ДП «Очаківське ЛМГ» на час укладання договору з позивачем, згідно матеріалів лісовпорядкування, було постійним користувачем земельних лісових ділянок, розташованих у кварталі 35, виділ 23, кв. 36, вид. 17, кв. 37, вид. 13, кв. 38, вид. 23, кв. 39, вид. 18 Березанського лісництва і урочище Коблеве), тому, у відповідності до ст.ст. 18, 67 ЛК України, уклало з ПП «ААС» дого вір про користування ПП «ААС» лісовою ділянкою, яка відноситься до вказаних земельних лісових ділянок, та яка вкрита піском (пляжі).

Слід вказати, що згідно матеріалів лісовпорядкування 2013 року, змінилася нумерація кварталів і виділів земель Держлісфонду, тому на теперішній час, згідно картографічних матеріалів, всі вищевказані земельні лісові ділянки і відповід но лісові ділянки розташовані у кварталі 47, виділ 4 Березанського лісництва ДП «Очаківське ЛМГ» (урочище «Коблеве»).

Відповідач як у відзиві, так і у судових засіданнях, посилаючись на норми ст. 235 Цивільного кодексу України, звертає увагу суду на те, що дійсною ціллю сторін договору № 64 був намір створення юридичних перешкод базам відпочинку прибережної зони с. Коблеве щодо облаштування пляжів для задоволення потреб громадян з водокористування.

Відповідач також вважає, що до даної прихованої угоди підлягають застосуванню правила, що регулюють оренду землі. Договір № 64 від 21.09.2008 року укладений в простій письмовій формі, а отже відповідно до ст. 220 ЦК України даний договір без нотаріального посвідчення є нікчемним.

Крім того, відповідач стверджує, що договір № 64 від 21.09.2008 року з огляду на те, що є удаваним ще і порушує публічний порядок водокористування необмеженого кола осіб та їх доступу до акваторії моря, а отже є нікчемним і на підставі ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України.

Перевіривши наведені доводи відповідача суд встановив таке:

За змістом ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суб'єкт, який вимагає застосування наслідків удаваного правочину, повинен довести, що він учинений з метою приховати інший правочин.

Проте відповідач на надав суду відповідних доказів для можливості кваліфікувати даний договір як удаваний правочин.

Також відповідачем не доведено суду спрямованість учасників договору № 64 на досягнення протисуспільних цілей.

Навпаки надані позивачем, у результаті вчинення цього правочину наступні докази: рішення Коблівської сільської ради № 41 від 09.04.2009 року; лист № 147 від 12.03.2010р. Державного підприємства В«Очаківське ЛМГВ» ; рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 25.10.2012 року № 22, свідчать про те, що договір № 64 спрямований саме на виконання його предмету - для рекреаційних цілей (надання пляжних послуг).

Отже, виходячи з наведених фактів та обставин, вказаний договір не підлягає визнанню удаваним та нікчемним на підставі ст.ст. 228, 235 ЦК України.

Вищенаведені ж висновки суду не призводять до нікчемності цього правочину і у розумінні ст. 220 ЦК України, оскільки договір № 64 «довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою», як згідно із законом так і виходячи із умов даного договору, не потребує нотаріального посвідчення, на відміну від договору оренди земельної ділянки.

Відповідач у відзиві інформує суд про рятувальну станцію, яка являється за його твердженням, власністю товариства.

Питання знаходження чи незнаходження рятувальної станції ТОВ фірма «База відпочинку «Автомобіліст» на лі совій ділянці, про яку йдеться у позові було також з'ясовано судом.

Так, за даними ДП «Очаківська ЛМГ» земельна ділянка, на якій знаходиться рятувальна станція, згідно Кадастрової карти України, входить до земельної ділянки державної власності під кадастровим номером 4820982200:09:000:0326, площею 1,3843 га, за цільовим призначенням - для будівництва та об слуговування об'єктів рекреаційного призначення. На частину цєї земельної ділянки (1,2 га), за даними відповідача, останній має державний акт на право постійного користування II МК 000628 № 132 від 28.12.2001р.

Наведену інформацію учасники процесу не спростували, інших фактів суду не надали.

Таким чином, земельна ділянка, на якій знаходиться рятувальна станція, не відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення.

Суду також стало відомо, що 16.07.2008р. ТОВ фірма «База відпочинку «Автомобіліст» зверталось до ДП «Очаківське ЛМГ» з листом під № 20, в якому просило надати в тимчасове користування терміном на 49 років лісову ділянку в урочище «Коблево», яка прилягає до території бази відпочинку «Автомобіліст» площею 0,5 га для використання як пляжу і надання пляжних послуг.

Після чого, 04.08.2008р. ДП «Очаківське ЛМГ» за № 494 надало ТОВ фірма «База відпочинку «Автомобіліст» відповідь про те, що лісова ділянка, про яку просить ТОВ фірма «База відпочинку «Автомобіліст», входить до складу лі сової ділянки площею 8,75 га, яка вже надана в користування згідно договору від 21.04.08р. № 64, тобто за договором між ПП «ААС» і ДП «Очаківське ЛМГ».

Таким чином відповідачу у 2008 році було відомо про отримання позивачем права користування лісовою ділянкою, про яку йдеться у позові.

Отже вищенаведені факти та обставини вказують на те, що ТОВ фірма «База відпочинку «Автомобіліст» не маючи законних підстав свідомо порушило лісове законодавство та законне право позивача відносно користування лісовою ділянкою за договором № 64 від 21.04.2008 року, шляхом самочинної забудови цієї ділянки та отримання відповідного прибутку від її використання.

Згідно зі ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За результатами дослідження наданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про доведеність законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, а отже задоволенню їх в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "База відпочинку "Автомобіліст" проводити дії, пов'язані з веденням господарської діяльності щодо надання рекреаційних (пляжних) послуг на лісовій ділянці, яка знаходиться в довгостроковому тимчасовому користуванні Приватного підприємства "ААС" за договором № 64 від 21.04.2008 року, укладеного між Державним підприємством "Очаківське ЛМГ" і Приватним підприємством " ААС".

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "База відпочинку "Автомобіліст" привести лісову ділянку, яка знаходиться в довгостроковому тимчасовому користуванні Приватного підприємства "ААС" за договором № 64 від 21.04.2008 року, у стан, в якому вона знаходилась до початку здійснення на неї господарської діяльності з боку Товариства з обмеженою відповідальністю фірму "База відпочинку "Автомобіліст", а саме - демонтувати встановлені тіньові навіси, лежаки, батут, барну стійку і вирівняти верхній шар піску на частині лісової ділянки, яка розташована між парканом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "База відпочинку "Автомобіліст" і узрізом води Чорного моря.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми В«База відпочинку В«АвтомобілістВ» (57453, Миколаївська області, Березанський район, с.Коблеве, пр. Курортний, 38, 43, код ЄДРПОУ 24062425) на користь Приватного підприємства В«ААСВ» (57453, Миколаївська області, Березанський район, с.Коблеве, ОСОБА_1, 4А, код ЄДРПОУ 35348078) судовий збір у розмірі 2756,00 грн.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повний текст рішення складено 25.10.2016 року.

Суддя О.Г.Смородінова

Дата ухвалення рішення20.10.2016
Оприлюднено31.10.2016

Судовий реєстр по справі —915/926/16

Рішення від 14.07.2017

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

Ухвала від 30.06.2017

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Коваль С.М.

Ухвала від 21.06.2017

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

Ухвала від 12.06.2017

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

Ухвала від 13.05.2017

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Мавродієва М.В.

Постанова від 07.04.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Бакуліна С. В.

Ухвала від 31.03.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Бакуліна С. В.

Ухвала від 15.03.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Бакуліна С. В.

Судовий наказ від 11.01.2017

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Судовий наказ від 11.01.2017

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні