Рішення

від 26.10.2016 по справі 927/861/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

26 жовтня 2016 року Справа № 927/861/16

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова»,

АДРЕСА_1, 04071

юридичну особу представляє: Комунальний енергогенеруючий підрозділ В«Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ фірми «ТехНова»,

вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14014

відповідач: Державний заклад «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці»,

провулок Вокзальний, 1, м. Чернігів, 14017

предмет спору: про стягнення 178237,34 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №16 від 29.01.2016, представник

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №01 від 13.01.2016, представник

Рішення приймається після оголошених в судовому засіданні перерв, з 11.10.2016 по 17.10.2016 та з 17.10.2016 по 26.10.2016, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова», юридичну особу представляє: Комунальний енергогенеруючий підрозділ «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ фірми «ТехНова» подано позов про стягнення з відповідача - Державного закладу «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці» 95511,72 грн боргу та 82725,62 грн інфляційних, за неналежне виконання умов договору №309/З/2 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 21.05.2013; додаткових угод від 30.12.2013, 10.01.2014; угод про зміну і доповнення договору від 01.06.2013, 01.06.2013.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2016 дану позовну заяву прийнято до розгляду суддею Михайлюком С.І. та порушено провадження у справі №927/861/16. Розгляд справи призначено на 29.09.2016 об 09:30 год.

Розпорядженням керівника апарату суду № 02-01/66/16 від 23.09.2016 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №927/861/16», у зв'язку з припиненням повноважень судді Михайлюка С.І., 23.09.2016 було призначено повторний автоматизований розподіл господарської справи № 927/861/16.

Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи, справа №927/861/16 передана на розгляд судді Лавриненко Л.М.

Представники сторін надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.09.2016 надав письмове клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_3 інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) посилаючись на те, що у позовній заяві ставиться вимога про стягнення заборгованості за несплату вартості спожитої теплової енергії за лютий-квітень 2014, а до 01.01.2015 лікарня фінансувалася за рахунок коштів державного бюджету і знаходилась у підпорядкуванні ОСОБА_3 інфраструктури України. Відповідач також зазначає, що на даний час згідно з рішеннями Чернігівської обласної ради від 20.07.2016 №51-5/VII та 52-5/VII державний заклад «Вузлова лікарня ст. Чернігів ПЗЗ» реорганізовано, шляхом приєднання до комунального закладу Чернігівської обласної ради «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» та після реорганізації фінансується за рахунок коштів бюджету Чернігівської області.

Розгляд даного клопотання було відкладено судом.

В судовому засіданні 11.10.2016 відповідачем подано відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що ним спожито теплову енергію на загальну суму 117770,04 грн, заборгованість за отримане тепло складає 95511,72 грн. Причиною несплати заборгованості за отриману теплову енергію відповідач зазначає недостатність коштів в 2014 році, тоді як з початку 2015 року у зв'язку з проведенням заходів по децентралізації державної влади та бюджетного регулювання фінансування лікарні з державного бюджету було припинено. В затвердженому кошторисі на період з 01.01.2015 по 31.07.2015 та кошторисах на наступні періоди було передбачено кошти тільки на оплату праці. Зауваживши, що здійснити своєчасну оплату рахунків позивача відповідач не міг здійснити з об'єктивних причин останній визнає суму основного боргу 95511,72 грн., а в задоволенні стягнення інфляційних втрат просить суд відмовити. Оскільки в позовній заяві ставиться питання про стягнення заборгованості за період коли лікарня фінансувалась з державного бюджету і розпорядником коштів було ОСОБА_3 інфраструктури України і в разі задоволення позову стягнення коштів повинно на думку відповідача здійснюватись з державного бюджету, відповідач просить суд залучити до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3 інфраструктури України.

Представник позивача щодо залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3 інфраструктури України заперечував.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Поняття співвідповідач Господарським процесуальним кодексом не передбачено, як не передбачено порядку його залучення та не визначено обсягу прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Слід зазначити, що дана стаття встановлює механізм вирішення питання про можливість розгляду справи у випадках, коли відповідач, що зазначений позивачем у позові, не повинен відповідати за цим позовом або повинен відповідати солідарно з іншою особою, яка в позові не зазначена як відповідач. При чому положення статті не зобов'язують господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача

У відповідності до п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення.

У п.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

Відповідно до ч.3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

ОСОБА_3 інфраструктури України, відповідно до матеріалів справи, не являється стороною правовідносин, які виникли між позивачем та Державним закладом В«Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці» на підставі договору №309/З/2 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 21.05.2013; додаткових угод від 30.12.2013, 10.01.2014; угод про зміну і доповнення договору від 01.06.2013, 01.06.2013.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 22294220 від 10.10.2016 за кодом № 01110877 13.03.1997 Державний заклад «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці» зареєстровано в якості юридичної особи. Відповідно до положень нової редакції статуту відповідача, затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 04.04.2006 №127-ц, державну реєстрацію змін до якого проведено 01.07.2011, Державний заклад «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці» має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в господарському суді та третейському суді згідно з чинним законодавством (п. 3.7. статуту).

За таких обставин, суд доходить висновку, що клопотання Державного закладу «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці» від 29.09.2016 про залучення до участі у справі в якості відповідача - ОСОБА_3 інфраструктури України задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 11.10.2016 суд оголосив перерву до 17.10.2016 до 09:00.

В судовому засіданні 17.10.2016 суд продовжив розгляд справи після оголошеної перерви.

В судовому засіданні 17.10.2016 року суд перейшов до розгляду спору по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Представник відповідача визнав наявну суму боргу та просив суд оголосити перерву в судовому засіданні для надання можливості врегулювати спір з позивачем стосовно стягнення інфляційних втрат.

Суд задовольнив клопотання відповідача та в судовому засіданні 17.10.2016 оголосив перерву до 26.10.2016 до 10:30.

В судовому засіданні 26.10.2016 суд продовжив розгляд справи після оголошеної перерви.

Представник відповідача в усних поясненнях щодо стягнення боргу не заперечував та просив не стягувати інфляційні втрати.

Інших заяв та клопотань від сторін не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 19 Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язковість укладення в письмовій формі договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

21.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» (постачальник) та відповідачем - Державним закладом «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці» (споживач) було укладено договір №309/З/2 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти.

Відповідно до умов зазначеного договору №309/З/2 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 21.05.2013, позивач (постачальник) зобов'язується у 2013 році поставити споживачу (відповідачу) товар (виконати роботи або надати послуги), зазначені у пункті 1.2. даного договору, а споживач - прийняти і своєчасно оплатити такий товар (роботи або послуги).

Пунктом 1.2. визначили найменування (номенклатура, асортимент) товару (роботи або послуги): товаром (відповідно ДК 016:2010 код 35.30.1 «пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води»), що поставляється постачальником споживачу та виробляється на об'єктах сфери теплопостачання (підігріву води) інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що вартість цього договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову на теплову енергію (без урахування ПДВ), та складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п.10.1. даного договору строку дії договору та становить 278400 грн з урахуванням ПДВ на дату підписання цього договору. Фактична помісячна вартість теплової енергії визначається на підставі актів приймання передачі теплової енергії, підписаних сторонами.

У відповідності до п.4.7. договору, вартість цього договору є очікуваною. Фактична вартість буде визначатись виходячи із встановлених тарифів на теплову енергію, що буде фактично спожита споживачем.

Відповідно до п. 3.3. договору, у разі зміни встановлених тарифів на теплову енергію рішеннями органів, до компетенції яких віднесено їх встановлення (погодження, затвердження), споживач ознайомлюється з новими тарифами в порядку, встановленому законодавством та зобов'язується оплачувати вартість теплової енергії, що ним спожита, на підставі змінених тарифів. При цьому внесення змін до умов цього договору не потребується, а нові тарифи застосовуються з моменту їх встановлення.

Згідно з п. 10.1., 10.3. договору №309/З/2 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 21.05.2013, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013 включно, а в частині здійснення розрахунків до повного їх проведення. Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної п. 3.1. договору.

Сторони погодили, що умови цього договору застосовуються при закупівлі споживачем у постачальника теплової енергії з 01.01.2013 (п. 10.4. договору).

Додатковою угодою від 30.12.2013 до договору №309/З/2 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 21.05.2013, сторони продовжили термін дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі теплової енергії на початку 2014 року, в обсязі, що не перевищує 20% від суми, визначеної п. 3.1. договору.

Додатковою угодою від 10.01.2014 до договору №309/З/2 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 21.05.2013, сторони продовжили термін дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі теплової енергії на початку 2014 року, в обсязі, що не перевищує 20% від суми, визначеної п. 3.1. договору, а саме: не більше 55680 грн з ПДВ.

Доказів дострокового розірвання чи визнання недійсним договору №309/З/2 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 21.05.2013 сторони суду не надали.

Пунктом 5.2. договору сторони визначили місце поставки: теплова енергія постачається для об'єктів, визначених у додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Угодою про зміну і доповнення від 01.06.2013 до договору №309/З/2 від 21.05.2013 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, у зв'язку зі зміною обсягів теплопостачання та зміною опалювальної площі об'єкту: терапевтичне відділення, по провулку Вокзальному, 1, сторони погодили викласти в новій редакції додаток № 1 до договору та встановили, що відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України умови даної угоди застосовуються до відносин сторін, які виникли з 06.02.2013.

Угодою про зміну і доповнення від 01.06.2013 до договору №309/З/2 від 21.05.2013 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, у зв'язку із встановленням меж балансової належності теплових мереж між споживачем та постачальником, до об'єктів по провулку Вокзальному, 1, сторони погодили викласти в новій редакції додаток № 1 до договору, доповнили договір додатком № 2 «Схема відгалуження теплотраси» та встановили, що відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України умови даної угоди застосовуються до відносин сторін, які виникли з 07.05.2013.

Додатком № 1 до договору визначено перелік підключених об'єктів споживача за адресою провулок Вокзальний, 1, м. Чернігів та встановлено дату зняття споживачем показань приладу обліку - 20 число поточного місяця, дата подання остаточного звіту постачальнику - 22 число поточного місяця.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 03.02.2012 № 61 встановлено тарифи на теплову енергії ТОВ фірмі «ТехНова», а саме для потреб бюджетних установ 473,23 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Відповідно до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, директором комунального енергогенеруючого підприємства ТОВ фірми «ТехНова» затверджені тарифи на опалення для бюджетних організацій 473,23 грн за 1 Гкал без ПДВ та 11,6888 грн без ПДВ за кв. метр (0,0247 Гкал за м 2 ).

Позивачем додано до матеріалів справи відомості обліку споживання теплової енергії ДЛПЗ «Вузлова лікарня ст. Чернігів» об'єкт поліклініка, розташований за адресою: пров. Вокзальний, 1, згідно з якими за період з 16.01.2014 по 20.02.2014 відповідачу поставлено 62,969 Гкал., за період з 20.02.2014 по 19.03.2014 відповідачу поставлено 31,176 Гкал., за період з 19.03.2014 по 06.04.2014 відповідачу поставлено 9,36Гкал. Подані відомості підписані та скріплені печаткою відповідача.

Кількість та вартість теплової енергії, спожитої по інших об'єктах «Терапія», «Харчоблок», «Пральня», «Гараж 1», «Адмінбудівля», «Зубопротезна лабораторія», «Дезинфекційна» визначено розрахунковим методом, виходячи із площі приміщень та тарифу на теплову енергію.

На виконання умов договору №309/З/2 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 21.05.2013, позивач поставив відповідачу за період з 01.02.2014 по 30.04.2014 теплової енергії на загальну суму 117770,04 грн, що підтверджується копіями рахунків-фактур на оплату: №№ 0309/3/2 від 24.02.2014 на суму 62573,15 грн; від 24.03.2014 на суму 44518,67 грн; від 22.04.2014 на суму 10678,22 грн.

Рахунки-фактури №№ 0309/3/2 від 24.02.2014 на суму 62573,15 грн; від 24.03.2014 на суму 44518,67 грн; від 22.04.2014 на суму 10678,22 грн, були направлені відповідачу, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками про їх відправлення від 26.02.2014 року, від 27.03.2014 року та від 23.04.2014 року, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідно до п.4.1.-4.2. договору всі розрахунки за цим договором проводяться на підставі рахунків, які споживач отримав від постачальника. Щомісячна вартість теплової енергії визначається виходячи з встановлених тарифів фактичного обсягу (кількості) спожитої теплової енергії споживачем. Розрахунки за теплову енергію здійснюються споживачем у грошовій формі шляхом перерахування суми, визначеної згідно п. 4.1. даного договору, на поточний рахунок постачальника на підставі пред'явленого рахунка на оплату та акту приймання-передачі теплової енергії. В акті приймання-передачі теплової енергії вказується кількість спожитої теплової енергії та тариф на теплову енергію. За письмовою згодою сторін можливі інші шляхи розрахунків, які не заборонені чинним законодавством, а саме: постачальник має право отримувати від споживача авансовий платіж, який повинен дорівнювати платежу, що буде не меншим, ніж платіж за попередній розрахунковий місяць. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктами 4.3., 4.4. договору сторони визначили, що споживач сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком не пізніше 25 числа поточного місяця. При здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію споживач обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер цього договору, а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачується споживачем.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов договору №309/З/2 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 21.05.2013, за отриману теплову енергію розрахувався частково, сплативши 18.09.2015 - 15458,32 грн., 31.03.2014 - 6800 грн.

Заборгованість за поставлену теплову енергію становить 95511,72 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 82725,62 грн за період з квітня 2014 року по червень 2016 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.3.3. договору №309/З/2 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 21.05.2013, споживач при несвоєчасному здійсненні розрахунків за теплову енергію сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано 82725 грн 62 коп інфляційних втрат за прострочку сплати теплової енергії за період з 01.04.2014 по 30.06.2016.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за поставлену теплову енергію своєчасно в повній сумі не сплатив, а тому господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 95511,72 грн боргу та 82725,62 грн інфляційних втрат.

Заперечення відповідача судом до уваги не може бути прийнято, з наступних підстав:

Частиною 1 ст. 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України).

Пунктами 1.1., 3.1., 3.5., 3.7. статуту, затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 04.04.2006 №127-ц, державну реєстрацію змін до якого проведено 01.07.2011, визначено, що Державний заклад «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці» заснований на державній власності, відноситься до сфери управління ОСОБА_3 транспорту та зв'язку України (надалі - Орган управління майном), підпорядкований Державній адміністрації залізничного транспорту України та знаходиться в оперативному підпорядкуванні Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця». Лікарні є юридичною особою, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в господарському суді та третейському суді згідно з чинним законодавством.

Як встановлено судом, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 22294220 від 10.10.2016 за кодом № 01110877, 13.03.1997 Державний заклад «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці» зареєстровано в якості юридичної особи.

Отже, оскільки відповідач - Державний заклад «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці» є самостійною юридичною особою, а тому і повинен нести відповідальність за взяті на себе зобов'язання.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 22294220 від 10.10.2016 за кодом № 01110877, 13.03.1997, станом на 10.10.2016 року в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні будь-які записи про перейменування чи реорганізацію Державного закладу «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці», а тому посилання відповідача на Рішення Чернігівської обласної ради від 20.07.2016 № 51-5/VII «Про порушення клопотання щодо передачі у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області цілісного майнового комплексу державного закладу «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-західної залізниці» та Рішення Чернігівської обласної ради від 20.07.2016 № 52-5/VII «Про реорганізацію комунального закладу «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-західної залізниці» є безпідставними.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збірВ» , з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2673,56 грн.

Керуючись ст.11, 13, 14, 96, 202, 205, 525, 526, 625, 626 Цивільного кодексу України; ст.173, 174, 175, 193, 275 Господарського кодексу України; ст.4 Закону України „Про судовий збірВ» ; ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного закладу «Вузлова лікарня станції Чернігів Південно-Західної залізниці», провулок Вокзальний, 1, м. Чернігів, 14017 (р/р 35219007000159 в ГУ ДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 01110877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова», АДРЕСА_1, 04071 (р/р 26001012350101 у ПАТ «Альфа-Банк» в м.Києві, МФО 300346, код ЄДРПОУ 21680602)

95511,72 грн боргу; 82725,62 грн. інфляційних нарахувань та 2673,56 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 26.10.2016.

Суддя Л.М. Лавриненко