Постанова

від 02.04.2012 по справі 2а/0270/918/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

02 квітня 2012 р. Справа № 2а/0270/918/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Задерей Ірини Василівни,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмільницький елеватор" (далі -ПАТ «Хмільницький елеватор») до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі -Хмільницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

У лютому 2012 року ПАТ «Хмільницький елеватор»звернулось в суд з позовом до Хмільницької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 21.02.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Інтоком», ПП «Спецкомсервіс», ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»та ТОВ «Компанія Поромресурс ЛТД». Оскільки, як зазначає останній, податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від контрагентів, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Як зазначив позивач у позові, господарські операції з вище зазначеними контрагентами мали реальний характер, оскільки отримані від останніх (товари, послуги) були використані позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить фінансова та бухгалтерська документація, наявна у позивача. На переконання позивача, висновок податкового органу про відсутність у контрагентів трудових ресурсів, певних виробничих потужностей (сировини, матеріалів, устаткування тощо), без належного дослідження та встановлення таких висновків, не може бути доказом неспроможності ПАТ «Хмільницький елеватор»виконати операції з надання передбачених договорами послуг, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних фондів, складських приміщень чи іншого майна.

Крім того, зазначав, що доводи відповідача, викладені в акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 07.02.2012 року № 8-23-00953295 по взаємовідносинах з його контрагентами, про недійсність договорів, укладених з товариством, позивач вважає безпідставними, оскільки жодних судових рішень про визнання недійсними цих правочинів не ухвалювалося, підстави вважати зазначені правочин нікчемними відповідно до закону також відсутні. Тому, висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту по контрагентах ТОВ «Інтоком», ПП «Спецкомсервіс», ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»та ТОВ «Компанія Поромресурс ЛТД»з підстав, що останні відсутні за місцезнаходженням, відсутня матеріальна база для здійснення господарської діяльності, є безпідставним, оскільки товарність господарських операцій підтверджується первинною документацією.

Також, позивач вказав, що відповідачем попередньо проводились перевірки товариства, за результатами яких складені відповідні акти, якими порушень з питань недотримання податкового законодавства встановлено не було.

Таким чином, прийнятті за результатом перевірки від 07.02.2012 року податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 від 21.02.2012 року, позивач вважає необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству України та просить визнати їх протиправними та скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що також, зазначив в наданих до суду письмових запереченнях. Окремо зазначив, що оскільки, перевіркою та відповідно до наданих актів перевірки інших платників податків, а саме контрагентів позивача, встановлено, що дані товариства відсутні за місцезнаходженням, доказів здійснення господарської діяльності не надано, здійснені операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», створені з метою надання податкової вигоди третім особам, а тому формування податкового кредиту по даному підприємству вважає незаконним (а.с.228-229).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПАТ «Хмільницький елеватор»зареєстроване 31.07.1998 року Хмільницькою райдержадміністрацією, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію від 31.07.1998 року Серії А00 № 547648, місце знаходження: м. Хмільник, вул. В. Порика, 26, код ЄДРПОУ 00953295, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АБ № 394389 від 05.05.2011 року (а.с.201-202).

Також встановлено, що з 30.01.2012 року по 03.02.2012 року державним податковим інспектором Хмільницької ОДПІ Вінницької області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Хмільницький елеватор»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтоком»за березень 2009 року, з ПП «Спецкомпсервіс»за липень 2011 року, з ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»за період з 01.10.2010 року по 30.11.2010 року, з ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД»за період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 8-23-00953295 від 07.02.2012 року (а.с.10-46). Підставою для проведення перевірки стало надходження актів з Державних податкових інспекцій різних регіонів щодо контрагентів ПАТ «Хмельницький елеватор»(а.с.11).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

1. ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «Хмільницький елеватор»при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України;

2. п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» № 16897-ВР від 03.04.1997 року та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI в результаті чого перевіряємим підприємством:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 3028,00 грн. за квітень 2009 року, в результаті завищення податкового кредиту за березень 2009 року на суму 3028,00 грн.,

- завищено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за перевіряє мий період в сумі 12375,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками перевіряючого, позивач направив 13.02.2012 року Хмільницькій ОДПІ письмові заперечення на акт перевірки від 07.02.2012 року (а.с.49-52).

За результатами розгляду заперечень 20.02.2012 року Хмільницька ОДПІ (Рішення №1) висновки викладені в акті перевірки підтверджені, а заперечення залишені без змін (а.с.53-70).

На підставі вказаного акту перевірки Хмільницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2 Форми «В1»від 21.02.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12375,00 грн., штрафні санкції 3094,00 грн. (а.с.47);

- № НОМЕР_1 Форми «Р»від 21.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3028,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 757,00 грн. (а.с.48).

Надаючи правову оцінку діям та рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до акту перевірки від 07.02.2012 року № 8-23-00953295 підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали акти ДПІ у Біляївському районі, ДПІ у м. Вінниці, ДПІ у Печерському районі м. Києва та Бориспільської ОДПІ щодо проведених перевірок контрагентів позивача, а саме ТОВ «Інтоком», ПП «Спецкомсервіс», ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»та ТОВ «Компанія Поромресурс ЛТД».

Також, як зазначено в акті перевірки, при складанні акту перевірки використовувались документи надані ПАТ «Хмільницький елеватор»на письмовий запит Хмільницької ОДПІ (а.с.71-74). Так, перевіряючим досліджувались декларації з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача, згідно яких встановлено відносини у зазначені періоди з ТОВ «Інтоком», ПП «Спецкомсервіс», ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»та ТОВ «Компанія Поромресурс ЛТД». Тобто, на підставі співставлень отриманої інформації, а саме наданих іншими податковими органами актів перевірки контрагентів та декларацій позивача, відповідачем і формувався висновок акту перевірки від 07.02.2012 року.

Як зазначено надалі в акті перевірки, встановлено порушення статей 203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання зазначених вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ПАТ «Хмільницький елеватор». Відповідно до актів перевірки контрагентів, як зазначає в акті перевірки від 07.02.2012 року відповідач, не відображено податкові зобов'язання по відносинам з позивачем та за даними автоматизованого співставлення у зв'язку з цим має місце розбіжність, а саме завищення податкового кредиту.

Відтак, як зазначено в акті перевірки, порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5. п.7.4, п.п. 7.5.1. п.7.5 ст.7, п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», призвело до завищення податкового кредиту за перевіряє мий період з 2009-2011 рік в сумі 12375,00 грн., що складає суму донарахованих позивачу сум податкових зобов'язань з ПДВ.

Інших підстав прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень акт перевірки не містить.

Тобто, по суті, висновок Хмільницької ОДПІ про нарахування податкових зобов'язань позивачу ґрунтується на тому, що контрагенти позивача, на думку відповідача, не задекларували податкові зобов'язання за відносинами з позивачем, а також товарність господарських операцій є сумнівною, оскільки контрагенти відсутні за місцем знаходження.

З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень, набрав чинності Податковий Кодекс України (далі - ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Згідно пп.14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом встановлено, що правовідносини між ПАТ «Хмільницький елеватор»та ТОВ «Інтоком», ПП «Спецкомсервіс», ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»та ТОВ «Компанія Поромресурс ЛТД»виникли на підставі договорів, які скріплені та підписані уповноваженими особами товариств, а саме:

1. договір № 63/29 від 01.03.2011 року на проведення робіт по іспиту електрообладнання згідно норм ПТБ ПБЄ ППБСС, укладений між позивачем та ПП «Спецкомпсервіс»(а.с.131-132). На виконання зазначеного договору ПП «Спецкомпсервіс»за проведення робіт по перевірці електрообладнання згідно норм ПТБ, ПТЕ виписало ПАТ «Хмільницький елеватор»податкові накладні №158 від 08.07.2011 року (а.с.148);

2. договір підряду № 77 від 01.08.2009 року, укладений між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»(а.с.133-136). На виконання зазначеного договору ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»виписало ВАТ «Хмільницькій елеватор»за реконструкцію складу податкові накладні №184 від 07.10.2010 року, №360 від 04.11.2010 року (а.с.146,147);

3. договір № 82 на постачання природного газу від 01.06.2009 року, укладеного між позивачеві та ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД»(а.с.137-139). На виконання зазначеного договору ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД»поставило ВАТ «Хмільницький елеватор»природній газ, що підтверджується виписаними податковими накладними № 692 від 31.08.2009 року, № 436 від 31.07.2009 року, № 40 від 24.06.2009 року, № 35 від 24.06.2009 року, № 1126 від 30.09.2009 року (а.с.141-145).

Щодо здійснених господарських операцій між ПАТ «Хмельницький елеватор»та ТОВ «Інтоком»за поставку товару (запчастин) виписані податкові накладні №0303/2 від 03.04.2009 року та № 61 від 04.03.2009 року (а.с.149,150).

При цьому, вказані податкові накладні мають обов'язкові реквізити, визначені у п.201.1. ст.201 ПК України.

Крім того, виконання сторонами умов вищенаведених договорів, підтверджується належно оформленими документами, зокрема:

- платіжними дорученнями № 1080 від 03.03.2009 року (а.с.151), № 6004 від 08.07.2011 року (а.с.153), № 4187 від 07.10.2010 року (а.с.155),№ 1568 від 24.06.2009 року, № 1569 від 24.06.2009 року, № 1852 від 10.08.2009 року, № 1968 від 01.09.2009 року, № 2143 від 01.10.2009 року, № 2368 від 09.11.2009 року (а.с.157-162);

- актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № СК-0000090 від 11.07.2011 року (а.с.152), № ОУ-0000184 від 31.07.2009 року, № ОУ-0000006 від 30.06.2009 року (а.с.164,165), № ОУ-0000067 від 30.06.2009 року (а.с.167), № ОУ-0000439 від 30.09.2009 року (а.с.169);

- актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року (а.с.154);

- актами прийому-передачі № РН-0000324 від 31.08.2009 року (а.с.163), № РН-0000007 від 30.06.2009 року (а.с.166), № РН-0000069 від 30.06.2009 року (а.с.168).

Всі вказані документи були предметом дослідження податковим органом під час перевірки, про що зазначено в акті перевірки, і що не спростовувалось представником відповідача в судовому засіданні.

На час здійснення господарських операцій між ПАТ «Хмільницький елеватор»та ТОВ «Інтоком», ПП «Спецкомсервіс», ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»та ТОВ «Компанія Поромресурс ЛТД», останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм, відповідно до законодавства, надано право на видачу податкових накладних.

Вищевказані податкові накладні та акт приймання-передачі, здачі-приймання та приймання виконаних робіт, в розумінні Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та В«Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облікуВ» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ, бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) ПАТ «Хмільницький елеватор»та ТОВ «Інтоком», ПП «Спецкомсервіс», ТОВ «Будівельна компанія «Арміс» та ТОВ «Компанія Поромресурс ЛТД» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентів продавця, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі та актів перевірки наданих податковими органами різних регіонів, за умови необізнаності щодо неї.

З огляду на наведені положення законодавства суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для неврахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.

Крім цього, згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем не надано доказів визнання правочинів, укладених між ПАТ «Хмільницький елеватор»та ТОВ «Інтоком», ПП «Спецкомсервіс», ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»та ТОВ «Компанія Поромресурс ЛТД»в судовому порядку недійсним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем було правомірно включено видані йому контрагентами податкових накладних до податкових декларацій при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період. Тому, у податкового органу не було підстав для не врахування сум податкового кредиту сформованого позивачем по податковим накладним виписаним ТОВ «Інтоком», ПП «Спецкомсервіс», ТОВ «Будівельна компанія «Арміс»та ТОВ «Компанія Поромресурс ЛТД».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи те, що Хмільницька ОДПІ не надала доказів правомірності податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 від 21.02.2012 року, суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що відповідачем у ході розгляду справи не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, і які б свідчили про обґрунтованість прийнятих рішень.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, інших доказів та заперечень, ніж ті, що наведені в акті перевірки, відповідач не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, у відповідності до п.п.3 п.9 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

На підставі вище зазначених норм та з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню 192,54 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно з платіжним дорученням № 7429 від 27.02.2012 року.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 21.02.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Хмільницький елеватор" судовий збір в розмірі 192,54 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович