Рішення

від 26.10.2016 по справі 417/2891/16-ц

МАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 417/2891/16-ц

Провадження № 2/417/513/16

РІШЕННЯ

Іменем україни

"26" жовтня 2016 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Шкирі В. М.

при секретарі судового засідання Грибєнік О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Марківка Луганської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Ліснополянської сільської ради про визнання дій Ліснополянської сільської ради незаконними, та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

10.08.2016 представник позивача ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ліснополянської сільської ради, в якому просив визнати: - дії Ліснополянської сільської ради незаконними та такими, що порушують права ОСОБА_1; - визнати недісним, припинити договір оренди землі від 15.01.2015 укладений між ОСОБА_1 та Ліснополянською сільською радою.

29.09.2019 року представник позивача уточнив позовні вимоги, та остаточно просив суд визнати дії Ліснополянської сільської ради незаконними та такими, що порушують права ОСОБА_1; визнати недісним договір оренди землі від 15.01.2015 укладений між ОСОБА_1 та Ліснополянською сільською радою; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку під житловим будинком, кадастровий НОМЕР_1 площею 0,1837 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги представник позивача обгрунтовує тим, що 15.01.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі. Марківським районним судом Луганської області було ухвалено рішення №417/1181/15-ц від 21.08.2015, яким за позивачем було визнано право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, який розташований на орендованій ним земельній ділянці представник позивач вважає, що набув права власності на нього на підставі ст..377 ЦК України та ст..120 ЗК України, та з огляду на це звернувся до Ліснополянської сільської ради з проханням розірвати вищевказаний договір оренди, проте відповідачем було йому відмовлено.

Окрім того, вважає даний договір недійсним, оскільки в ньому відсутня істотна умова договору, а саме: умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.56,57). Через канцелярію суду позивачем подано заяву в якій він просив справу розглянути без його участі та участі його представника, оскільки він відмовився від його послуг, крім того просив позовну вимогу про визнання за ним права власності на земельну ділянку під житловим будинком, кадастровий НОМЕР_1 площею 0,1837 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 залишити без розгляду, а на задоволенні позовної вимоги про визнання недісним договору оренди землі від 15.01.2015 наполягає.

Представник відповідача, голова Ліснополянської сільської ради Марківського району Луганської області в судове засідання не з'явився, про дату час та місце проведення судового засідання були повідомлений належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.58). Через канцелярію суду позивачем подано заяву в якій він просив справу розглянути без його участі, вказавши, що позовні вимоги визнає частково в частині визнання договору оренди землі від 15.01.2016 недійсним, в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 просить відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

15 січня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Ліснополянською сільською радою в особі голови Паршина Олександра Миколайовича було укладено договір оренди землі(а.с.9) строком на 10 років (п.8 договору)

Предметом договору оренди згідно п.1 є земельна ділянки сільськогосподарського призначення у межах земель населеного пункту Лісна Поляна, кадастовий номер НОМЕР_1 .

Вказана земельна ділянка розміром 0,1837 гектарів в тому числі під забудовою (нежитловою) 0,1837 гектарів, орендну плату визначено в сумі -2397,43 грн за один рік, що складає 3% від нормативної грошової оцінки (п.9), яка вноситься до 01 вересня кожного року на рахунок Ліснополянської сільської ради (п.11) при цьому п.13 сторони погодили і умови перегляду орендної плати .

Згідно п.15 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення особистого селянського господарства, її цільове призначення визначено, як сільськогосподарське (п.16)

Як зазначено в п.20 договору, передача земельної ділянки здійснюється у 10 денний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання передачі, а п.43 договору визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації у Марківському комплексному відділі реєстрації.

В договорі також зазначено, що його невід'ємною частиною є: - план або схема земельної ділянки; - акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); - акт приймання передачі об'єкту оренди;

Додано кадастровий плаплан земельної ділянки з кадастровим номеромНОМЕР_1 (а.с.63)

Сторонами складено Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), який не містить дати його складання (а.с.11).

Долучено також акт приймання - передачі земельної ділянки, згідно якого орендодавець Ліснополянська сільська рада, в особі голови сільської ради Паршина Олександра Миколайовича згідно з планом землекористування передала, а орендар ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку в натурі (на місцевості) (а.с.12) проте даний акт не містить дати його складання (а.с.12)

На виконання п.43 договору ОСОБА_1 03.03.2015 здійснив державну реєстрацію договору оренди землі від 15.01.2015 про що свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.61)

Згідно вступної та резулятивної частини рішення Марківського районного суду Луганської області №417/1181/15-ц від 21 серпня 2015 року за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі рішення суду №417/1181/15-ц від 21.08.2015, проведено державну реєстрацію нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 власником якого вказано ОСОБА_1 (а.с.6).

З листа Ліснополянської сільської ради №09-10/1 від 09.06.2016 вбачається, що 10.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до сільради з вимогою розірвати договір оренди землі від 15.01.2016 , та йому було відмовлено з посиланням на п.37-39 договору (а.с.5).

Таким чином між сторонами виник земельний спір, що регулюється Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків встановлених цим кодексом.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним договору оренди землі на підставі відсутності такої істотної вимоги як «умови передачі у заставу та внесення до статутного фонлу права оренди земельної ділянки суд виходить із наступного.

Так ч.1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно із ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотною умовою договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її - внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

А ч.2 цієї ж статті передбачала, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що 15 січня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки в ньому передбачено:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) - п.1,2 договору;

- строк дії договору оренди - п.8 договору;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її - внесення і перегляду та відповідальності за її несплату - п.9-14 договору;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду - п.15-16 договору;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю - п.18-20 договору ;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві п. 21-25 длоговору;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки п.26 договору;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини - п.34 договору;

- відповідальність сторін п. 41-42 договору.;

Та договір, як те і передбачено1 25, 126 ЗК України, був зареєсторований про що свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.61)

Проте жожним пунктом договору оренди землі від 15.01.2015 не передбачено такої істотної умови як - умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За змістом ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11 травня 2016 року №6-824цс16, відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", а також порушення вимог ст. ст.4-6, 11, 17, 19 цього закону є підставою для визнання недійсним такого договору.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача про визнання договору оренди землі від 15.01.2015 укладеного між ОСОБА_1 та Ліснополянською сільською радою Марківського району Луганської області недійсним.

Щодо вимог про визнання дій відповідача незакозаконним та такими, що порушують права ОСОБА_1 підстав для їх задоволення нема, оскільки ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогою припинити дію спірного договору шляхом розірвання, проте йому було обгрунтовано відмовлено з посиланням на законодавство та пункти договору 37-39 від 15.01.2015 (а.с.5)

А отже позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач звільнений від с плати судового збору, оскільки є нвалід ом другої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 08.04.2003 року.

В той час ч.3 ст.88 ЦПК України передбачено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог .

Отже судовий збір в сумі 521,60 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174, 212-215, 218, ЦПК України, ст.ст. 215 ЦК України, ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" чинній на момент винекнення спірних правовідносин, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Ліснополянської сільської ради про визнання дій Ліснополянської сільської ради незаконними, та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 15.01.2015 укладеного між ОСОБА_1 та Ліснополянською сільською радою Марківського району Луганської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Ліснополянської сільської ради Марківського району Луганської області на користь держави судовий збір в сумі 521 (п'ятсот двадцять одну ) гривню 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Луганської області через Марківський районний суд Луганської області.

Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.М.Шкиря