Рішення

від 24.10.2016 по справі 913/1058/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

24 жовтня 2016 року Справа № 913/1058/16

Провадження №6/913/1058/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк",

м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Солар ОСОБА_2",

м. Луганськ,

за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Марс Беверіджиз", м. Луганськ,

про стягнення 68 009 грн. 28 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Жданова Е.А.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув;

від 3-ї особи - представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРВИ: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №176 від 30.04.2013 в розмірі 68 009 грн. 28 коп., в тому числі: борг по кредиту в сумі 53 400 грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 14 560 грн. 95 коп., три проценти річних по простроченому боргу за кредитом в сумі 38 грн. 51 коп., три проценти річних по прострочених відсотках за користування кредитом в сумі 9 грн. 82 коп.

Від позивача на електрону адресу господарського суду надійшло клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору в розмірі 9 801,83 грн.

Також від позивача надійшла заява від 21.10.2016 за якою останній просить розглядати справу за умови відсутності повноважного представника останнього та вказує, що суми боргу не сплачені.

Вказані документи судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Відповідач та 3-я особа витребувані судом документи не представили, правом на участь повноважних представників у судових засіданнях не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідач - ТОВ «Солар ОСОБА_2» зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, прим.1, кімната 518.

3-я особа - ТОВ «Марс Беверіджиз» зареєстроване за адресою - м. Луганськ, вул. Лутугінська, буд. 127 «г».

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Згідно інформації розміщеної на офіційному сайті УДППЗ В«УкрпоштаВ» відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 В«Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 В«Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областяхВ» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненняВ» (зі змінами), органи поштового зв'язку не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється.

Разом з тим, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Крім того, позивачем направлялася позовна заява та додані до неї документи, а судом відповідні ухвали на адресу листування відповідача та 3-ї особи - м.Сєвєродонецьк, а/с 135.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК (аналогічна позиція викладена у Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 ).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги розглядаються в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.04.2013 між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі заступника начальника з корпоративного бізнесу філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_3 та ТОВ «Марс Беверіджиз» в особі директора ОСОБА_4 був укладений договір кредитної лінії № 176 з додатками та змінами.

Відповідно до п.п 2.1 - 2.4 договору кредит надано одноразово в сумі 940 800,00 грн. для придбання автомобілів, з остаточним терміном повернення не пізніше 29 квітня 2016 згідно погодженого сторонами графіку.

За умовами договору відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням та здійснити погашення кредиту відповідно до графіку та сплатити інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 2.7, п. 2.7.1 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти в розмірі 21% річних.

Додатковим договором №1 від 18.07.2013 року до кредитного договору сторони доповнили п. 2.7.1 та зазначили, що з 01.07.2013 проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19,8%.

Також сторони змінили редакцію п. 2.7.4 договору та встановили, що у випадку порушення зобов'язань позичальника, встановлених п. 5.3.6 договору банк встановлює процентну ставку в розмірі 21,8% річних, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулося порушення зобов'язання позичальника та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов'язання буде виконано.

За умовами договору проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за терміни фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається.

На виконання умов кредитного договору позивачем були надані відповідачу кредитні кошти в розмірі, передбаченому договором, що підтверджується відповідними заявками та випискою по рахунку ТОВ «Марс Беверіджиз» та не оспорюється сторонами у справі.

Всупереч взятих на себе зобов'язань, позичальником оплата за кредитом та процентами здійснювалася не в повній мірі та несвоєчасно.

Так, за розрахунком позивача станом на 22.09.2016року 3-я особа має заборгованість за кредитом в сумі 53 400,00 грн., заборгованість за процентами з 06.04.2016 по 21.09.2016 в сумі 14 560,95 грн.

Також у зв'язку із порушенням строків виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, позивачем нараховані 3% річних за простроченим кредитом за період з 01.04.2016 по 21.09.2016 в сумі 38,51 грн. та за простроченими процентами за період з 06.04.2016 по 21.09.2016 в сумі 9,82 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №176 від 30.04.2013 між ПАТ «Державний Ощадний банк України», ТОВ «Солар ОСОБА_2» (відповідач у справі, поручитель) був підписаний договір поруки №176/31 від 30.04.2013.

Згідно п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно п. 2.1 договору поруки, у разі порушення позичальником виконання зобов'язань або будь-якої його частини кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання позичальника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору, в порядку, передбаченому цим договором.

При цьому, за договором поруки зобов'язаннями вважаються зобов'язання позичальника за кредитним договором № 176 від 30.04.2013, укладеного між кредитором та позичальником та усіма додатковими договорами, додатками, змінами тощо за вказаним договором.

Зокрема, зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору, є повернення кредиту в розмірі 940 800,00 грн., сплата процентів за користування кредитом, комісії, штрафних санкцій та інше.

Згідно п. 3.1 договору поручитель відповідає перед кредитором в тих же обсягах, що і позичальник.

Згідно п. 4.1 договору, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором.

Згідно п. 2.4 договору поруки, якщо при настанні строку чергового платежу відповідно до кредитного договору, позичальником не буде сплачено такий платіж кредитору, позичальника та/або кредитор зобов'язані повідомляти поручителя про таке прострочення платежу.

Згідно п. 2.5 договору поруки, поручитель зобов'язується протягом п'яти днів з отримання повідомлення кредитора або позичальника виплатити несплачену суму кредиту.

Позивач також вказує, що 05.04.2016 року ухвалою господарського суду Луганської області по справі № 913/437/16 порушено провадження про банкрутство боржника - ТОВ «Марс Беверіджиз».

В той же час, 19.04.2016 ТОВ «Марс Беверіджиз» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута - голову ліквідаційної комісії ОСОБА_5

Оскільки позичальник в добровільному порядку суму заборгованості не оплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача, як солідарного боржника, заборгованість за кредитним договором № 176 від 30.04.2013 в розмірі 68 009 грн. 28 коп., в тому числі: борг по кредиту в сумі 53 400 грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 14 560 грн. 95 коп., три проценти річних по простроченому боргу за кредитом в сумі 38 грн. 51 коп., три проценти річних по прострочених відсотках за користування кредитом в сумі 9 грн. 82 коп.

Вимоги за позовом позивач обґрунтовує посиланням на норми цивільного та господарського законодавства, в тому числі ст. ст. 1048, 1050 ЦК України та інші.

Відповідач та 3-я особа відзив на позовну заяву не надали позов не оспорили.

Встановивши фактичні обставини справи та оцінивши доводи представників сторін у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Як свідчать матеріали справи, кредитний договір, додатки та додаткові договори до нього, договір поруки, платіжні доручення, заявки на отримання кредиту, містяться у справі в копіях (окрім виписок по рахунку відповідача). При цьому, вказані документи завірені позивачем та вказано, що «з оригіналом вірно».

При цьому, як було встановлено під час розгляду справи оригінали відповідних документів, в тому числі і оригінали договорів як у позивача відсутні, а копії зроблені позивачем шляхом сканування за допомогою сканеру, про що було наведено позивачем в письмових поясненнях від 17.02.2016 року.

В той же час, за поясненнями представника відповідача, у останнього також відсутні оригінали відповідних документів, у зв'язку з чим представник відповідача посилався на недопустимість та неналежність доказів, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ №18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» визначено, що подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Відповідно до п. 2.5. вказаної постанови будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з цього, суд вважає, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, що дають змогу розглянути справу по суті.

Як було наведено вище, 30.04.2013 року між позивачем та 3-ю особою укладено кредитний договір № 176, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит на умовах забезпеченності, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до умов та положень цього договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно п.п.2.2, 2.3 договору кредит надається одноразово в сумі 940 800,00 грн., з остаточним терміном повернення до 29 квітня 2016 року.

Також між сторонами договору був укладений додатковий договір до кредитного договору №1 від 18.07.2013 та додатки до договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наявних у матеріалах справи, банківських оригіналів виписок по особовому рахунку 3-ї особи вбачається, що позивач (банк) свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит, в розмірі, обумовленому умовами відповідного договору.

Факт отримання позичальником кредитних коштів ТОВ «Марс Беверіджиз» не оспорюється та жодним чином не спростовується.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 №583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, зазначені вище виписки по особовому рахунку 3-ї особи є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, а тому приймаються до уваги судом.

Так, наявні в матеріалах справи виписки по особовим рахункам 3-ї особи підтверджують факт отримання відповідних кредитних коштів в сумі 940 800,00 грн. та здійснення останнім часткового погашення кредиту та процентів.

Також, відповідачем та 3-ю особою не оспорюється та не спростовується факт передачі банку відповідних заявок щодо надання кредитних коштів, копії яких знаходяться в матеріалах справи та оплати відповідних платіжних доручень, за якими зокрема, платником виступає 3-я особа у справі, а отримувачами виступають треті особи - постачальники відповідного товару або виконавці певних послуг.

При цьому, відповідачем не оспорюється ані сума наданих кредитних коштів, ані сума повернутих коштів та сплачених відсотків.

В той же час, відповідачем власного розрахунку заборгованості за кредитом та процентами до суду не надано, також не надано жодних доказів в підтвердження оплати відповідних сум. Виходячи з цього, суд користується розрахунками здійсненими позивачем, з яких вбачається, що станом на 22.09.2016 існує заборгованість за кредитним договором № 176 від 30.04.2013 в сумі 53 400,00 грн., а також заборгованість за процентами в сумі 14 560,95 грн. яка утворилась в період з 06.04.2016 по 21.09.2016.

У зв'язку із простроченням повернення кредиту та оплати процентів, позивачем нараховані 3% річних за прострочення повернення кредиту та оплати процентів за період з 01.04.2016 по 21.09.2016 в сумі 38,51 грн. та за період з 06.04.2016 по 21.09.2016 в сумі 9,82 грн. відповідно.

Сплата інфляційних нарахувань і трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, інфляційні нарахування та 3% річних не є штрафними санкціями.

Суд погоджується із розрахунком 3% річних здійсненого позивачем на залишок боргу за кредитом та задовольняє вказані вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №176 від 30.04.2013 р. між ПАТ «Державний Ощадний банк України», ТОВ «Солар ОСОБА_2» (відповідач у справі, поручитель) був підписаний договір поруки № 176/31 від 30.04.2013.

За наведеним договором поруки зобов'язаннями вважаються зобов'язання позичальника за кредитним договором № 176 від 30.04.2013, укладеного між кредитором та позичальником та усіма додатковими договорами, додатками, змінами тощо за вказаним договором.

Зокрема зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору, є повернення кредиту в розмірі 940 800,00 грн., сплата процентів за користування кредитом, комісії, штрафних санкцій та інше.

В той же час, згідно п. 3.1 договорів поручителі відповідають перед кредитором в тих же обсягах, що і боржник.

Згідно п. 2.1 договорів поруки, у разі прострочення позичальником виконання зобов'язань або будь-якої його частини, кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання позичальника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору, в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п. 2.5 договору поруки, поручитель зобов'язується протягом п'яти днів з отримання повідомлення кредитора або позичальника виплатити несплачену суму кредиту.

За своєю правовою природою порука є зобов'язанням, у з'вязку з чим до таких правовідносин застосовуються загальні правила про припинення зобов'язання, визначені у гл. 50 розд. 1 кн. 5 ЦК, а саме: в результаті виконання поручителем договору поруки; за домовленістю сторін тощо. Крім того, ст. 559 ЦК України передбачає спеціальні підстави припинення поруки. Так, порука припиняється:

- з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;

- після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду України згідно постанови від 7 листопада 2012 р. у справі за позовом ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» до ТОВ «СЕНЕЖ», Особи 1, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Вимога до поручителя може бути пред'явлена виключно за умови настання обставин, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 553 ЦК, - у випадку порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов'язання, яке може виникнути в майбутньому.

З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом.

Виходячи з цього, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Як було наведено вище, умовами кредитного договору, сторони передбачили, що транши за кредитом повертаються не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання (п. 2.3.3 договору). Разом з цим, в повному обсязі кредит повертається не пізніше 29 квітня 2016 року (п. 2.2 договору).

Отже, поряд з установленням строку дії договору та загального строку зменшення ліміту кредиту та повернення кредитних коштів сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щорічних платежів - траншів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Так, в постанові зазначено, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки.

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред'явлення вимоги» та «пред'явлення позову», як умови чинності поруки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Отже, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 559 ЦК України строку виконання основного зобов'язання, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

В даному випадку, кредитором в односторонньому порядку строку виконання основного зобов'язання змінено не було.

Разом з тим, сторони в договорі кредитної лінії чітко встановили, що строк виконання основного зобов'язання - строк повного повернення кредиту є 29 квітня 2016 року.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняється, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку поруки.

Наведені висновки суду підтверджуються правовою позицію Верховного Суду України викладених, зокрема в постанові від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14.

В той же час, відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній в Постанові від 17.09.2014 у справі № 6-6цс14 зазначено, що у банка виникло право пред'явлення вимоги до поручителів у зв'язку із порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту протягом шести місяців з зі строку повного погашення кредиту.

Умовами кредитного договору № 176 від 03.04.2013, зобов'язання за яким було забезпечено порукою встановлено, що кредит надається окремими частинами згідно узгодженого графіку з остаточним строком повернення - не пізніше 29 квітня 2016 року.

Тобто, повернення коштів за кредитним договором повинно бути здійснено в повному обсязі, а саме в сумі 94 800,00 грн. не пізніше 29 квітня 2016 року. Відповідно, саме до вказаного строку позичальник повинен був повернути кредит і саме з цієї дати рахується строк для пред'явлення вимоги (позову) до поручителів.

Виходячи з наведеного, банком правомірно заявлені вимоги до поручителя і ці вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов слід задовольнити та стягнути з відповідача у справі заборгованість за кредитом в сумі 53 400 грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 14 560 грн. 95 коп., 3% річних по простроченому основному боргу в сумі 38 грн. 51 коп., 3% річних по прострочених відсотках в сумі 9 грн. 82 коп., (всього 68 009 грн. 28 коп.).

Відповідно до 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в розмірі 1378 грн. 00 коп. Повернути позивачу зайво сплачений судовий збір за платіжним дорученням №137437252 від 11.08.2016 в розмірі 9 801 грн. 83 коп.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 49, 75, п.5 ч.1 ст. 81, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Солар ОСОБА_2", м.Луганськ, проєзд 9-й Лутугинський, буд. 2, приміщення 1, кімната 518, (адреса для листування - м. Сєвєродонецьк Луганської області, а/с 135), код ЄДРПОУ 31718691, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк, Луганської області, вул. Енергетиків, буд. 36, код ЄДРПОУ 09304612, заборгованість за кредитним договором № 176 від 30.04.2013 в сумі 68 009 грн. 28 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 53 400 грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 14 560 грн. 95 коп., 3% річних по простроченому основному боргу в сумі 38 грн. 51 коп., 3% річних по прострочених відсотках в сумі 9 грн. 82 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 378 грн. 00 коп. Видати наказ позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 27.10.2016.

Суддя Т.А. Василенко