Рішення

від 25.10.2016 по справі 910/17245/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016Справа №910/17245/16

За позовом Приватного підприємства Фермерського господарства "КОЛОС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРА КОМПАНІ"

про стягнення 144 250,00 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Сидоренко Д.В. (довіреність б/н від 09.09.2016)

від відповідача: не з'явився

вільний слухач: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Фермерське господарство "КОЛОС" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРА КОМПАНІ" (відповідач) 144 250,00 грн. заборгованості.

Позов обґрунтований тим, що відповідач, в порушення домовленостей, товар, який позивач попередньо оплатив, не поставив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути суму оплаченого, але не поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 порушено провадження по справі № 910/17245/16 та призначено її до розгляду на 06.10.2016.

05.10.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 06.10.2016 з'явився представник позивача та надав суду пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.2016 не з'явився, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 відкладено розгляд справи № 910/17245/16 на 25.10.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

25.10.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 25.10.2016 з'явився представник позивача, підтримав вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 25.10.2016 не з'явився, витребуваних документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу направлено на адресу місцезнаходження, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 25.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, як продавцем (постачальником), виставлено позивачеві, як покупцеві, рахунок-фактуру від 12.07.2016 № 251 на оплату товару «ДТ-EURO-5 Мозирь» у кількості 10 тонн, загальною вартістю 144250,00грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши наявний в матеріалах справи рахунок - фактуру № 251 від 12.07.2016, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов'язався здійснити попередню оплату товару, а відповідач, в свою чергу здійснити поставку товару.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач здійснив оплату товару, обумовленого в рахунку-фактурі, в підтвердження чого позивачем надано платіжні доручення № 179 від 12.07.2016, №189 від 14.07.2016, № 190 від 14.07.2016.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на юридичну адресу відповідача було надіслано вимогу №28/07 від 28.07.2016, у якій позивач вимагав протягом 5 робочих днів здійснити передбачену у рахунку-фактурі поставку товару, або повернути кошти, сплачені за товар та його доставку в сумі 144250,00 грн.

Факт направлення зазначеною вимоги відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.07.2016 та фіскальним чеком від 28.07.2016.

Однак, за твердженням позивача, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 144 250,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На підставі рахунку-фактури № 251 від 1207.2016, а також вимоги від 28.07.2016 № 28/07, у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, після отримання попередньої оплати за товар.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 144 250,00 грн., в той час, як відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань поставку оплаченого позивачем товару не здійснив.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, оскільки поставка товару на суму так і не відбулася, у позивача в силу положень ст. 693 ЦК України, виникло право вимоги до відповідача про передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на положення вищенаведеної норми, зважаючи на факт направлення позивачем відповідачу претензії, відповідач зобов'язаний повернути позивачеві попередню оплату в розмірі 144 250,00 грн.

Однак, матеріали справи не місять жодного доказу на підтвердження факту поставки відповідачем позивачу товару відповідно до рахунку-фактури № 251 від 12.07.2016 або повернення позивачу грошових коштів у розмірі 144 250,00 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведені вище обставини, а також приписи статті 693 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати є правомірною, оскільки факт перерахування грошових коштів на користь відповідача у рахунок оплати товару та факт порушення відповідачем зобов'язань з поставки такого товару позивачем належним чином доведено, а відповідачем належним чином не спростований, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у розмірі 144250,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До судових витрат позивачем включено витрати на послуги адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Нацина Рачук" укладено договір про надання правової допомоги № 28/07/2016 від 28.07.2016.

Так, на підтвердження понесення витрат на послуги адвоката,позивачем надано: Договір про надання правової допомоги № 28/07/2016 від 28.07.2016,, Акт надання правової допомоги від 08.09.2016 на суму 2000,00 грн., рахунок № 8/09 від 08.09.2016, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3788, а також платіжне доручення №246 від 09.09.2016 про сплату 2000,00 грн. Адвокатському об'єднанню "Нацина Рачук".

З огляду на обґрунтованість та співрозмірність витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про обґрунтованість судових витрат на послуги адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРА КОМПАНІ" (04209, м. Київ, вул. Озерна, будинок 3, приміщення 338, код 40161579) на користь Приватного підприємства Фермерського господарства "КОЛОС" (13642, Житомирська обл., Ружинський район, село Білилівка, вул. Леніна, будинок 21, код 20418109) 144250,00 грн. заборгованості, 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 2163,75 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2016.

Суддя С.О. Турчин