Постанова

від 25.10.2016 по справі 910/7171/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 910/7171/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Козир Т.П., Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком" на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 07.06.2016 Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі№ 910/7171/16 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Приватне акціонерне товариство "Інформаційні комп'ютерні системи" (третя особа-1); 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромейл" (третя особа-2) прозвернення стягнення на предмет іпотеки, за участю представників: від позивача Кучерявий Д.В. від відповідачаОСОБА_5 - довіреність від 06.06.2016 від третьої особи-1не з'явився від третьої особи-2Пархомчук Р.І., Годованюк О.В.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком" (далі - ТОВ "Інтерком"), у якому просило суд: в рахунок часткового погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" (далі - ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи") за кредитом у розмірі 79 891 300,00 грн. перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/143 від 08.08.2008 звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 04/І-422, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. 24.07.2008 та зареєстрований у реєстрі за № 3325, а саме: нежитлову будівлю - виробничий корпус № 3, загальною площею 18 166,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33, шляхом визнання права власності за іпотекодержателем - ПАТ "Укрсоцбанк"; визнати за ПАТ "Укрсоцбанк" право власності на вказану нежитлову будівлю за вартістю 79 891 300,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі № 910/7171/16 (суддя Дупляк О.М.) позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено повністю. У рахунок часткового погашення заборгованості ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" за кредитом у розмірі 79 891 300,00 грн. перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/143 від 08.05.2008, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 121 673 123 грн., суми заборгованості за відсотками - 29 688 918,46 грн., суми пені за простроченим кредитом - 28 424 099,62 грн., суми пені за простроченими відсотками - 5 440 680,72 грн., суми адміністративної комісії - 121 673 123,00 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 04/І-422 від 24.07.2008, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С., зареєстрований у реєстрі за № 3325, з метою задоволення вимог ПАТ "Укрсоцбанк", на предмет іпотеки, який належить ТОВ "Інтерком", а саме: нежитлову будівлю - виробничий корпус № 3, загальною площею 18 166,40 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33, шляхом визнання права власності за іпотекодержателем - ПАТ "Укрсоцбанк" за вартістю, згідно з висновком про вартість майна станом на 09.06.2015, в розмірі 79 891 300,00 грн. без ПДВ. Визнано за ПАТ "Укрсоцбанк" право власності на вказану нежитлову будівлю за вартістю, згідно з висновком про вартість майна станом на 09.06.2015, в розмірі 79 891 300,00 грн. без ПДВ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 (колегія суддів у складі: Пашкіної С.А. - головуючого, Кропивної Л.В., Зеленіна В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі № 910/7171/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 910/7171/16, ТОВ "Інтерком" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.09.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Козир Т.П., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Інтерком" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.10.2016 о 09 год. 55 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Інтерком", який надійшов до Вищого господарського суду України 17.10.2016, ПАТ "Укрсоцбанк" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 у справі № 910/7171/16 розгляд касаційної скарги ТОВ "Інтерком" відкладено на 25.10.2016 о 10 год. 15 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа-1 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалася.

25.10.2016, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшла заява ТОВ "Інтерком" від 25.10.2016 про відмову від касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 910/7171/16. Зазначена заява від імені ТОВ "Інтерком" підписана представником ОСОБА_5, із зазначенням, що копія довіреності на представника відповідача, який підписав заяву, є в матеріалах справи.

У матеріалах справи міститься копія довіреності від 06.06.2016, виданої ОСОБА_5 директором ТОВ "Інтерком" ОСОБА_12

Відповідно до ст. 111 6 ГПК України особа, що подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією. Касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, зазначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу.

Колегія суддів касаційної інстанції, розглянувши зазначену заяву, заслухавши представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, у нарадчій кімнаті дійшла висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки видані ТОВ "Інтерком" довіреності на представництво Товариства визнані недійсними з 29.09.2016, про що новий директор ТОВ "Інтерком" ОСОБА_13 письмово повідомив Вищий господарський суд України, надавши суду на підтвердження виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.09.0216, копію наказу № 29/1-09-2016-К від 29.09.2016 "Про скасування всіх довіреностей на представництво товариства" та публікацію у газеті. Таким чином, довіреність, видана на ОСОБА_5, який підписав заяву про відмову від касаційної скарги, є недійсною з 29.09.2016.

Заслухавши представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.05.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") (Кредитор) та Закритим акціонерним товариством "Інформаційні комп'ютерні системи" (у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи - Приватне акціонерне товариство "Інформаційні комп'ютерні системи") (Позичальник) укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/143 з наступними змінами та доповненнями (далі - Кредитний договір).

Відповідно до положень ст. 1 Кредитного договору Кредитор зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах максимального ліміту заборгованості до 25 000 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі: LIBOR (1 рік)* плюс 8,5% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку-1 до цього Договору. У свою чергу, Позичальник зобов'язався повернути кредит у строки та на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього Договору.

Видача відповідних траншів, за умовами Кредитного договору, повинна була здійснюватися після укладення договорів забезпечення, передбачених цим Договором, шляхом перерахування кредитних коштів позичкового рахунку Позичальника на підставі письмових заявок останнього.

Сплата комісій, згідно з п. 2.8 Кредитного договору, здійснюється в порядку та в терміни, обумовлені Тарифами.

У п. 1.1.2 Кредитного договору сторони визначили кінцевий термін, до якого має бути повністю повернута заборгованість за кредитом, - 07.11.2009.

У п. 1.3 Кредитного договору сторони передбачили, що у якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, можливих пень та штрафів, витрат кредитора на здійснення забезпечення заставою вимоги за цим Договором, а також інших грошових витрат Кредитора, пов'язаних із захистом свого порушеного права у разі невиконання/неналежного виконання Позичальником цього Договору та з пред'явленням вимог і отриманням виконання за цим Договором, Позичальник забезпечує укладання між кредитором та, в тому числі, майновим поручителем - ТОВ "Інтерком" іпотечного договору, за умовами якого кредитору в іпотеку буде передано нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ "Інтерком", а саме - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 (виробничий корпус № 3).

У п. 3.2.8 Кредитного договору передбачено право Кредитора звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом у разі неповернення Позичальником кредиту або його окремого траншу, визначених п. 1.1 цього Договору, несплати процентів, комісій, штрафних санкцій згідно з умовами цього Договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі листа-заявки № 1 від 02.09.2008 Банк видав Позичальнику 3 500 000, 00 дол. США, листа-заявки № 2 від 03.09.2008 - 3 900 000,00 дол. США, листів-заявок №№ 3-4 від 05.09.2008 - 6 135 000,00 дол. США, листів-заявок №№ 5-6 від 12.09.2008 - 865 000,00 дол. США, листа-заявки № 7 від 07.10.2008 - 160 000,00 дол. США, листа-заявки № 8 від 13.10.2008 - 6 000 000,00 дол. США, листа-заявки № 9 від 22.10.2008 - 840 000,00 дол. США, листів-заявок №№ 11-12 від 30.10.2008 - 5 000 000,00 дол. США.

У свою чергу, Позичальник повернув позивачу отриманий кредит у розмірі 2 170 000, 00 дол. США, що підтверджено матеріалами справи.

У подальшому до Кредитного договору вносилися зміни та доповнення, якими змінювалися умови кредитування, зокрема: договори про внесення змін та доповнень від 26.08.2008, 28.10.2008, 05.01.2009, 09.11.2009, 29.01.2010, 08.02.2010, 16.03.2010, 30.04.2010, 28.05.2010, 03.09.2010, 20.10.2011, 29.03.2012, 21.05.2012, 27.06.2012, 28.09.2012, 30.11.2012, 11.06.2013, 25.04.2014.

На підставі заяви про перерахування кредитних коштів № 1 від 21.10.2011, отриманої засобами клієнт-банку, була проведена конвертація зобов'язань Позичальника в гривню на суму 146 673 123,00 грн., та видано як транш кредиту згідно з договором про внесення змін та/або доповнень від 20.10.2011.

Згідно з умовами договору про внесення змін та/або доповнень від 11.06.2013, сторони погодили, що починаючи з дати виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 10 договору про внесення змін (щодо забезпечення внесення змін до всіх договорів, укладених у забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за договором) Позичальник сплачує Кредитору проценти за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою у розмірі 11% річних.

Відповідно до умов договору про внесення змін та/або доповнень від 25.04.2014, сторони погодили кінцевий термін погашення заборгованості за Кредитним договором до 31.05.2018 відповідно до погодженого графіку, з місячними платежами по 1 900 000,00 грн. та погашенням залишку заборгованості в сумі 32 373 123,00 грн. не пізніше 31.05.2018.

У договорі про внесення змін та доповнень від 13.08.2015 сторони погодили, що станом на 13.08.2015 адміністративна комісія, яка підлягає сплаті Позичальником, становить 121 673 123,00 грн. і не підлягає перерахунку в залежності від зміни курсу гривні до дол. США. Строк оплати комісії - не пізніше наступного дня після повного погашення заборгованості за кредитом, але в будь-якому випадку не пізніше 30.05.2018.

Згідно з п. 3.2.5 Кредитного договору (в редакції, погодженій сторонами в договорі про внесення змін та/або доповнень від 26.08.2008) Кредитор має право вимагати повернення раніше наданих траншів кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, можливих пень та штрафів, у розмірі, передбаченому цим Договором та тарифами.

Відповідно до положень п. 3.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язався:

- протягом дії цього Договору щомісячно, починаючи з 04 (четвертого) місяця кредитування після підписання цього Договору, проводити за повний календарний місяць грошові надходження на поточні рахунки, відкриті у Кредитора в розмірі, пропорційному фактичній сумі заборгованості в загальному кредитному портфелі Позичальника станом на 1 (перше) число кожного календарного місяця, але в будь-якому випадку не менше ніж 20 000 000,00 грн. (п. 3.3.4 Кредитного договору);

- сплачувати Кредитору проценти за користування кредитом та комісії, передбачені п. 1.1.1 цього Договору, в порядку та в розмірі, визначеному п.п. 2.5, 2.6, 2.7, 2.8, 2.9, 2.12.-2.2.18 цього Договору та тарифами (п. 3.3.5 Кредитного договору);

- у разі пролонгації кредиту або його траншу, сплачувати Кредитору проценти в розмірі, передбаченому в п. 2.14 цього Договору (п. 3.3.6 Кредитного договору);

- повертати Кредитору в повному обсязі транші кредиту з дотриманням умов, вказаних у п. 1.1.2 цього Договору (п. 3.3.7 Кредитного договору);

- достроково повернути наявну заборгованість за кредитом та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, комісії, можливі пені та штрафи, у розмірі передбаченому цим Договором та тарифами, витрати Кредитора на здійснення забезпечення заставою вимоги за цим Договором, а також інші грошові витрати Кредитора, пов'язані з захистом свого порушеного права у разі невиконання Позичальником цього Договору та з пред'явленням вимог і отриманням виконання за цим договором, у випадках, визначених будь-яким з п.п. 2.13.3, 3.2.5, 4.4, 5.5 цього Договору (п. 3.3.8 Кредитного договору).

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів за користування кредитом та комісій, визначених цим Договором та тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених будь-яким з п.п. 1.1, 2.13.3, 3.2.5, 4.4, 5.5 цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню у валюті кредиту в розмірі 1%, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим Договором.

Згідно з п. 4.4 Кредитного договору у разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених п.п. 3.3.2-3.3.27 Кредитного договору, а також у разі порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договорів, визначених у п. 1.3 Кредитного договору, протягом більше 30 днів, Банк направляє Позичальнику письмову вимогу про дострокове погашення кредиту, нарахованих процентів за фактичний час використання кредиту, комісій та нарахованих штрафних санкцій.

Позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання письмової вимоги Кредитора, визначеної в п. 4.4 Договору, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості Позичальника за Договором дія цього Договору припиняється (п. 4.4.1 Кредитного договору).

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, отримання кредиту Позичальником підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, Позичальником було допущено порушення умов Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати процентів/комісій.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за Кредитним договором протягом більше 30 днів, 21.08.2015 позивач направив на адресу третьої особи-1 (Позичальника) вимогу за вих. № 08.41-186/67-16942 від 20.08.2015 про усунення порушень щодо дострокового погашення усієї заборгованості за Кредитним договором у розмірі 121 673 123,00 грн. - за кредитом; 20 803 400,66 грн. - зі сплати процентів за користування кредитом; 121 673 123,00 грн. - зі сплати адміністративної комісії. Зазначена вимога була отримана Позичальником 25.08.2015, проте, станом на момент звернення до суду, жодної відповіді позивачу надано не було та не здійснено погашення кредитної заборгованості. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Банк набув право вимоги на дострокове погашення кредиту у повному обсязі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за розрахунком позивача станом на 12.04.2016 заборгованість Позичальника за Кредитним договором становить 306 899 944,81 грн., з яких: загальна сума заборгованості за кредитом - 121 673 123,00 грн.; сума заборгованості за процентами - 29 688 918,46 грн. за період з 31.10.2011 по 12.04.2016; сума адміністративної комісії - 121 673 123,00 грн.; пеня за кредитом за період з 13.10.2015 по 12.04.2016 - 28 424 099,62 грн.; пеня за процентами за період з 13.10.2015 по 12.04.2016 - 5 440 680,72 грн. У свою чергу, відповідачем та третьою особою-1 контррозрахунок заборгованості за Кредитним договором суду не надано, як і докази, які б спростовували такий розрахунок позивача.

Суди попередніх інстанцій встановили, що матеріалами справи підтверджується належне виконання Банком своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання Позичальнику кредитних коштів у розмірі, визначеному цим Договором, користування ними останнім, а також, здійснення часткового повернення їх Позичальником.

З урахуванням викладеного, на підставі встановлених обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність нарахування позивачем суми процентів за користування кредитними коштами згідно зі встановленими в Кредитному договорі ставками, що станом на 12.04.2016 становить 29 688 918,46 грн.

Також, суди обґрунтовано дійшли висновку про те, що на підставі п. 4.2 Кредитного договору позивачем правомірно нараховано 28 424 099,62 грн. пені за прострочення сплати кредиту за період прострочення з 13.10.2015 по 12.04.2016 та 5 440 680,72 грн. пені за прострочення сплати відсотків за період прострочення з 13.10.2015 по 12.04.2016.

Крім того, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про правомірне нарахування позивачем 121 673 123,00 грн. адміністративної комісії, оскільки таке нарахування відповідає положенням Кредитного договору (договір про внесення змін та доповнень від 13.08.2015).

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено наявність у Позичальника станом на 12.04.2016 (дата, станом на яку позивачем здійснюється розрахунок заборгованості) грошового зобов'язання з повернення на користь позивача кредитних коштів у загальному розмірі 121 673 123,00 грн., сплати процентів за користування ними у загальному розмірі 29 688 918,46 грн., сплати пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 28 424 099,62 грн., сплати пені за прострочення сплати процентів у розмірі 5 440 680,72 грн., сплати адміністративної комісії в розмірі 121 673 123,00 грн. на підставі Кредитного договору.

Також, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, між позивачем (Іпотекодержатель) та відповідачем (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 04/І-422 від 24.07.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. 24.07.2008 та зареєстрований в реєстрі за № 3325, з наступними змінами та доповненнями (далі - Іпотечний договір), за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання всіх зобов'язань Позичальника перед Іпотекодержателем за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/143 від 08.05.2008 нерухоме майно, яким є: нежитлова будівля - виробничий корпус № 3 (літ. В), загальною площею 17 920,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33, та належить Іпотекодавцю на праві власності (далі - предмет іпотеки).

За умовами Іпотечного договору, предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі № 7 від 26.04.2001, право власності зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації 09.07.2001, про що зроблено запис в реєстрову книгу № 1з(д)-147 за реєстровим № 54-з. Право власності Іпотекодавця на предмет іпотеки 13.06.2013 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - реєстраційний номер 82015280000 з перенесенням відомостей про обтяження майна іпотекою позивача.

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору, в редакції договору № 6 про внесення змін від 03.09.2013, предмет іпотеки має опис (технічні характеристики): нежитлова будівля - виробничий корпус № 3, загальною площею 18 166,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33.

Згідно з п. 1.2 Іпотечного договору, погоджена сторонами заставна вартість предмета іпотеки становить 79 891 300,00 грн., що підтверджено також складеним звітом про експертну грошову оцінку від 09.06.2015 (договір про внесення змін до іпотечного договору від 13.08.2015).

У п. 1.4 Іпотечного договору сторони погодили, що предмет іпотеки забезпечує основне зобов'язання частково, в розмірі 79 891 300 грн. Іпотекодавець ознайомлений із умовами договору, яким обумовлене основне зобов'язання, відповідно до якого Позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредит у розмірі 146 673 123,00 грн. до 31.05.2018 зі сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою у розмірі 11% річних (п. 2 договору про внесення змін від 13.08.2015).

Відповідно до п. 4.1 Іпотечного договору у разі порушення Позичальником основного зобов'язання та/або у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом Іпотекодавця/Позичальника, та/або при початку процедури припинення (реорганізації або ліквідації) Іпотекодавця/Позичальника, та/або в інших випадках Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів визначених Договором, у тому числі, на підставі рішення суду та шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (п.п. 4.4.1, 4.4.3 Іпотечного договору).

Відповідно до п. 4.5 Іпотечного договору передача/продаж предмета іпотеки у випадках, передбачених будь-яким з п.п. 4.4.3, 4.4.4, 4.4.5 Договору, здійснюється за вибором Іпотекодержателя за вартістю не меншою від вартості предмета іпотеки, що вказана в п. 1.2 Договору, або за вартістю, визначеною шляхом проведення незалежної експертної оцінки предмета іпотеки, яка замовляється Іпотекодержателем, якщо менша ціна не буде погоджена між сторонами.

Згідно з п. 4.9 Іпотечного договору у разі задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки Іпотекодавець набуває права кредитора за основним зобов'язанням. Права кредитора за договорами, що забезпечують виконання основного зобов'язання, до Іпотекодавця не переходять (п. 3 договору про внесення змін від 13.08.2015).

У зв'язку з порушенням умов Кредитного договору, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про усунення порушень відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" (вих. № 08.41-186/67-16944 від 20.08.2015), яка залишена останнім без задоволення. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, матеріалами справи (лист за вих. № 08.41-186/67-16944 від 20.08.2015) підтверджується звернення Банку до відповідача - Іпотекодавця з вимогою про усунення порушень протягом тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором у разі невиконання цих вимог.

Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Тобто, передбачений наведеними нормами договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої ЦК України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень". Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 у справі № 4/1.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до звіту про оцінку майна на дату оцінки 09.06.2015, складеного 11.06.2015 суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнеспартнери", вартість предмета іпотеки за Іпотечним договором - виробничого корпусу № 3, загальною площею 18 166,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33, станом на 09.06.2015 складає 79 891 300,00 грн. (без урахування ПДВ), що не перевищує встановленої судом заборгованості перед Банком за Кредитним договором.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про звернення в рахунок часткового погашення заборгованості Позичальника за Кредитним договором стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, а саме, нежитлову будівлю - виробничий корпус № 3, загальною площею 18 166,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33, та належить відповідачу, за вартістю 79 891 300,00 грн., шляхом визнання права власності на таке майно за позивачем.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що наявний у матеріалах справи звіт про оцінку майна (дата оцінки 09.06.2015), складений 11.06.2015 суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнеспартнери", не підтверджує реальну вартість об'єкта іпотеки у зв'язку з тим, що строк дії звіту закінчився, суд апеляційної інстанції врахував таке.

У звіті про оцінку майна на дату оцінки - 09.06.2015 зазначено строк дії звіту - 1 рік з дати оцінки.

Відповідно до п. 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 за № 1440, передбачено, що звіт про оцінку майна, складений у повній формі, повинен містити дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства.

Приписами Закону України "Про іпотеку" та інших нормативно-правових актів не передбачено спеціального строку дії звіту суб'єкта оціночної діяльності, на підставі якого визначається вартість нерухомого майна, на яке звертається стягнення шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звіт про оцінку майна, складений 11.06.2015 суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнеспартнери", строк дії якого один рік, є належним доказом, що підтверджує реальну вартість об'єкта іпотеки на момент прийняття рішення у даній справі.

З цих же підстав апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи щодо визначення ринкової вартості нежитлової будівлі - виробничого корпусу № 3, загальною площею 18 166,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

Щодо наданої третьою особою-2 суду апеляційної інстанції для врахування при розгляді справи № 910/7171/16 постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у справі № 910/10328/16, апеляційний господарський суд обґрунтовано вказав, що зазначена постанова не впливає на правовідносини сторін у даній справі та не може бути покладена в основу рішення, оскільки вказаною постановою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/10328/16, яким у задоволенні позову ТОВ "Євромейл" до ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Інтерком" про визнання договору іпотеки припиненим відмовлено.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16.10.2012 у справі № 4/270-13/68, зазначає, що іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 -593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Статтями 17, 18, 19 цього Закону встановлено підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки і внесення змін і доповнень до іпотечного договору.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові від 16.10.2012 у справі № 5023/6981/11, сприйняття положення частини першої статті 583 ЦК України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 ЦК України, суперечить змісту статті 8 ЦК України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2016 у справі № 910/7171/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді Т.П. Козир

О.А. Кролевець