Рішення

від 24.10.2016 по справі 910/15923/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016Справа №910/15923/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» доТовариства з обмеженою відповідальністю «МУРЕН» простягнення 32 104,44 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Якуб Г.О. від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (надалі - ТОВ «Євро-реконструкція») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МУРЕН» (надалі - ТОВ «МУРЕН») про стягнення 32 104,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав комунальні послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 26 678,64 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4 980,70 грн. та 3% річних у розмірі 445,10 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.09.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2016 р. розгляд справи відкладено до 24.10.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням ним витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Крім того, ухвалу господарського суду міста Києва від 31.08.2016 р. про порушення провадження у справі відповідачем було отримано 05.09.2016 р., а відтак саме з цього моменту він був обізнаний про існування даного спору, проте не скористався наданими йому Господарським процесуальним кодексом України правами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2016 р. між ТОВ «МУРЕН» як продавцем та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення, згідно з умовами якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність від продавця нерухоме майно, нежиле приміщення №239 кафе-магазин загальною площею 362,7 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1.

Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що зазначене нежиле приміщення належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літош В.П. 18.10.2001 р. за реєстровим №7275, зареєстрованого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 06.11.2001 р., та записано у реєстрову книгу 47п-11 за реєстровим №3926п 06.11.2001 р.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що у відповідача за період 01.11.2014 р. по 18.01.2016 р. існує заборгованість за комунальні послуги в розмірі 26 678,64 грн. перед ним як обслуговуючою організацією житлового будинку АДРЕСА_1.

При цьому, із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір надання послуг у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 26 678,64 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги » передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з утримання будинків та прибудинкової території та центрального опалення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 р. у справі №3-184гс14.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 01.11.2014 р. по 18.01.2016 р. позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 26 678,64 грн., які останнім належним чином оплачені не були. Факт надання відповідачу послуг з холодного водопостачання підтверджується розшифровками рахунків абонента (табуляграмами) за спірний період.

Оскільки відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надаються в повному обсязі позивача, заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, то за аналогією застосування частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви, а тому вимоги позивача про відшкодування вартості таких послуг на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 16.05.2011 р. у справі №3-38гс11 та Вищого господарського суду України від 13.01.2016 р. у справі №910/8062/15-г.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «МУРЕН» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Євро-реконструкція» про стягнення з ТОВ «МУРЕН» заборгованості у розмірі 26 678,64 грн. є правомірними та обґрунтованими

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4 980,70 грн. та 3% річних у розмірі 445,10 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з листопада 2014 року по січень 2016 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу.

Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 02.09.2016 р. у справі №6-2491цс15.

В той же час, згідно з п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України) , оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4 980,70 грн. та 3% річних у розмірі 445,10 грн. у суду відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «МУРЕН» на користь ТОВ «Євро-реконструкція» заборгованості у розмірі 26 678,64 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних у розмірі 4 980,70 грн. та 3% річних у розмірі 445,10 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МУРЕН» (02105, м. Київ, просп. Миру, 19/18; ідентифікаційний код 30530122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (01011, м. Київ, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, оф. 20; ідентифікаційний код 37739041) заборгованість у розмірі 26 678 (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 1 145 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 11 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.10.2016 р.

Суддя В.П. Босий