Рішення

від 25.10.2016 по справі 923/962/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року Справа № 923/962/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт", смт. Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області

до: фермерського господарства "Альтім", с. Коробки Каховського району Херсонської області

про стягнення 109599грн. 74коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа ОСОБА_1, довір. № 873 від 23.12.2015р.

від відповідача - не прибули

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (позивач) звернулось до суду з позовом до фермерського господарства "Альтім" (відповідач) про стягнення 109599грн. 74коп.

Ухвалами від 22.09.2016р. та від 06.10.2016р. розгляд справи відкладався.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду втретє не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи.

Ухвала від 06.09.2016р. про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 22.09.2016р. та від 06.10.2016р. були надіслані судом відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (с. Коробки Каховського району Херсонської області вул. Терни 6) рекомендованою поштою з поштовими повідомленнями у встановленому порядку відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 року № 28, що підтверджується реєстрами вихідної поштової кореспонденції суду та списками згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 08.09.2016, 23.09.2016, 07.10.2016.

Доказів, які б свідчили про неотримання відповідачем зазначених ухвал, до цього часу до господарського суду так і не надійшло.

Згідно абзаців 1,3 підпункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судом перевірено на офіційному сайті Укрпошти поштові відправлення по справі № 923/962/16 відповідачу, що підтверджується відповідними витягами, з яких вбачається, що ухвалу від 06.09.2016р. вручено відповідачу особисто 10.09.2016р., ухвали від 22.09.2016р. та від 06.10.2016р. відправлено об'єктом поштового зв'язку Каховка ЦПЗ №2 до об'єкту поштового зв'язку Коробки 24.09.2016 та 11.10.2016 відповідно.

З огляду на викладене, вважається, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" та фермерським господарством "Альтім" 14.03.2014р. було укладено договір № ПФ14/03-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання здійснити постачання товарів пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, а саме: насіння, засобів захисту рослин, добрив, відповідачу, а відповідач - прийняти та оплатити відповідно до п. 1.2 договору на умовах, що вказуються сторонами у доповненнях.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна кількість товару, "еквівалент ціни товару", "погоджений курс", асортимент, ціна, строки поставки, оплати та умови товару, що постачається за даним договором визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у доповненнях до нього.

Згідно з п.1.2 договору такі доповнення містять дані про погоджену кількість, ціну, асортимент товарів, строки поставки та оплати кожної партії товару (копія договору на а.с.14-16, копії 13-ти доповнень до нього від 14.03.2014р., 15.04.2014р., 23.04.2014р., 24.04.2014р., 07.05.2014р., 16.05.2014р., 21.05.2014р., 22.05.2014р., 23.05.2014р., 30.05.2014р., 10.06.2014р., 12.06.2014р., 07.07.2014р. - на а.с.17-29).

Позивач зазначає, що він поставив товар відповідачу, проте відповідач не розрахувався за нього вчасно.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.02.2016 р. у справі №923/1973/15 з урахуванням ухвали про виправлення від 24.02.2016р., з відповідача на користь позивача було стягнуто суму основного боргу у розмірі 3403254,75 грн., суму пені у розмірі 6159,89 грн., суму 3% річних у розмірі 50629,24 грн. (за період з 23.05.2015р. по 19.11.2015р.) та 51900,66 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.01.2015р. у справі №923/1934/14 у зв'язку з несвоєчасними розрахунками відповідача було стягнуто 99750грн. 16коп. боргу, 6148грн. 98коп. в якості 30% річних, 2117грн. 98коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Позивач зазначає, що відповідач частково виконав зазначене рішення суду, сплативши 49700грн., у зв'язку з чим основний борг відповідача становить 50050грн. 16коп.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо спірних відносин такий інший розмір відсотків річних передбачено п.11.4 договору №ПФ/14/03-1 від 14.03.2014р., а саме, 30% річних.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 04.07.2011р. у справі № 13/210/10).

Позивач нарахував відповідачу 30% річних в сумі 37439грн. 08коп. за період 24.12.2014р. по 31.08.2016р., який не охоплений рішенням господарського суду Херсонської області від 22.01.2015р. у справі № 923/1934/14.

Останнім за хронологією строком оплати товарів сторони за доповненнями до договору від 07.07.2014р. визначили 09.10.2014р. (зазначено, що оплата має бути вчинена до 10.10.2014р.).

З огляду на викладене, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 54495грн. 31коп. втрат від інфляції за період жовтень 2014р. - липень 2016р.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі "Ліга-Закон" перевірив розрахунок 30% річних та втрат від інфляції та встановив, що вони здійснені позивачем арифметично та методологічно вірно.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 37439грн. 08коп. 30% річних, 54495грн. 31коп. втрат від інфляції підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 17665грн. 35коп. пені, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочена позовна давність в один рік.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що сторони можуть збільшити позовну давність, встановлену законом, про що укладається договір в письмовій формі.

Пунктом 11.3 договору № ПФ14/03-1, сторони узгодили, що до нарахування штрафних санкцій застосовується не скорочений строк позовної давності, а загальний, який становить три роки відповідно до ст. 257 ЦК України.

Укладаючи договір від 14.03.2014р. № ПФ14/03-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції, сторони пунктом 11.2 передбачили, що за порушення строків оплати переданого товару відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За порушення строків оплати позивачем нараховано пеню в сумі 17665грн. 35коп. за період з 10.10.2014р. по 09.04.2015р.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі "Ліга-Закон" перевірив розрахунок пені та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 17665грн. 35коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 1644 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фермерського господарства "Альтім" (с. Коробки Каховського району Херсонської області вул. Терни 6, код 37894675) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (юридична адреса - смт.Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області вул. Межева 2/1, поштова адреса - м. Олександрія Кіровоградської області вул. Шевченка 48, код 23233729) 17665грн. 35коп. пені, 37439грн. 08коп. 30% річних, 54495грн. 31коп. втрат від інфляції та 1644грн. 00коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.10.2016

Суддя В.П.Ярошенко