Рішення

від 11.10.2016 по справі 910/15274/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016Справа №910/15274/16

За позовом Керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТИВНИЙ КЛУБ "БАРС"

про стягнення 199 134,94 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від прокуратури: Столбовий Ю.М. - посвідчення №040623 від 22.01.2016 року;

від позивача-1: не з'явилися;

від позивача-2: Скачко А.А. - за довіреністю №1787/31 від 05.09.2016 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТИВНИЙ КЛУБ "БАРС" про стягнення 199 134,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за користування об'єктом оренди згідно умов Договору №302СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 01.04.2013 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь позивача-2 124 070,40 грн. - боргу , 69 957,71 грн. - пені, 3 916,76 грн. - інфляційних втрат, 1 190,07 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.09.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року, у зв'язку з неявкою представників позивача-1 та відповідача, відкладено розгляд справи на 11.10.2016 року.

В судове засідання 11.10.2016 року представники позивача-1 та відповідача не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 24.08.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.10.2016 року представники прокуратури та позивача-2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 11.10.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та позивача-2, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 року між Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією (далі по тексту - позивач-1, орендодавець, сторона-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "СПОРТИВНИЙ КЛУБ "БАРС" (далі по тексту - відповідач, орендар, сторона-2) та Управлінням освіти Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - балансоутримувач, позивач-2, сторона-3) укладено Договір №302СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) ОРЕНДОДАВЕЦЬ на підставі рішення постійної комісії Київради з питань власності від 19 лютого 2013р. № 142, розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.03.2013р. № 208 передає, а ОРЕНДАР приймає в погодинну оренду ( 18 год/тижд.) нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 1305,2 кв. м., , що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, який знаходиться за адресою: 03048, м. Київ, вул. Пулюя Івана, ЗБ (Гімназія «Міленіум» №318) для розміщення спортивних клубів та суб'єктів господарювання, які здійснюють іншу діяльність у сфері спорту.

Згідно з п. 2.1. Договору, об'єктом оренди є: нежитлові приміщення загальною площею 1305,2 кв.м. (І поверх-692 кв. м., II поверх - 613,2 кв. м.,) чотириповерхової будівлі (Гімназії «Міленіум» №318) згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток №1).

Відповідно до п. 2.2. Договору, вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на « 31» березня 2012 року становить 10 404 088 (Десять мільйонів чотириста чотири тисячі вісімдесят вісім) гривні.

Згідно з п. 2.4. Договору, Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі управління освіти Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації.

За користування об'єктом оренди орендар сплачує балансоутримувачу орендну плату яка становить 55,99 грн. за годину.

Відповідно до п. 3.2. Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Згідно з п. 3.5. Договору, Орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації вул. Пітерська, 12 м. Київ 03087, р/р 35427017005513 в ГУДКСУ м. Києва, МФО 820019, ЄДРПОУ 37485490 Св. № 100337262, ІПН 374854926585, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди ОРЕНДОДАВЦЕВІ.

Орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ незалежно від наслідків господарської діяльності ОРЕНДАРЯ щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (п.3.6. Договору).

Відповідно до п. 9.1. Договору, цей Договір є укладеним з моменту підписання його Сторонами і діє з « 01» квітня 2013 року до «31» березня 2014 року.

Термін дії Договору продовжено в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» до 31.07.2016 року.

01.04.2013 року на виконання умов Договору позивачем-1 та позивачем-2 передано, а відповідачем прийнято об'єкт оренди, факт приймання-передачі якого підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2013 року.

29.04.2016 року відповідачем повернуто, а позивачем-1 та озиваечм-2 прийнято об'єкт оренди, що підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання-передачі нерухомого майна від 29.04.2016 року.

В акті приймання-передачі нерухомого майна від 29.04.2016 року сторони передбачили, що, заборгованість TOB "Спортивний клуб "Барс" перед управлінням освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації складає 256849,73грн (двісті п'ятдесят шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 73 копійок. (в тому числі по рішенню господарського суду м. Києва від 29.03.2016 у справі №910/1865/16 - 182779,69 грн.). Орендар зобов'язаний сплатити Балансоутримувачу вищезазначену суму, а саме:

- орендна плата -55482,62грн.,

- суборенда - 67294,35грн.,

- відшкодування плати за землю-6853,40грн.,

- відшкодування за теплопостачання -20203,06грн.,

- відшкодування за водопостачання і водовідведення -301,85грн.,

- відшкодування за електроенергію - 58235,90грн.,

- відшкодування експлуатаційних витрат - 235,89грн.

- пеня - 45541,66 грн.

- відшкодування судового збору -2701грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем-2 (за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року) виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 124 070,40 грн.. На підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач-1 та позивач-2 взяті на себе зобов'язання виконали належним чином, надали відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендну плату в розмірі 124 070,40 грн., в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість зі сплати вказаних сум.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором, позивачем-1 та позивачем-2, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 124 070,40 грн. - боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, а тому прокурор, керуючись п. 6.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками прокурора становить 69 957,71 грн.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів ОРЕНДАР сплачує на користь БАЛАНСОУТРИМУВАЧА пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 69 957,71 грн. , нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також прокурор, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: , 3 916,76 грн. - інфляційних втрат, 1 190,07 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. №62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача 3 916,76 грн. (інфляційних втрат) та 1 190,07 грн. (3% річних), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТИВНИЙ КЛУБ "БАРС" (03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 31, квартира 68; код ЄДРПОУ 23383067) на користь Управління освіти Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПІТЕРСЬКА, будинок 12; код ЄДРПОУ 37485490) 124 070 (сто двадцять чотири тисячі сімдесят) грн. 40 коп. - боргу , 69 957 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 71 коп. - пені, 3 916 (три тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн. 76 коп. - інфляційних втрат, 1 190 (одну тисячу сто дев'яносто) грн. 07 коп. - 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОРТИВНИЙ КЛУБ "БАРС" (03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 31, квартира 68; код ЄДРПОУ 23383067) на користь Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062) 2 987 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 03 коп. - судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 21.10.2016 року.