Рішення

від 25.10.2016 по справі 902/846/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 жовтня 2016 р.

Справа № 902/846/16

за позовом :Фермерського господарства "Щербич і К" (22300, Вінницька обл. Літинський р-н, с. Селище, вул. Центральна, 62 а)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" (23007, Вінницька обл., Барський р-н, с-ще Бар, вул. Кармелюка,1)

про стягнення 67 232,99 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Фермерське господарства "Щербич і К" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" про стягнення 67 232,99 грн.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/846/16 з призначенням судового засідання на 25.10.2016 року.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.01.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на поставку худоби № б/н.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупця велику рогату худобу (ВРХ) та свиней вирощених в господарстві ( далі товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх вартість згідно виставленого рахунку.

Згідно з пунктом 3.1. договору покупець оплачує продавцю вартість ВРХ та свиней по договірних цінах (з урахуванням ПДВ), що діють на підприємстві на дату поставки.

Між сторонами було погоджено, що розрахунки покупець оплачує продавцю вартість ВРХ та свиней по договірних цінах з врахуванням (ПДВ), що діють на підприємстві на дату поставки.

Розрахунки за фактично поставлену ВРХ та свиней у живій вазі, здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця готівкою.

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 77232,99 грн., що в свою чергу підтверджується видатковими накладними, рахунками фактури, приймальними квитанціями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Натомість відповідач розрахунки за поставлений товар здійснив частково в сумі 10000,00 грн., що стверджується матеріалами справи.

З врахуванням часткових розрахунків заборгованість відповідача становить 67232,99 грн., яка останнім фактично визнається, про що свідчить обопільно підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 04 жовтня 2016 року.

Непроведення повних розрахунків відповідачем спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення боргу із врахуванням штрафних санкцій.

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача становить 67232,99 грн.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

Борг в сумі 67232,99 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" (23007, Вінницька обл., Барський р-н, с-ще Бар, вул. Кармелюка,1, код ЄДРПОУ 34918546) на користь фермерського господарства "Щербич і К" (22300, Вінницька обл. Літинський р-н, с. Селище, вул. Центральна, 62 а, код ЄДРПОУ 38140146) 67232,99 грн. заборгованості, 1378,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 27 жовтня 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (23007, Вінницька обл., Барський р-н, с-ще Бар, вул. Кармел.ка,1)