ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" жовтня 2016 р.Справа № 922/2658/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітень-2011", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 4516,23 грн. за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14-88 від 18.04.2014 року;
відповідача - ОСОБА_2, керівник;
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" м. Київ (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача -Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітень-2011", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 4516,23 грн., з яких: 1630,51 грн. - пені, 250,91 грн. - 3% річних, 2634,81 грн. - інфляційних витрат, також позивачем заявлено до стягнення судовий збір.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 2090/14-ТЕ-32 від 24.01.2014 р. в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ; в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 526, 527, 599, 611,625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 22.09.2016 року о 11:15 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2016 року відкладено розгляд справи на 05.10.2016 року об 12:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.2016 року відкладено розгляд справи на 20.10.2016 року об 12:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2016 року розгляд справи відкладено на 24.10.2016 року об 12:30 год.
В призначеному судовому засіданні представник позивача підтримує поданий позов та просить його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечує, зазначає про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем, у зв'язку з чим вважає пеню, 3% річних та інфляційні втрати безпідставно нарахованими. Також представником відповідача надано письмовий відзив за вх. № 35013 із запереченнями, який долучений судом до матеріалів справи.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
24 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Квітень-2011" (відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2090/14-ТЕ-32.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Відповідно до п. 2.1. Договору, Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 19,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.
Відповідно до п. 3.1. Договору, Продавець передає Покупцеві газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.
Відповідно до п. 3.4. Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 11 Договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вище вказаного Договору позивач поставив відповідачу у 2014 році, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 23604,86 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу: від 31.01.2014 року на суму 5609,93 грн., від 28.02.2014 року на суму 5293,09 грн., від 31..03.2014 року на суму 3451,05 грн., від 30.04.2014 року на суму 2436,42 грн., від 30.11.2014 року на суму 3101,49 грн., від 31.12.2014 року на суму 3712,88 грн.
Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов’язання по оплаті отриманого ним природного газу виконав, але в порушення умов укладеного договору з простроченням встановлених договором строків платежу, внаслідок чого позивачем нараховано 1630,51 грн. пені, 250,91 грн. 3% річних та 2634,81 грн. інфляційних втрат. Вказані суми позивач і просить стягнути з відповідача.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 Цивільного зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Розглядаючи питання щодо застосування позовної давності до сум неустойки, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Згідно пункту 9.3 Договору сторони визначили, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу окремо, відповідно до якого належною до сплати сумою є 1630,51 грн. пені.
Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що періоди нарахувань та суми позивачем визначені вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1630,51 грн.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних у 250,91 грн. та інфляційних витрат у розмірі 2634,81 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.
Крім того, пунктом 7.1 Договору передбачено, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим Договором.
Як свідчать матеріали справи, період нарахування й розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначені вірно. На підставі вказаного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 250,91 грн. та інфляційних втрат у сумі 2634,81 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітень-2011" (61038, Харківська область, м. Харків, вул. Фісановича, буд. 6, уод ЄДРПОУ 37657671) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 1630,51грн. пені, 250,91 грн. 3% річних, 2634,81 грн. інфляційних втрат, 1378,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.10.2016 р.
Суддя ОСОБА_3
справа № 922/2658/16
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 24.10.2016 |
Оприлюднено | 01.11.2016 |
Номер документу | 62275537 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Суслова В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні