Рішення

від 25.10.2016 по справі 917/1362/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016 р. Справа № 917/1362/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПолтаватрансВ» , провулок Тихий, 6, с. Верхоли, Полтавський район, Полтавська область, 38703

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВІТ ПлюсВ» , АДРЕСА_1, 36037

про стягнення 26 694,05 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 26.09.2016р.

від відповідача : не з'явився.

25.10.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 26 694,05 грн. заборгованості за договорами оренди приміщення (майна) №б/н від 01 вересня 2013 р. та №б/н від 01 січня 2014 р., з яких: 9 621,00 грн. - основна заборгованість, 649,00 грн. - 3% річних, 8470,18 грн. - пені, 7953,87 грн. - інфляційних.

24.10.2016 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява від 13.10.2016 року про зменшення суми позовних вимог щодо розміру 3% річних, пені та інфляційних (вх№12973).

Статтею 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Судом приймається до розгляду заява позивача про зменшення позовних вимог, відтак предметом даного судового розгляду є стягнення 19 246,39 грн., з них: 9 621,00 грн. - сума основного боргу згідно договорів оренди нежилого приміщення від від 01.09.2013 р. та від 01.01.2014 p., 1 052,78 грн. пені за період 11.04.2014 року по 12.10.2014 року, 7 848,61 грн. інфляційних за період 11.04.2014р.-12.10.2016р., 724,00 грн. - 3% річних за період 11.04.2014р.-12.10.2016р.

Відповідач представництво в судові засідання 20.09.2016р., 13.10.2016р., 25.10.2016 року не забезпечив, причин неявки не повідомив. Ухвали суду в цій справі, що направлялись відповідачу за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_1, 36037 (а.с. 30-32), повернулись із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд тричі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчується, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаватранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТ Плюс» було укладено договори оренди приміщення (майна) №б/н від 01 вересня 2013 р. та №б/н від 01 січня 2014 р. однакового змісту стосовно одного об'єкту нерухомого майна. Відповідно до п. 1.1 зазначених договорів, а також актів приймання-передачі відповідачу була передана в користування частина приміщення під офіс площею 50 кв.м., розташована за адресою: м. Полтава, вул. Чапаєва, 9А (а.с. 12-17).

За умовами п.2.2 договорів від 01.09.2013 р. та від 01.01.2014 p., відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати платежі за оренду приміщення, а саме згідно з умовами п. 3.1. договорів від 01.09.2013 р. та від 01.01.2014 р. своєчасно не пізніше 10-го числа кожного місяця вносити передплату за користування приміщенням та нести витрати за користування комунальними послугами. Розміри цих платежів встановлені розрахунком в додатках №1 до договорів від 01.09.2013 р. та від 01.01.2014 р., які є невід'ємними частинами цих договорів.

Згідно додатку №1 до договору від 01.09.2013 p., вартість 1 кв.м. складала 40,00 грн., а отже з урахуванням площі 50 кв.м. щомісячна сума оренди складала 2000,00 грн. дві тисячі гривень) 00 копійок.

Згідно додатку №1 до договору від 01.01.2014 p., вартість 1 кв.м. складала 43,00 грн., а отже з урахуванням площі 50 кв.м. щомісячна сума оренди складала 2150,00 грн. дві тисячі сто п'ятдесят гривень) 00 копійок.

Згідно додатку №1 до договорів від 01.09.2013 р. та від 01.01.2014 p., розрахунок за опалення здійснювався згідно теплового лічильника, пропорційно площі 50 кв.м.; за холодну воду - згідно тарифів «Водоканалу»; за каналізацію - згідно тарифів «Водоканалу»; за електричну енергію - по лічильнику згідно тарифів; за вивіз сміття - 15,00 грн. Остаточні витрати по комунальним платежам виставлялися за місяць орендодавцем згідно рахунків, з урахуванням ПДВ.

Станом на дату подання позову до суду заборгованість по орендній платі та комунальним платежам не сплачена Відповідачем та складає 9621,28 грн.

Рахунки з уточненими сумами витрат по комунальним платежам складалися позивачем кожного місяця та надавалися відповідачу:

рахунок №572 від 27.12.2013 р. на суму 2584,38 грн.;

рахунок № 25 від 31.01.2014 р. на суму 2928,24 грн.;

рахунок № №55 від 27.02.2014 р. на суму 3254,47 грн.;

рахунок №565 від 31.03.2014 р. на суму 2339,24 грн.

Відповідач оплатив частково рахунок №572 від 27.12.2013 р. на суму 1485,05 грн. (копія банківської виписки за 11.03.2014 р. залучена до матеріалів справи, а.с. 24), решта заборгованості в сумі 9621,28 грн. залишилась неоплаченою.

Відповідач порушив умови договорів від 01.09.2013 р. та від 01.01.2014 p., а саме п.п. 3.1., 3.2. вказаних договорів щодо обов'язку внесення попередньої оплати за користування приміщенням до 10 числа кожного місяця та здійснення остаточного розрахунку за оренду та комунальні платежі на підставі виставлених рахунків протягом 3-х днів з моменту отримання цих рахунків.

Рахунки №572 від 27.12.2013 p., № 25 від 31.01.2014 p., №55 від 27.02.2014 p., №565 від 31.03.2014 р. (а.с. 18-19) були отримані Відповідачем під розпис (а.с.20-23).

04.04.2016 р. Відповідачу також була направлена претензія щодо оплати суми боргу в розмірі 9621,28 грн.. разом з повторним направленням рахунків №572 від 27.12.2013 p., № 25 від 31.01.2014 p.. №55 від 27.02.2014 p., №565 від 31.03.2014 р. (а.с. 27-28), але претензія повернулась назад позивачу із відміткою поштового відділення «за закінченням строку зберігання».

Листом №64 від 31.03.2014 р. відповідач просив тимчасово призупинити дію договору від 01 січня 2014 p., а листом №63 від 31.03.2014 р. відповідач гарантував повну оплату заборгованості за договором від 01.01.2014 р. протягом 30 робочих днів, але не виконав своїх зобов'язань щодо оплати боргу (а.с. 25-26).

Також позивачем на підставі розділу 4 договорів від 01.09.2013 р. та від 01.01.2014 p., ст.ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 1052,78 грн. пені за період 11.04.2014 року по 12.10.2014 року, 7848,61 грн. інфляційних за період 11.04.2014р.-12.10.2016р., 724,00 грн. - 3% річних за період 11.04.2014р.-12.10.2016р. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 13.10.2016 року, вх№12973 від 24.10.2016р.).

При винесенні рішення суд входив з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором..

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9621,00 грн. основного боргу за договорами оренди приміщення (майна) №б/н від 01 вересня 2013 р. та №б/н від 01 січня 2014 р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно розділу 4 договорів оренди від 01.09.2013 р. та від 01.01.2014 p. в разі несвоєчасної оплати орендар сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період сплати пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.3. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17 грудня 2013 року з урахуванням, приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1052,78 грн. пені за період 11.04.2014 року по 12.10.2014 року, 7848,61 грн. інфляційних за період 11.04.2014р.-12.10.2016р., 724,00 грн. - 3% річних за період 11.04.2014р.-12.10.2016р. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 13.10.2016 року, вх№12973 від 24.10.2016р.), суд прийшов до висновку, що заявлені суми є арифметично вірними в межах заявленого періоду та відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та умовам Договору.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 33, 43, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТ Плюс» (АДРЕСА_2, 36,39, ідентифікаційний номер 34011696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаватранс» (пров. Тихий, 6, с. Верхоли, Полтавський район, Полтавська область, 38703, ідентифікаційний номер 30297033) 19 246,39 грн., з яких 9621,00 грн. - сума основного боргу згідно договорів оренди нежилого приміщення від від 01.09.2013 р. та від 01.01.2014 p., 1052,78 грн. пені, 7 848,61 грн. інфляційних, 724,00 грн. 3% річних; 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.10.2016 р.

Суддя О.С.Мацко