Рішення

від 18.10.2016 по справі 910/14575/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14575/16 18.10.16 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант - Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ДОМБУД"

про стягнення 171 356,92 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шкарівська І.В. за довіреністю № б/н від 19.08.2010 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант - Плюс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ДОМБУД" про стягнення 171 356,92 грн.

Ухвалою суду від 10.08.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.08.2016 р.

22.08.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 30.08.2016 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребуваних судом матеріалів не надали; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 30.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 04.10.2016 р.

У судовому засіданні 04.10.2016 р. представник позивача подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 04.10.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 18.10.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2015 р. позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.10.2016 р. вкотре не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом матеріалів не надав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень містяться у матеріалах справи). Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.10.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.09.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант - Плюс" (надалі - позивач, Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ДОМБУД" (надалі - відповідач, Замовник) укладено Договір підряду №29/09/15 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник з своїх матеріалів та на свій ризик зобов'язується виконати роботи по виготовленню, доставці та встановленню фасадних елементів (балконних та віконних зливів) в об'ємі 1720,00 м.п. (далі-роботи) згідно умов та додатків до даного Договору.

Згідно з п.1.2. Договору Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи на об'єкті за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд.16, та своєчасно їх сплатити згідно з умовами цього договору підряду.

За умовами п. п. 2.1., 2.3. - 2.3.2. Договору, вартість виконуючих робіт Підрядником на момент підписання Договору складає 191 377,50 грн. (сто дев'яносто одна тисяча триста сімдесят сім грн. 50 коп.), в тому числі ПДВ 20%-31896,25 грн. Замовник виконує оплату за виконані роботи таким чином: Замовник сплачує авансовий платіж в розмірі 80% від загальної суми на розрахунковий рахунок Підрядника не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання даного Договору. Подальші розрахунки здійснюються Замовником на розрахунковий рахунок Підрядника не пізніше 3-х банківських днів по кожному окремому Акту з моменту підписання Замовником.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач роботи за Договором виконав у повному обсязі на загальну суму 150 544,01 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт №1 від 29.04.2016 р. на суму 128 712,52 грн. та №2 від 31.05.2016 р. на суму 21 831,49 грн., підписаними обома сторонами без зауважень.

Проте, відповідач виконані роботи сплатив лише на суму 110 000,00 грн., чим допустив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 40 544,01 грн.

Крім того, позивач зазначає, що між сторонами 22.07.2016 р. укладено Договір підряду №83, але до сьогодні відповідач не повернув підписаний екземпляр Договору.

При цьому, позивачем виконано роботи за Договором №83 на загальну суму 16 030,30 грн., що підтверджується Актами надання робіт №260 від 09.09.2015 р. на суму 8015,15 грн. та Акт №235 від 17.08.2015 р. на суму 8015,15 грн., підписаними обома сторонами без зауважень.

Як зазначає позивач, відповідачем роботи за Договором № 83 оплачено лише частково у розмірі 13 015,15 грн., відтак, заборгованість відповідача за Договором №83 складає 3 015,15 грн.

ТОВ «ВКФ Атлант-плюс» звертався до ТОВ «БК ДОМБУД» з листами №55 від 02.06.2016 р., №13/07 від 13.07.2016 р. про сплату заборгованості, проте відповідач станом на час розгляду справи заборгованість не сплатив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем виконувались роботи за Договором підряду №29/09/15 від 29.09.2015 р. на загальну суму 150 544,01 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт №1 від 29.04.2016 р. на суму 128 712,52 грн. та №2 від 31.05.2016 р. на суму 21 831,49 грн.

У той же час, з огляду на відсутність підписаного відповідачем примірника Договору підряду №83 від 22.07.2016 р., такий договір являється неукладеним; а роботи, виконані позивачем на загальну суму 16 030,30 грн. відповідно до Актів №260 від 09.09.2015 р. на суму 8015,15 грн. та Акт №235 від 17.08.2015 р. на суму 8015,15 грн., являються такими, що виконані за усною домовленість сторін (усний договір).

Відповідно, до правовідносин сторін, що виникли у зв'язку з виконанням таких робіт, застосовуються не умови Договору №83, який є неукладеним, а загальні положення Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості за виконані роботи по Договору №29/09/15 та Актах виконаних робіт №260 від 09.09.2015 р. і №235 від 17.08.2015 р. на суму 8015,15 грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у загальному розмірі 43 559,16 грн.

Крім суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання Договору №29/09/15 15 904,49 грн. пені, 108 252,51 грн. 3% штрафу, 1 004,46 грн. 3% річних та 2 636,30 грн. індексу інфляції.

Пунктом 6.4. Договору підряду №29/09/15 передбачено, що за порушення Замовником передбачених цим Договором строків розрахунків Замовник зобов'язаний сплатити Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період прострочення, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у випадку прострочення понад 10 (десять) календарних днів, Замовник сплачує Підряднику додатково штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми невиконаних обов'язків.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3 % річних та втрат від інфляції, дійшов висновку про правильність та арифметичну вірність наданих розрахунків.

Судом встановлено, що у розрахунку позовних вимог позивач нараховує штраф відповідно до п. 6.4. Договору у розмірі 3 % за кожен день прострочення платежу.

Проте, таке нарахування не відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, оскільки нарахування штрафу, у будь-якому випадку, здійснюється лише одноразово, незалежно від кількості днів прострочення.

Більш того, стосовно вимог про стягнення штрафу суд звертає увагу позивача на наступне.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що «Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення».

Враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду України, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що встановлена у пункті 6.4. Договору відповідальність за порушення строків проведення розрахунків за Договором у вигляді сплати пені за кожен день прострочення, розповсюджує свою дію на прострочення строків оплати, в тому числі, понад 10 (десять) календарних днів (за що передбачено штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості).

Таким чином, стягнення за одне й те ж порушення умов Договору (строк оплати виконаних робіт) пені та штрафу одночасно не допускається.

Оскільки період нарахування пені включає в себе і періоди прострочення, за які позивачем нараховано штраф, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за Договором №29/09/15 у повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 43 559,16 грн. заборгованості, 15 904,49 грн. пені, 108 252,51 грн. 3% штрафу, 1 004,46 грн. 3% річних та 2 636,30 грн. інфляційних втрат обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами не спростованими у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з підстав їх необґрунтованості.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ДОМБУД" (04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 40; код ЄДРПОУ 39371996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант - Плюс" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 32; код ЄДРПОУ 36107594) 43 559 (сорок тири тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 16 коп. заборгованості, 15 904 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот чотири) грн. 49 коп. пені, 1 004 (одну тисячу чотири) грн. 46 коп. 3 % річних, 2 636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 30 коп. втрат від інфляції та 946 (дев'ятсот сорок шість) грн. 56 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 24.10.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна