Рішення

від 21.10.2016 по справі 916/2127/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2016 р.Справа № 916/2127/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Бобошко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітрейд - Південь"

про стягнення 34494,57 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

Встановив:

Позивач, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітрейд -Південь", про стягнення 34494,57 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладення із відповідачем договору № 121-В-АМПУ-15 від 10.12.2015 року, неналежне виконання відповідачем його умов в частині строку поставки товару, нарахування штрафних санкцій, передбачених договором та на інші обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому посилається на встановлений тендерною документацією строк поставки товару - до 01.02.2016 року, відсутність строку поставки в умовах договору, а також на інші обставини, викладені у відзиві та поясненнях.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

За результатами відкритих торгів на закупівлю товару "Взуття захисне та іншої призначеності, н.в.і.у. за кодом ДК 016:2010 10.50.3 (взуття захисне та іншої призначеності)", в яких відповідача було визначено переможцем, сторонами було підписано договір від 10.12.2015 року відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов'язався поставити і передати у власність позивачу товар, а позивач прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених договором.

При цьому, умовами тендерної документації (розділ 1, пункт 3 документації) було визначено строк поставки товарів, а саме до 01.02.2016 року. Разом з тим, договором від 10.12.2015 року сторонами не було визначено строку такої поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору, філіями позивача були направлені відповідачу замовлення на поставки товарів, а саме:

- замовлення Білгород-Дністровської філії на партію товарів № 300 від 15.12.2015 року,

- замовлення Миколаївської філії на партію товарів № 1 від 14.01.2015 року,

- замовлення Одеської філії на партію товарів № 19-35А/2589 від 15.12.2015 року,

- замовлення Ренійської філії на партію товарів № 1 від 15.12.2015 року,

- замовлення Скадовської філії на партію товарів № 1 від 15.12.2015 року,

- замовлення філії "Октябрськ" на партію товарів № 01 від 15.12.2015 року,

- замовлення Ізмаїльської філії на партію товарів № 14/14/18/131 від 15.12.2015 року,

- замовлення Херсонської філії на партію товарів № 1 від 15.12.2015 року.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши доводи сторін та обставини справи, суд дійшов до висновку про необґрунтованість тверджень позивача про досягнення сторонами згоди стосовно поставки товару протягом 7 днів з моменту отримання відповідного замовлення з наступних підстав.

Обґрунтовуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання, позивач посилається на встановлення у вищевказаних замовленнях строку поставки товару - в термін до семи днів з дня отримання замовлення.

При цьому, само по собі одностороннє зазначення строку поставки товару у вищевказаних замовленнях не може розглядатись судом як узгоджений сторонами строк поставки товару.

Позивач посилається на додаток № 2 до договору "Примірна форма замовлення", де зазначається що поставка товару здійснюється в термін до 7 днів з дати отримання замовлення та вважає, що оскільки додаток є невід'ємною частиною договору і підписаний сторонами, то семиденний термін поставки товару був узгоджений сторонами.

Проте, з такими твердженнями позивача суд не погоджується з наступних підстав.

По перше, вказаний додаток до договору має назву "Примірна форма замовлення", тобто є бланком, який встановлює форму замовлення, проте не є обов'язковим для сторін в частині зазначеної в ньому інформації та не може розглядатися як доказ досягнення згоди щодо іншого аніж у тендерній документації строку поставки товару.

Як вже було зазначено вище, умовами тендерної документації було чітко визначено строк поставки товарів - до 01.02.2016 року.

Відповідно до п.5 ст.40 Закону України „Про здійснення державних закупівельВ» який діяв на той час в редакції станом на момент підписання договору (10.12.2015), умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім встановлених вказаним пунктом випадків.

За таких обставин, суд вважає що волевиявлення сторін було з моменту проведення відкритих торгів спрямовано на досягнення згоди стосовно поставки товару до 01.02.2016.

Посилання позивача на те, що цей строк є граничним та застосовується до загального строку дії договору, тоді як поставка окремих партій повинна бути здійснена відповідачем раніше, тобто у 7-ми денний строк, суд вважає необґрунтованими, оскільки такий зазначений позивачем порядок розрахунку строку поставки не передбачено ані документацією конкурсних торгів ані умовами договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що прострочка виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару мала місце лише за накладною № 24 від 24.02.2016 за замовленням Миколаївської філії позивача на суму 86406,84грн. Прострочка становить 23 дні.

Пунктом 7.2.2 договору сторони передбачили відповідальність за порушення строку поставки товару у розмірі 0,1 % від вартості партії товару, зазначеного у замовленні, за кожний день порушення строку, а за порушення строку поставки такої партії понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості такої партії товару.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.2 ст.231 Господарського Кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому п.4 вказаної статті передбачає можливість встановлення у договорі розміру санкцій в тому числі у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

З урахуванням викладеного, стягненню підлягає 4191,27грн. пені за 23 дні прострочки (з 01.02.2016 по 23.02.2016 включно) виконання замовлення Миколаївської філії позивача. Вартість замовлення складається з вартості товару за накладними № 8 від 27.01.2016, № 14 від 28.01.2016, № 24 від 24.02.2016, всього 182228,94грн. Розрахунок виглядає наступним чином (42795,60грн.+ 53026,50грн.+ 86406,84грн.) * 23 дні * 0,1% /100.

Вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 7% задоволенню не підлягають, оскільки термін прострочки не перевищує 30 днів.

Відповідачем також заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Розглянувши вказане клопотання та з урахуванням обставин справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення внаслідок недоведеності обставин, з якими діюче законодавство пов'язує необхідність зменшення штрафних санкцій.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 15958,67грн. пені та 18535,90грн. штрафу підлягають задоволенню частково на суму 4191,27грн. пені.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України, витрати з оплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.40 Закону України „Про здійснення державних закупівельВ» ст.ст.11, 202, 525, 526, 530, 610, 612, 626 ЦК України, ст.ст.193, 231 ГК України, ст.ст.22, 33, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітрейд - Південь" (65125, АДРЕСА_1, код 39363063) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Перемоги,14, код 38727770) 4191/чотири тисячі сто дев'яносто одну/грн. 27 коп. пені та 167/сто шістдесят три/ грн. 43 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 21.10.2016 року.

Повний текст рішення складений 26 жовтня 2016 р.

Суддя Р.В. Волков