Постанова

від 30.01.2012 по справі 19/165

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2012 № 19/165

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Корсакової Г.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Відділ капітального будівництва Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області

на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2011

у справі № 19/165 (ОСОБА_2

за позовом Публічне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2"

до Відділ капітального будівництва Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області

про стягнення заборгованності 2016709,00 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 19/165 від 24.10.2011 р. задоволений позов ПАТ«Трест Київміськбуд 2» до Відділу капітального будівництва ГУ МВС України по Київської області про стягнення 2 016 709 грн.

Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняті нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 04.06.1992 року сторонами у справі було укладено підрядний контракт №46 на будівництво реабілітаційного центру МВС України.

12.09.2006р. сторонами укладено додаткову угоду до контракту, за умовами якої погоджено обсяг будівельно-монтажних робіт на об'єкті, які необхідно було виконати позивачу за період листопад - грудень 2006р., а саме роботи у лікувальному та адміністративно-побутовому корпусах (блок Г та блок В). Вартість будівельно-монтажних робіт за додатковою угодою визначена у розмірі 5 000 000 грн. Договірна ціна є динамічною і підлягає корегуванню в процесі будівництва.

На підставі контракту, 03.01.2007р та 14.11.2007р. позивач та відповідач, додатковими угодами № 1 та № 2 визначили новий обсяг робіт та їх вартість склала 2 730 000грн.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З листів №0183 від 20.02.2008р., №0288 від 04.03.2008р., №0547 від 14.04.2008р., вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням погашення заборгованості, але у зв'язку відсутністю фінансування відповідач не зміг своєчасно погасити заборгованість за контрактом.

16.10.2008р. сторонами підписано додаткову угоду №3 до контракту, згідно якої позивач повинен був виконати будівельно-монтажні роботи на недобудованому лікувальному корпусі блоку «Г» реабілітаційного центру МВС України по вул. Вишгородській, 85-а, а відповідач розрахуватися за виконані роботи у повному обсязі. Вартість робіт визначена у розмірі 8 000 000грн.

17.04.2009 сторонами визначений новий обсяг робіт, що виконуються в період квітня 2009року, вартістю 198 228грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов договору, додаткових угод до нього, виконав зобов'язання в повному обсязі, але відповідачем оплата проведена не була, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 2 266 721,57 грн. Неналежне виконання зобов'язань дає право на стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних втрат та річних, таким чином, уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути 2 016 709грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач, заперечуючи проти рішення зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги того факту, що сплив строк позовної давності; що нарахування інфляції та річних є неможливим в зв'язку з невизначеністю дійсного розміру боргу та строку, з якого повинні нараховуватись санкції. Судом не взято до уваги того, що фінансування проводилось за рахунок бюджетних коштів. Крім того зауважив, що справу було розглянуто у його відсутність.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. ст. 837, 854 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 5 ст. 321 Господарського кодексу України якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання це є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З системного аналізу наведених приписів норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у підрядника права вимоги оплати виконаних будівельних робіт за договором підряду є виконання ним робіт належним чином і в погоджений строк, у відповідності до проектно-кошторисної документації, а саме належне виконання зазначених робіт - є обов'язком підрядника.

Матеріали справи містять акти форми КБ-2, КБ-3 підписані обома сторонами та скріплені печатками без будь яких зауважень. З актів приймання-передачі робіт, банківських виписок щодо руху коштів вбачається, що відповідачем не оплачені роботи на суму 1 477 256,04грн.

Направлений на адресу відповідача акт звіряння розрахунків (а.с.14-15 т.2) не повернутий.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, висновки господарського суду про задоволення позовних вимог з урахуванням річних та інфляційних втрат є обґрунтованим.

Щодо заявленого відповідачем в апеляційній скарзі строку позовної давності, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. При цьому цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред'явлення кредитором вимоги до боржника.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Правило абзацу 2 частини 5 ст. 261 ЦК України застосовується з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України. Коли строк чи термін виконання зобов'язання не визначений або визначений моментом зажадання виконання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в будь-який час. При цьому боржникові надається пільговий строк тривалістю сім днів. Зі спливом цього строку починається перебіг строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи передбачену у додаткових угодах таку обставину, як фактичні надходження коштів з бюджету,то вимога позивача про стягнення з відповідача оплати за виконані підрядні роботи є такою, що заявлена у межах загального строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України, і задоволення її судом першої інстанції є правомірним та обґрунтованим, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування у справі, з'ясовані судом першої інстанції з достатньою повнотою.

Крім того, судова колегія звертає увагу на відсутність перешкод у відповідача щодо подачі суду першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за клопотання відповідача, розгляд справи, призначений на 30.09.2011 відкладено на 24.10.2011р. про що сторони повідомлені належним чином ( а.с.19 т.2). Однак, відповідач в судове засідання 24.10.2011 не з'явився, поважності причин неявки не навів. Заперечень, в спростування позовних вимог не надав. Таким чином, колегія суддів не вбачає порушення господарським судом при розгляді справи процесуальних прав.

Оскільки відповідачем не надано доказів, що б спростовували факти, викладені в рішенні суду, тому апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу капітального будівництва ГУ МВС України по Київської області залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 19/165 від 24.10.2011 - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Корсакова Г.В.

ОСОБА_1

06.02.12 (відправлено)