Рішення

від 13.10.2016 по справі 911/2878/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р. Справа № 911/2878/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПРОМЕТВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«НВО В«ПЛАЗМАВ»

про стягнення 300260,99 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.08.2016 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПРОМЕТВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«НВО В«ПЛАЗМАВ» про стягнення 300260,99 грн. з яких 170000,00 грн. авансу, 3094,00 грн. пені, 14796,99 грн. 3 % річних та 112370,00 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2016 року порушено провадження у справі № 911/2878/16 та призначено справу до розгляду на 29.09.2016 року.

В судове засідання, яке відбулось 29.09.2016 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 07.09.2016 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у звязку з чим, розгляд справи відкладався до 13.10.2016 року.

В судовому засіданні 29.09.2016 року позивачем було подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке задоволено судом та продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 13.10.2016 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, належним чном повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 13.10.2016 року не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений, відзив на позов без поважних причин не наданий, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані ними докази, суд

встановив:

25.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ПРОМЕТВ» (далі - позивач, Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«НВО В«ПЛАЗМАВ» (далі - відповідач, Субпідрядник) був укладений Договір № 25/07 субпідряду (далі - Договір), згідно умов п. 1.2 якого Субпідрядник зобов'язується власними силами, механізмами, відповідно до розробленої ним та затвердженої Генпідрядником кошторисної документації, що погоджена із уповноваженою організацією, виконати будівельно - монтажні роботи, визначені п. 1.2 Договору, а Генпідрядник зобов'язується надати Субпідряднику фронт робіт, прийняти закінчені будівельно - монтажні роботи та оплатити їх.

За даним Договором Субпідряднник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи по зовнішньому електропостачанню дільниць «Ісаківська» та «Південна» ТОВ «Межиріченський ГЗК» Володарсько- Волинського району Житомирської області (п. 1.3 Договору).

Детальний перелік будівельно-монтажних робіт, які підлягають виконанню Субпідрядником за цим Договором визначається згідно з Кошторисом (Додаток № 1), розробленим Субпідрядником, який затверджується Генпідрядником і є невідємною частиною даного Договору. Кошторис на виконання даних робіт (договірна ціна) є твердим (п. 1.4 Договору).

Субпідрядник приступає до виконання робіт протягом 2-х робочих днів з моменту отримання передплати, передбаченої п. 3.5.1 даного Договору (п. 2.1 Договору).

Ціна Договору становить 500000,00 грн., ПДВ - 100000,00 грн. Разом з ПДВ - 600000,00 грн. (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.5 Договору розрахунки між ОСОБА_2 проводяться в національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування сум грошових коштів з поточних рахунків Генпідрядника на поточний рахунок Субпідрядника в наступному порядку.

Замовник здійснює передплату у розмірі 30 % від загальної ціни Договору протягом п'яти банківських днів з моменту підписання даного Договору (п. підпункт 3.5.1 Договору).

Остаточний розрахунок проводиться після закінчення виконання всіх робіт за даним Договором, але не пізніше 5-ти банківських днів з дати підписання ОСОБА_2 приймання - передачі робіт за формою КБ-2в, КБ-3 (підпункт 3.5.2 Договору).

Підрядник зобов'язується виконати монтажні роботи, передбачені Договором до 04.10.2013 року (п. 4.1 Договору).

Приймання робіт Генпідрядником має бути розпочате не пізніше п'яти банківських днів з дня отримання ними повідомлення від Субпідрядника про закінчення робіт за цим Договором. Приймання - передача виконаних робіт оформлюється шляхом підписання ОСОБА_2 приймання - передачі робіт за формою КБ-2в, КБ-3 (п. 4.2 Договору).

Позивач зазначає, що ним сплачено відповідачу всього 170 000,00 грн. авансу, зокрема, 15.08.2013 року позивач сплатив 100 000,00 грн. за платіжним дорученням № 2085 від 15.08.013 року; 20.08.2013 року сплачено 50 000,00 грн. згідно банківської виписки б/н від 20.08.2013 року; 04.09.2013 року сплачено 20 000,00 грн. згідно банківської виписки б/н від 04.09.2013 року.

Відповідні обставини підтверджуються наявними у справі доказами, відповідачем не заперечені та не спростовані.

Однак, як стверджує позивач, незважаючи на положення чинного законодавства України та умови Договору (п. 2.1 та п. 4.1) про зобов'язання приступити до виконання робіт протягом 2-х робочих днів з моменту отримання передплати, передбаченої п. 3.5.1 даного Договору та виконати монтажні роботи до 04.10.2013 року, відповідач передбачені Договором послуги так і не надав, відтак не виконав своїх договірних зобов'язань, що відповідачем не спростовано.

З метою досудового врегулювання спору, 08.07.2016 року позивач надіслав відповідачу ОСОБА_3 № 331 від 08.07.2016 року, де просив протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги повернути аванс в розмірі 170000,00 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача 170000,00 грн. здійсненої ним оплати до початку виконання робіт, тому що станом на момент звернення до суду відповідач так і не приступив до виконання передбачених Договором робіт.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений Договір за правовою природою є договором підряду, за яким, згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язуєтьс свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язує прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель, споруд, виконання монтаж пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2. ст.875 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтею 846 Цивільного кодексу України передбачено, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч.2 ст.220 Господарського кодексу України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Звернення позивача до суду з вимогою про повернення авансу свідчить про втрату ним інтересу до виконання відповідачем зобов'язання за Договором, що з огляду на ст.ст. 612, 615 Цивільного кодексу України та 220 Господарського кодексу України є правомірним.

Враховуючи, що відповідач спірні кошти в сумі 170000,00 грн. не повернув, передбачені умовами Договору роботи відповідач не виконав, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факт отримання коштів та їх безпідставного утримання відповідачем не заперечено та не спростовано , суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 170000,00 грн. є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та такою що підлягає задоволенню.

У зв'язку з чим, позивачем заявленого також вимогу про стягнення з відповідача 3094,00 грн. пені на підставі п. 6.3 Договору за період з 05.10.2013 року по 05.04.2014 року нарахованої на суму неповернутого авансу, 14796,99 грн. 3 % річних та 112370,00 грн. інфляційних в порядку ст. 625 ЦК України за період прострочення грошового зобовязання з 05.10.2013 року по 29.08.2016 року (дата складання позовної заяви).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Підстави та умови нарахування пені визначені у п. 6.3 Договору, зокрема, передбачено, що при перевищенні передбачених Договором строків виконання робіт, при відсутності в цьому перешкод з боку Генпідрядника, Субпідрядник сплачує Генпідряднику пеню в розмірі 0,01% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення виконання робіт. Вартість таких робіт розраховується згідно кошторису.

Згідно з ч. 1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 05.10.2013 року по 05.04.2014 року (182 днів) на суму боргу 170000,00 грн., що не перевищує шестимісячний строк нарахування пені, визначений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення пені в розмірі 3094,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних, який здійснено позивачем за період з 05.10.2013 року по 29.08.2016 року на суму невиконаного зобов'язання 170000,00 грн., суд зазначає про безпідставність нарахування відповідальності за порушення грошового зобов'язання з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Зокрема, з відповідної дати відповідач вважається таким, що прострочив виконаня зобов'язаня в натурі, за що передбачено відповідальність згідно п. 6.3 Договору і існує право позивача спонукати відповідача до виконання обов'язку в натурі. При цьому, відсутні підстави стверджувати про прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, оскільки обов'язок повернути передплачені кошти, на які роботи не були виконані, виникає з момент відмови позивача від подальшого виконання Договору та вимоги про повернення передплачених коштів, які безпідставно утримуються.

Оскільки, вимога про повернення передплачених коштів була надіслана позивачем 08.07.2016 року (в ОСОБА_3 № 331 від 08.07.2016 року) з врахуванням ст. 530 Цивільного кодексу України обов'язок саме з повернення коштів виникає через сім днів після отримання відповідної вимоги.

У зв'язку з чим, судом було здійснено правильний розрахунок 3 % річних та інфляційних за правильний період (з 16.07.2016 року по 29.08.2016 року), згідно з якими з відповідача підлягає стягненню 628,77 грн. 3 % річних, щодо інфляційних, то оскільки в період прострочення грошового зобов'язання існувала дефляція, вимога про стягнення інфляційних задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки позивач виконав свої зобов'язання, здійснивши попередню оплату за Договором, відповідач своїх зобов'язань не виконав у визначені Договором строки, передплачені грошові кошти не повернув, та враховуючи те, що грошові кошти вважаються грошовим зобов'язанням відповідача після сплину семиденного терміну з дня надіслання ОСОБА_3, позовні вимоги про стягнення заявлених у позові 300260,99 грн. з яких 170000,00 грн. боргу, 3094,00 грн. пені, 14796,99 грн. 3 % річних та 112370,00 грн. інфляційних, підлягають частковому задоволенню в сумі 173722,77 грн. з яких 170000,00 грн. боргу, 3094,00 грн. пені, 3% річних в сумі 628,77 грн. за період прострочення грошового зобов'язання з 16.07.2016 року по заявлений в позові 29.08.2016 року. В решті позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«НВО В«ПЛАЗМАВ» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 71-А/1, код 31409702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПРОМЕТВ» (08072, Київська обл., с. Бишів, вул. Гагаріна, буд. 39, код 30473061) 170000 (сто сімдесят тисяч) грн. 00 коп. авансу, 3094 (три тисячі дев'яносто чотири) грн. 00 коп. пені, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 77 коп. 3 % річних та 2605 (дві тисячі шістсот п'ять) грн. 84 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.10.2016 р.

Суддя Т.П. Карпечкін