Рішення

від 20.10.2016 по справі 917/1511/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 р. Справа № 917/1511/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРОН-ХІМ", 36039, м. Полтава, вул. Сінна, буд.15-а

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛИНА-ЦЕНТР", м. Полтава, вул. Фрунзе, буд.146-а

про стягнення грошових коштів у сумі 177 396 грн. 02 коп.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення (ст.85 ГПК України).

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 177396,02 грн. заборгованості за договором №01/04-2016р.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема посилається на невиконання відповідачем зобов'язань згідно договору в частині оплати виконаних робіт.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує проти існування заборгованості за договором №01/04-2016 від 01.04.2016 р. в розмірі 177396,02 та посилається на тяжке матеріальне становище.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

01 квітня 2016 року між ТОВ «АКРОН-ХІМ» (надалі за текстом - Позивач) та ТОВ «ДОЛИНА-ЦЕНТР» (надалі за текстом - Відповідач) було укладено договір № 01/04-2016 (далі - Договір, а.с. - 7-9), відповідно до умов якого Виконавець за завданням Замовника зобов'язується на свій ризик, протягом терміну дії цього Договору з сировини Замовника виконати роботи з виготовлення органічних сполук, а Замовник зобов'язується поставити сировину необхідну для виконання робіт за цим договором, прийняти та оплатити виконані роботи.

Як слідує з матеріалів справи, позивач надав обумовлені Договором послуги, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом надання послуг № 2 від 30.04.2016 на загальну суму 665 927 грн. 35 коп. (а.с. - 14).

Згідно положень п. 4.4 Договору Замовник здійснює оплату за надані послуги не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг за поточний місяць.

Разом з тим, умовами Додаткової угоди № 1 від 05 травня 2016 р. до Договору (а.с. - 12), Сторонами було узгоджено інші строки та графік оплати Замовником наданих послуг.

Відповідно до Додаткової угоди № 1, Відповідач був зобов'язаний у серпні 2016 року сплатити на користь Позивача частину належної до оплати суми в розмірі 183 296 грн. 37 коп., однак в повному обсязі свої зобов'язання в цій частині не виконав та сплатив на користь Позивача лише 5 927 грн. 35 коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. - 42-43).

Таким чином сума поточної заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 177 396 грн. 02 коп. ( 183 296, 37-5 927, 35).

Враховуючи вищевикладене позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача 177396,02 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 177396,02 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір про надання послуг, Акт приймання виконаних робіт, який містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Акт звірки взаємних рахунків за період 01.01.2016 р.-07.09.2016 р. (арк.41 справи), підписаний сторонами та скріплений їх печатками, який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту надання послуг позивачем та наявності у відповідача боргу в зазначеній сумі) та підлягають задоволенню .

Відповідач факт наявності заборгованості визнає.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з’ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача відповідно до приписів ст.49 ГПК України

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 22, 32, 33,43,49, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛИНА-ЦЕНТР" (м. Полтава, вул. Фрунзе, буд146-а, код ЄДРПОУ 37287274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРОН-ХІМ" (36039, м. Полтава, вул. Сінна, буд.15-а, код ЄДРПОУ 40370634) 177396,02 грн. заборгованості та 2749,45 грн. судового збору

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 25.10.2016.

Суддя Н.Г. Гетя