Рішення

від 24.10.2016 по справі 910/17800/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016Справа №910/17800/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКС ЕЛЕКТРИК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №1

про стягнення 101927,69 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача : Шкурат В.М. за довіреністю б/н від 12.07.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДКС ЕЛЕКТРИК" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №1" (відповідач) про стягнення 101927,69 грн., з яких 37445,97 грн. основного боргу, 33412,06 грн. пеня, 2496,06 грн. 3 % річних, 28573,60 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 порушено провадження у справі № 910/17800/16 та призначено розгляд справи на 24.10.2016 о 11:00 год.

24.10.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості, неустойки та відшкодування збитків за порушення договірних зобов'язань.

В судове засідання, призначене на 24.10.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 24.10.2016, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 03.10.2016 про порушення провадження у справі № 910/17800/16 не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №0103038827980.

Відповідно до абз. 1 підпункту 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 24.10.2016 судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 24.10.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 24.10.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю, з урахуванням письмових пояснень, поданих 24.10.2016 через відділ діловодства суду.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.10.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька механізована колона №1" (генпідрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДКС ЕЛЕКТРИК" (субпідрядник, відповідач) було укладено Договір підряду №1168 (далі-Договір), відповідно до п.п. 1.1-1.2 якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи: Будівництво КЛ-10 кВ для електропостачання станції технічного обслуговування з експозиційним центром автомобілів по вул. Половки в м. Полтава, а генпідрядник - прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 1.3 Договору, обсяг (кількісні характеристики) виконуваних за цим Договором робіт визначений в проектній та кошторисній документації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що субпідрядник повинен виконати передбачені Договором роботи, якість яких відповідає вимогам, передбаченим ДБН України та вимогам генпідрядника.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна роботи за цим Договором визначається згідно з кошторисною документацією, яка є додатками до цього Договору.

Сторони узгодили у пункті 3.2 Договору, що ціна цього Договору становить 37445,97 грн. (в тому числі ПДВ).

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом: попередньої оплати, яка здійснюється генпідрядником до початку виконання робіт в розмірі 37445,97 грн., у т.ч. ПДВ-20% 6240,99 грн.; остаточного розрахунку, який проводиться генпідрядником протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акта здавання-приймання виконаних робіт.

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються шляхом переказу коштів на поточний рахунок субпідрядника, вказаний в рахунку - фактурі.

Відповідно до п. 5.10 Договору, здавання-приймання виконаної роботи здійснюється спільно уповноваженими представниками сторін згідно з графіком виконання робіт за актом здавання-приймання виконаних робіт, складеного за формою КБ-2в. Замовник розглядає та підписує акт здавання-приймання виконаних робіт, протягом 5 робочих днів з моменту його отримання від субпідрядника. У випадку наявності у генпідрядника претензій до виконаної роботи, генпідрядник в строк, визначений для розгляду та підписання акту здавання-приймання виконаних робіт, повинен надати субпідряднику вмотивовану відмову від приймання робіт з переліком недоліків та зауважень до роботи.

Відповідно до п. 10.1 Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін, і діє до 31 грудня 2014 року.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що відповідно до умов Договору виконав підрядні роботи на загальну суму 37445,97 грн. та передав ці роботи відповідачу, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року, підписаними сторонами 07.04.2014.

Позивач також зазначив, що попередня оплата за Договором підряду №1168 від 14.03.2014 відповідачем здійснена не була, остаточний розрахунок за виконані позивачем підрядні роботи, в порядку п. 4.1 Договору відповідачем не здійснено.

Крім того, позивач зазначив, що неодноразово звертався з письмовими вимогами до відповідача щодо сплати заборгованості за Договором, докази надіслання останніх додано ним до позовної заяви. Проте, відповідач відповіді на претензію позивача не надав, спірну заборгованість за Договором не погасив.

За наведених обставин, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 37445,97 грн., а також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання по оплаті робіт за Договором, з вимогами про стягнення з відповідача 2496,06 грн. 3% річних за період з 13.05.2014 по 30.07.2016, 28573,60 грн. інфляційних нарахувань за період з травня 2014 по липень 2016, 33412,06 грн. пені за період із 13.05.2014 по 31.07.2016 розрахунок наведених сум долучено до матеріалів справи.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 3 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем виконані підрядні роботи на підставі договору на загальну суму 37445,97 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року.

Таким чином, наведені акти прийому виконаних будівельних робіт на загальну суму 37445,97 грн., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача 07.04.2014 та скріплені печатками сторін, приймаються судом у якості належних і допустимих доказів на підтвердження виконання позивачем спірних робіт на загальну суму 37445,97 грн., а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

За умовами пункту 4.1 Договору відповідач був зобов'язаний здійснити остаточний протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акта здавання-приймання виконаних робіт.

Згідно з ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній не оплатив виконані позивачем на підставі Договору роботи. Так, докази оплати відповідачем заборгованості в сумі 37445,97 грн. за виконані позивачем спірні роботи, які були прийняті відповідачем без зауважень, станом на час розгляду спору по суті в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 37445,97 грн. повністю.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 33412,06 грн. пені, 28573,60 грн. інфляційних нарахувань, 2496,06 грн. 3% річних.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певними законодавчими актами.

Судом встановлено, що умовами Договору підряду № 1168 від 14.03.2014 не передбачено відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання останнім зобов'язань за договором.

Судом також встановлено, що обов'язок та умови сплати пені у спірному випадку також не визначено певним законодавчим актом.

У зв'язку з вищевикладеним, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 33412,06 грн. є безпідставними, і тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, з урахуванням приписів, зокрема, частини другої статті 625 ЦК України , правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п. 4.1 Договору остаточний розрахунок за виконані роботи повинен був здійснений відповідачем протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта здавання -приймання виконаних робіт.

Як встановлено судом, акти прийому виконаних будівельних робіт на загальну суму 37445,97 грн. були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін 07.04.2014. В зв'язку із чим можливо дійти висновку, що датою виконання грошового зобов'язання відповідачем є 14.04.2014 (включно). А отже, прострочення відповідачем грошового зобов'язання розпочалося з 15.04.2014.

Позивачем додано до матеріалів справи розрахунок інфляційних нарахувань за період із травня 2014 по липень 2016 в сумі 28573,60 грн. та розрахунок 3% річних за період із 13.05.2014 по 30.07.2016 в сумі 2496,06 грн.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 вищенаведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наданого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 2496,06 грн. за період з 13.05.2014 по 30.07.2016 та розрахунку інфляційних нарахувань в сумі 28573,60 грн. за період з травня 2014 по липень 2016, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, протягом якого мало місце невиконання спірного грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними та повністю відповідають умовам Договору і матеріалам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2496,06 грн. 3% річних за період з 13.05.2014 по 30.07.2016 та 28573,60 грн. за період з травня 2014 по липень 2016 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 37445,97 грн. основного боргу, 2496,06 грн. 3% річних та 28573,60 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в сумі 1027,73 грн .

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2 Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №1" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 12, кімната 24, ідентифікаційний код 35842232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКС ЕЛЕКТРИК" (36004, Полтавська область, м. Полтава, бульвар Б. Хмельницького, буд. 18/12, кв. 209, ідентифікаційний код 38324272) 37445 (тридцять сім тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 97 коп. основної заборгованості, 28571 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 27 коп. інфляційних нарахувань, 2483 (дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 75 коп. 3% річних, 1027 ( одну тисячу двадцять сім) грн. 73 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.10.2016

Суддя Гумега О.В.