Рішення

від 24.10.2016 по справі 918/787/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 жовтня 2016 р. Справа № 918/787/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом-Захід"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче"

про стягнення заборгованості в сумі 311 130,77 грн

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, договір № 05/14 від 12.06.2014 року

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 29.08.2016 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом-Захід" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 311 130,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

21.04.2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 15, за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач - прийняти вказаний товар і сплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19 325 521,42 грн.

З огляду на те, що відповідач лише частково сплатив вартість поставленого товару, позивач передав спір про стягнення заборгованості на розгляд до суду. Так, рішеннями Господарського суду Рівненської області у справах № 918/62/16 від 02.03.2016 року та № 918/204/16 від 07.06.2016 року з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу, пеню, 3% річних та інфляційні.

З огляду на те, що відповідач своєчасно розрахунків за поставлений товар не провів, позивач здійснив нарахування 3% річних, пені, інфляційні, які просить стягнути у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 598, 625, 626, 629, 692, 712 ЦК України тощо.

Ухвалою суду від 03.08.2016 року порушено провадження (суддя Політика Н.А.), справу призначено до розгляду на 01.09.2016 року.

10.08.2016 року на адресу Господарського суду Рівненської області надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом-Захід" про участь у судовому засіданні 01.09.2016 року в режимі відеоконференції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 10.08.2016 року (у зв'язку з перебуванням судді Політики Н.А. у відпустці з 10.08.2016 року по 26.08.2016 року) справу № 918/787/16 передано на розгляд судді Романюку Р.В.

Ухвалою суду від 01.09.2016 року розгляд справи відкладено на 28.09.2016 року (суддя Романюк Р.В.).

14.09.2016 року до на адресу Господарського суду Рівненської області від представника позивача - адвоката ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 01.09.2016 року в режимі відеоконференції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 14.09.2016 року (у зв'язку з перебуванням судді Романюка Р.В. у відпустці з 12.09.2016 року по 25.09.2016 року) справу № 918/787/16 передано на розгляд судді Андрійчук О.В.

Ухвалою суду від 15.09.2016 року справу прийнято до свого провадження суддею Андрійчук О.В.

У судовому засіданні 28.09.2016 року оголошено перерву на 10.10.2016 року.

Ухвалою суду від 10.10.2016 року розгляд справи відкладено на 24.10.2016 року.

У судовому засіданні 24.10.2016 року представником відповідача заявлено клопотання про зменшення пені на 50%.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.04.2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 15 ПП (договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов’язався поставляти у встановлені строки відповідачу товар, а відповідач - прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що товар постачається постачальником окремими партіями на підставі погоджених сторонами заявок.

Згідно з п.п 3.2., 3.3., 4.1 договору ціна одиниці товару фіксується у комерційній пропозиції постачальника, що є невід’ємною частиною договору, та включає вартість товару та упаковки з урахуванням витрат на транспортування.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата вартості партії товару здійснюється покупцем у повному розмірі ціни, що була погоджена сторонами згідно із умовами договору, протягом 75 календарних днів з дати поставки.

На виконання умов договору, на підставі заявок відповідача позивач у період з 12.05.2011 року по 29.12.2015 року поставив на користь відповідача товар, загальна вартість якого склала 19 325 521,42 грн.

Відповідач своєчасно та у повному обсязі оплати не провів, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідними позовами.

Зокрема, рішенням Господарського суд Рівненської області у справі № 918/62/16 від 02.03.2016 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом-Захід" заборгованість за договором поставки №15 ПП від 21.04.2015 року у розмірі 4 103 503,08 грн, з яких 3 646 563,99 грн - основна сума заборгованості (станом на 19.02.2016 року), 230 370,55 грн - сума проведеного та не оплаченого коригування вартості оплаченого товару (станом на 19.02.2016 року), 158 799,35 грн - пеня за порушення строків оплати товару за договором за оплаченими накладними (станом на 31.01.2016 року), 10 741,04 грн - 3% річних за порушення строків оплати товару за договором за оплаченими накладними (станом па 31.01.2016 року), 32 149,28 грн - інфляційні втрати, нараховані за порушення строків оплати товару за договором за оплаченими накладними (станом на 31.01.2016 року), 1 270,12 грн - 3% річних за порушення строків сплати суми коригування (станом на 31.01.2016 року), 18 766,88 грн - пеня за порушення строків сплати суми коригування (станом на 31.01.2016 року), 4 841,87 грн - інфляційні втрати, нараховані за порушення строків сплати суми коригування (станом на 31.01.2016 року).

Крім того, рішенням Господарського суд Рівненської області у справі № 918/204/16 від 02.06.2016 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом-Захід" заборгованість за договором поставки №15 ПП від 21.04.2015 року у розмірі 3 254 972,74 грн, з яких 1 881 082,14 грн - заборгованість з оплати поставленого товару (за цінами накладних), 905 438,51 грн - проведене коригування вартості оплаченого товару, 437 760,05 грн - пеня за порушення строків оплати товару за договором, 30 692,04 грн - 3% річних за порушення строків оплати товару за договором.

На виконання вказаних судових рішень видано накази, за якими відкриті виконавчі провадження.

Виконання рішення Господарського суд Рівненської області у справі № 918/62/16 від 02.03.2016 року відбулося 13.04.2016 року, а рішення Господарського суд Рівненської області у справі № 918/204/16 від 02.06.2016 року - 30.06.2014 року.

Враховуючи несвоєчасність виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних за весь час прострочення.

Вказані нарахування проведені на такі суми:

- 1 881 082,14 грн - основний борг, який виник за поставлений товар згідно з видатковими накладними № ХВ1051 від 07.12.2015 року, № ХВ1054 від 07.12.2015 року, № ХВ1060 від 08.12.2015 року, № ХВ 1067 від 09.12.2015 року, № ХВ1074 від 10.12.2015 року, № ХВ1090 від 14.12.2015 року, № ХВ 1093 від 14.12.2015 року, № ХВ1099 від 15.12.2015 року, № ХВ1107 від 16.12.2015 року, № ХВ1113 від 17.12.2015 року, № ХВ1126 від 21.12.2015 року, № ХВ1130 від 22.12.2015 року, № ХВ1131 від 22.12.2015 року, № ХВ1137 від 23.12.2015 року, № 1138 від 23.12.2015 року, № ХВ1144 від 24.12.2015 року, № ХВ1145 від 24.12.2015 року (з урахуванням оплати в розмірі 300 000,00 грн, здійсненої 15.05.2016 року) та стягнутий з відповідача на підставі рішення Господарського суд Рівненської області у справі № 918/204/16 від 02.06.2016 року, сплачений відповідачем 30.06.2016 року. На вказану суму позивачем нараховано 3% річних та пеню за період з 25.05.2016 року (наступний за днем, в якому закінчено нарахування у справі № 918/204/16) по 29.06.2016 року (з врахуванням проплати, що мала місце 30.06.2016 року);

- 3 035 878,29 грн - основний борг, який виник за поставлений товар згідно з видатковими накладними № ХВ0869 від 30.10.2015 року на суму 75 625,66 грн (з урахуванням її часткової оплати), № ХВ0870 від 30.10.2015 року, № ХВ0984 від 24.11.2015 року на суму 9 038,71 грн , № ХВ 1067 від 09.12.2015 року, № ХВ1074 від 10.12.2015 року, № ХВ1090 від 14.12.2015 року (з урахуванням її часткової оплати), № ХВ 0995 від 25.11.2015 року, № ХВ1016 від 30.11.2015 року, № ХВ1017 від 30.11.2015 року, № ХВ1023 від 01.12.2015 року, № ХВ1032 від 02.12.2015 року, № ХВ1051 від 07.12.2015 року, № ХВ1054 від 07.12.2015 року, № ХВ1067 від 09.12.2015 року, № ХВ1074 від 10.12.2015 року, № ХВ1090 від 14.12.2015 року, № ХВ1093 від 14.12.2015 року, № ХВ1099 від 15.12.2015 року, №ХВ1107 від 16.12.2015 року, № ХВ1113 від 17.12.2015 року, № ХВ1126 від 21.12.2015 року, № ХВ1130 від 22.12.2015 року, № ХВ1131 від 22.12.2015 року, № ХВ1137 від 23.11.2015 року, № ХВ1138 від 23.12.2015 року, № ХВ1144 від 24.12.2015 року, № ХВ1145 від 24.12.2015 року. На вказану суму позивачем нараховано інфляційні, які не були предметом розгляду у справах № 918/204/16 та № 918/62/16, з моменту настання строку платежу за накладними (п. 4.2. договору - оплата протягом 75 днів з дня поставки товару) по 29.06.2016 року (з урахуванням проплати, що мала місце 30.06.2016 року);

- 230 370,55 грн - сума коригування вартості поставленого товару за видатковими накладними № ХВ0274 від 21.05.2015 року, № ХВ0286 від 27.05.2015 року, № ХВ0289 від 28.05.2015 року, № ХВ0298 від 03.06.2015 року, № ХВ032 від 09.06.2015 року, № ХВ0365 від 30.06.2015 року, № ХВ0406 від 14.07.2015 року, № ХВ0466 від 03.08.2015 року, № ХВ0471 від 04.08.2015 року, № ХВ0476 від 05.08.2015 року, № ХВ0488 від 10.08.2015 року, № ХВ0491 від 11.08.2015 року, № ХВ0494 від 12.08.2015 року, № ХВ0500 від 13.08.2015 року, ХВ0514 від 17.08.2015 року, № ХВ0515 від 17.08.2015 року, № ХВ0516 від 18.08.2015 року, № ХВ0520 від 18.08.2015 року, № ХВ0523 від 19.08.2015 року, № ХВ0546 від 26.08.2015 року, № ХВ0553 від 26.08.2015 року, № ХВ0500 від 13.08.2015 року, № ХВ0573 від 31.08.2015 року, № ХВ0576 від 31.08.2015 року, № ХВ0578 від 01.09.2015 року, № ХВ0605 від 08.09.2015 року, № ХВ0606 від 08.09.2015 року, № ХВ0610 від 03.09.2015 року, № ХВ0611 від 09.09.2015 року, № ХВ05619 від 10.09.2015 року, № ХВ0620 від 10.09.2015 року, № ХВ0623 від 11.09.2015 року, № ХВ0634 від 15.09.2015 року, № ХВ0641 від 16.09.2015 року, № ХВ0643 від 16.09.2015 року, № ХВ0647 від 17.09.2015 року, № Х0648 від 17.09.2015 року, № ХВ0653 від 18.09.2015 року, № ХВ0654 від 18.09.2015 року, № ХВ0667 від 21.09.2015 року, № ХВ0671 від 22.09.2015 року, № ХВ0677 від 22.09.2015 року, стягнута за рішенням Господарського суд Рівненської області у справі № 918/62/16 від 02.03.2016 року, сплачена відповідачем 13.04.2016 року. На вказану суму позивачем нараховано 3% річних, інфляційні та пеню за період з 01.02.2016 року (наступний за днем, в якому закінчено нарахування у справі № 918/62/16) по 12.04.2016 року (з врахуванням проплати, що мала місце 13.04.2016 року);

- 905 438,51 грн - сума коригування вартості поставленого товару за видатковими накладними № ХВ00678 від 23.09.2015 року, № ХВ0679 від 23.09.2015 року, № ХВ0687 від 24.09.2015 року, № ХВ0688 від 23.09.2015 року, № ХВ0703 від 28.09.2015 року, № ХВ0706 від 28.09.2015 року, № ХВ0708 від 29.09.2015 року, № ХВ0709 від 29.09.2015 року, № ХВ0713 від 30.09.2015 року, ХВ0714 від 30.09.2015 року, № ХВ0720 від 01.10.2015 року, № ХВ0721 від 01.10.2015 року, № ХВ0740 від 06.10.2015 року, № ХВ0741 від 06.10.2015 року, № ХВ0748 від 07.10.2015 року, № ХВ0751 від 07.10.2015 року, № ХВ0759 від 08.10.2015 року, № ХВ0762 від 08.10.2015 року, № ХВ0768 від 09.10.2015 року, № ХВ0773 від 12.10.2015 року, № ХВ0777 від 12.10.2015 року, № ХВ0779 від 13.10.2015 року, № ХВ0547 від 26.08.2015 року, № ХВ0780 від 13.10.2015 року, № ХВ0787 від 14.10.2015 року, № ХВ0789 від 14.10.2015 року, № ХВ0790 від 14.10.2015 року, № ХВ0792 від 15.10.2015 року, № ХВ0793 від 15.10.2015 року, № ХВ0809 від19.10.2015 року, № ХВ0812 від 19.10.2015 року № ХВ0813 від 20.10.2015 року, № ХВ0814 від 20.10.2015 року, № ХВ0818 від 21.10.2015 року, № ХВ0819 від 21.10.2015 року, № ХВ0827 від 22.10.2015 року, № ХВ0828 від 22.10.2015 року, № ХВ0835 від 23.10.2015 року, № ХВ0842 від 26.10.2015 року, № ХВ0847 від 27.10.2015 року, № ХВ0848 від 27.10.2015 року, № ХВ0866 від 29.10.2015 року, № ХВ0867 від 29.10.2015 року, № ХВ0869 від 30.10.2015 року, № ХВ0869 від 30.10.2015 року, № ХВ0870 від 30.10.2015 року, № ХВ0876 від 03.11.2015 року, № ХВ087 від 03.11.2015 року, № ХВ0884 від 04.11.2015 року, № ХВ0885 від 04.11.2015 року, № ХВ0894 від 05.11.2015 року, № ХВ0895 від 05.11.2015 року, № ХВ0908 від 09.11.2015 року, № ХВ0911 від 09.11.2015 року, стягнута за рішенням Господарського суд Рівненської області у справі № 918/204/16 від 02.06.2016 року, сплачена відповідачем 30.06.2016 року. На вказану суму позивачем нараховано 3% річних, інфляційні та пеня за період з моменту виникнення заборгованості (п. 3.8. договору - оплата протягом 15 календарних днів з дня отримання від постачальника рахунку коригування) по 29.06.2016 року (з врахуванням проплати, що мала місце 30.06.2016 року). На підтвердження заявлених вимог в цій частині позивачем надано суду: розрахунки коригувань від 20.01.2016 року на суму 253 753,60 грн, від 25.01.2016 року на суму 163 844,08 грн (які отримані відповідачем 15.03.2016 року), від 22.02.2016 року на суму 66 507,33 грн (який отриманий відповідачем 12.03.2016 року), від 29.02.2016 року на суму 30 644,16 грн (який отриманий відповідачем 15.03.2016 року), від 09.03.2016 року на суму 105 356,57 грн (який отриманий відповідачем 15.03.2016 року), від 15.03.2016 року на суму 212 870,07 грн (який отриманий відповідачем 22.03.2016 року), від 13.04.2016 року на суму 53 873,08 грн (який отриманий відповідачем 22.04.2016 року), від 12.05.2016 року на суму 18 589,62 грн (який отриманий відповідачем 14.05.2016 року).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Сплата 3% від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, та у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Стосовно пені, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 9.3. договору, за яким у випадку порушення покупцем строків оплати партії товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення до дати фактичного зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Враховуючи викладене, зважаючи, що відповідач своєчасно своїх зобов'язань з оплати поставлено товару не виконав, відтак вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних та пені за весь час прострочення визнаються судом обґрунтованими.

Щодо розміру заявлених до стягнення сум, то суд, здійснивши перерахунок:

- 3% річних та пені, нарахованих на суму 1 881 082,14 грн, встановив, що розмір перших становить 5 550,73 грн (при заявленому - 5 720,56 грн ), а другої - 65 889,27 грн (при заявленому - 65 888,66 грн), отже 3% річних підлягають частковому задоволенню, а пеня - у заявленому розмірі.

- інфляційних, нарахованих на суму 3 035 878,29 грн, встановив, що їхній розмір становить грн 94 200,86 грн (при заявленому - 98 868,52 грн), отже інфляційні підлягають частковому задоволенню;

- пені, інфляційних та 3% річних, нарахованих на суму 230 370,55 грн, встановив, що розмір першої становить 19 940,27 грн (при заявленому - 21 389,63 грн), других - 1 382,22 грн (при заявленому - 1 482,70 грн), третіх - 1 359,56 грн (при заявленому - 1 482,70 грн), отже вони належать до часткового задоволення;

- пені, інфляційних та 3% річних, нарахованих на суму 905 438,51 грн, встановив, що розмір першої становить 81 609,57 грн (при заявленому - 81 590,97 грн), других - 29 154,15 грн ( при заявленому - 28 321,17 грн), третіх - 6 390,20 грн (при заявленому - 6 406,18 грн), отже пеня та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а 3% річних - частково.

При цьому при перерахунку заявлених до стягнення сум судом враховано вимоги ст.ст. 253, 254 ЦК України, фактична кількість днів у році, в якому проводиться розрахунок, а щодо інфляційних також те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складаємісяць. Розрахунок, проведений судом, долучається.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня в розмірі 167 419,90 грн (65 888,66грн + 19 940,27 грн + 81 590,97 грн), 3% річних в розмірі 13 300,49 грн (5 550,73 грн + 1 359,56 грн + 6 390,20 грн) та інфляційні в розмірі 123 904,25 грн (94 200,86 грн + 1 382,22 грн + 28 321,17 грн).

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 50%, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення неустойки зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваної неустойки повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

При вирішенні питання про стягнення неустойки суд має дати оцінку співмірності її суми із вчиненим правопорушенням та його наслідками, а також встановити, чи таке правопорушення завдало збитків позивачу і змінило обсяг його прав. Оскільки питання про зменшення штрафу є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини, та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто аналізуючи фактичні обставини справи, слід встановити: по-перше, чи призводить застосування неустойки до порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності; по-друге, чи призводить застосування неустойки до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін; по-третє, чи завдано позивачеві шкоди (збитків).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Виходячи з наведених норм права і обставин справи, суд вважає за необхідне скористатися своїм правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, реалізація якого є невід'ємною складовою здійснення правосуддя, та зменшити розмір пені з 167 419,90 грн до 100 000,00 грн.

При цьому суд бере до уваги такі фактори: станом на дату звернення до суду з вказаним позовом сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі, так само як відповідачем виконані у добровільному порядку рішення Господарського суду Рівненської області у справах № 918/62/16 від 02.03.2016 року та № 918/204/16 від 02.06.2016 року в повному обсязі. Судом також встановлено, що прострочення виконання зобов'язань є незначним. Позивачем у справах № 918/62/16, № 918/204/16 заявлялися вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних, які, як зазначалося, сплачені відповідачем. Докази завдання позивачу збитків несвоєчасним виконанням зобов'язання суду не надані. Отже, розмір неустойки не відповідає наслідкам порушення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що хоча пеня підлягає стягненню за сам факт допущення прострочення у здійсненні платежів за поставлений товар, однак таке стягнення здійснюється під контролем суду, як зазначалося, з врахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, тобто з врахуванням балансу інтересів сторін, а також з врахуванням того, що стягнення пені не може бути способом безпідставного збагачення однієї сторони за договором.

Стосовно заперечень відповідача про те, що ним 14.03.2016 року сплачено суму корегування в розмірі 230 370,55 грн, відтак нарахування на неї пені, інфляційних та 3% річних безпідставне, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Коментована стаття передбачає правила виконання грошового зобов'язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. З умов договору вбачається, що сторони не обумовили власного порядку зарахування грошових коштів.

З призначення платежу, визначеного відповідачем у платіжному дорученні № 984 від 14.03.2016 року, достеменно встановити те, про яку саме курсову різницю йдеться (ні дата, ні підстави її виникнення у платіжному дорученні не зазначені) та те, в якому розмірі слід її погасити (в платіжному дорученні вказано декілька грошових зобов'язань), неможливо. Позивач здійснив зарахування суми, сплаченої відповідачем згідно з вказаним платіжним дорученням, в погашення основного боргу, який виник в часі раніше. Зважаючи, що вимогами чинного законодавства не встановлено обов'язку постачальника здійснювати зарахування проплат у порядку, визначеному покупцем у платіжному дорученні, враховуючи, що як вартість поставленого товару, так і її корегування, є основним зобов'язанням відповідача, отже погашення позивачем основного боргу в порядку черговості його виникнення допускається, а відтак є правомірним.

Крім того, позивачем у справі заявлено до відшкодування адвокатські послуги, розмір яких складає 30 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката позивачем до матеріалів справи долучено копії таких документів: договору про надання послуг № 05/14 від 12.06.2014 року, свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1, ОСОБА_3, ордерів на надання правової допомоги, доручення № 5 до договору про надання послуг, платіжного доручення № 1930 від 03.08.2016 року про сплату 30 000,00 грн, Статуту Адвокатського об'єднання "Київський адвокат".

Враховуючи принципи співрозмірності та розумності судових витрат і те, що судові витрати у розмірі 30 000,00 грн є обґрунтованими (складають 9,6% від ціни позову) та фактично сплаченими, суд вважає за можливе покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати в суді у вказаній сумі (з урахуванням ч. 5 ст. 49 ГПК України).

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів наявність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних, а відповідач вказаних обставин не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" (вул. Індустріальна, 12, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, код ЄДРПОУ 33426845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом-Захід" (вул. Незалежності, 3А, с. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, 48244, код ЄДРПОУ 35855828) 100 000,00 грн пені, 13 300,49 грн 3% річних, 123 904,25 грн інфляційних, 4 569,42 грн судового збору та 29 373,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 68 869,26 грн пені, 288,63 грн 3% річних та 4 768,14 грн інфляційних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складене 24.10.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.