Рішення

від 04.10.2016 по справі 510/1590/16-ц

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1590/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2016 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-при секретарі Фурсовой А.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3, померлого 15.01.2010р.; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 060069; копія довідки відділу Держгеокадастру у Ренійсськоиу районі від 05.08.2016р. про нормативно грошову оцінку земельної ділянки; копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2016р. із кадастровим планом земельної ділянки; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.09.2016р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що 15.01.2010р. помер ОСОБА_3 За життя йому належали земельні ділянки загальною площею 2,15 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ОД № 060069 про право власності на земельну ділянку.

На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіт не залишив, тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцем першої черги після його смерті є його донька - відповідач ОСОБА_2 Однак, відповідач не вчинила ніяких дій щодо прийняття спадщини, тобто не звернулась до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Крім того, відповідач не заперечує щоб спадщину після смерті батька оформила позивач, оскільки вона з 2001р. по 2010р. проживала разом із ОСОБА_3 однією сім'єю. Так, у зв'язку із відсутністю спадкоємців першої, другої та третьої черги, позивач по справі як спадкоємець четвертої черги на момент смерті ОСОБА_3 мешкала разом із ним, тобто прийняла спадщину після його смерті відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності нормативного - грошової оцінки земельної ділянки, про що 08.09.2016р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на спадщину не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

позивач у справі є спадкоємцем за законом (ст. 1261 ЦК України).

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем четвертої черги за законом. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину фактично, оскільки її воля, як спадкоємця за законом, була виражена у її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном. Відповідач ОСОБА_2 за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_3 не зверталась, на неї не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформив позивач. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач не має можливості у зв'язку із відмовою нотаріуса, у зв'язку із чим в даний час позивач вимушена звернутися до суду із відповідним позовом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельні ділянки загальною площею 2,15 га (площею 1,63 га та площею 0,52 га із кадастровими номерами 5124183600:01:003:0084, 5124183600:01:005:0171), розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ОД № 060069 про право власності на земельну ділянку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.І. Дудник