Рішення

від 24.10.2016 по справі 924/894/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р.Справа № 924/894/16

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Виноградову Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барель ЛТД", м. Хмельницький

до приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром", смт. Смотрич Дунаєвецького району Хмельницької області

про стягнення 47 890,50 грн.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - згідно довіреності від 04.10.2016 року

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.09.2016 року порушено провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барель ЛТД", м. Хмельницький до приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром", смт. Смотрич Дунаєвецького району Хмельницької області про стягнення 83 568,49 грн. Розгляд справи призначено на 05.10.2016 року. Ухвалою суду від 05.10.2016 року прийнято заявлене позивачем зменшення позовних вимог до 69890,50 грн., з яких 29000,00 грн. - основний борг, 14702,28 грн. - пеня, 11550,00 грн. - додатковий штраф, 12912,54 грн. - відсотки за користування чужими коштами, 1725,68 грн. втрат від інфляції та відкладено розгляд справи на 24.10.2016 року.

Повноважний представник позивача під час судового розгляду справи 24.10.2016 року подав суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з ПП "ВКП "Нігинсахкампром" 7000,00 грн. основного боргу, 14702, 00 грн. пені, додатковий штраф в розмірі 11550,00 грн., 12912,54 грн. 30% річних та 1725,68 грн. втрат від інфляції.

Оскільки подана заява не суперечить положенням ст. 22 ГПК України, судом приймається заявлене позивачем зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач не скористався правом участі свого представника в судових засіданнях, 21.10.2016 року через канцелярію суду надіслав листа №22 від 20.10.2016 року, у якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку із повною сплатою 29000,00 грн. боргу.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

11.09.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю „Барель ЛТДВ» (постачальник) та приватне підприємство „Виробничо-комерційне підприємство „НігинсахкампромВ» (покупець) уклали договір поставки №110915-ХМ (далі - договір), згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного договору. Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у специфікаціях та/або видаткових накладних, що складаються постачальником та підтверджуються шляхом підписання покупцем на умовах даного договору. Кожна специфікація та/або видаткова накладна є невід'ємною частиною даного договору. Кожна наступна специфікація не відміняє і не припиняє дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній.

Постачальник передає товар покупцю на умовах Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів „ІнкотермсВ» в редакції 2010 року (п. 2.1. договору).

Передача покупцю товару здійснюється в разі надання покупцем довіреності на отримання зазначеної кількості товару. Датою виникнення права власності на товар у покупця є дата підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної (п.2.2. договору).

Товар передається покупцю в порядку та строки, обумовлені сторонами у специфікації з подальшою передачею видаткової накладної (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна на товар формується постачальником і обумовлюється сторонами на день підписання специфікації та зазначається у самій специфікації. Ціна даного договору складається з загальної вартості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії. Зобов'язання постачальника по поставці товару визначеної вартості виникає тільки після підписання сторонами відповідної специфікації до даного договору, у якому сторони фіксують вартість партії товару, що поставляється.

В силу положень п. 3.2. договору покупець оплачує товар 100% передоплатою відповідно виставленого постачальником рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується постачальником на підставі заявленої специфікацією кількості покупцем. Поставка товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати.

Постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 3 банківських днів та/або протягом строку, передбаченому у специфікації до цього договору від дня переходу права власності на товар до покупця (п. 3.3. договору).

Розрахунок покупцем за товар здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (п. 3.6. договору).

Згідно п. 3.7. договору, на кожну партію товару постачальником виписується окремий рахунок.

У п. 4.1. договору сторони погодили, що сторони зобов'язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема, в частині, пов'язаній із своєчасним проведенням оплат, отримання рахунків, за якими проводяться оплати, оформлення документів та ін.

У разі ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 4.3. договору).

Крім того, відповідно до положень п. 4.4. договору, при порушенні покупцем пункту 3.3. цього договору, постачальник має право застосувати до покупця оперативно-господарські санкції, передбачені ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, у випадку порушення покупцем умов п. 3.2., п. 3.8. даного договору чи умов, визначених у специфікації в частині порядку оплати та проведення розрахунку постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику додатковий штраф у розмірі 10% від вартості товару за відповідною специфікацією. Штраф сплачується протягом семи днів з моменту отримання вимоги покупцем (п.п. 4.4.4. договору).

У п. 4.10. договору сторони дійшли згоди, що при несвоєчасній оплаті товару (порушення п. 3.3. договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується покупець та належить постачальнику і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець, в такому випадку, зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника в розмірі 30% річних, крім того, покупець, на вимогу постачальника, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Договір по відношенню до конкретної партії товару набирає чинності з моменту підписання сторонами договору відповідної специфікації та/або видаткової накладної на дану партію товару та діє протягом одного року з дати підписання специфікації та/або видаткової накладної, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань (п. 7.1. договору).

Договір від 11.09.2015 року підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

Сторонами у додатку №1 до договору поставки №110915-ХМ від 11.09.2015 року погоджено специфікацію від 05.04.2016 року до договору поставки №110915-ХМ від 11.09.2015 року, у якій сторони дійшли згоди на поставку товару на суму 55000,00 грн., з ПДВ - 66000,00 грн.; строк оплати товару: відстрочка платежу строком до 08.04.2016 року, згідно рахунку-фактури №СФ-415 від 04.04.2016 року. У специфікації від 19.04.2016 року сторонами погоджено поставку товару на суму 41250,00 грн.. з ПДВ - 49500,00 грн.; строк оплати: відстрочка платежу строком до 21.04.2016 року, згідно рахунку-фактури №СФ-516 від 19.04.2016 року.

На виконання умов договору та специфікацій позивачем поставлено, а представником відповідача на підставі довіреності №42 від 05.04.2016 року прийнято згідно видаткової накладної №РН-0000401 від 05.04.2016 року товар на загальну суму 66000,00 грн.; згідно видаткової накладної №РН-0000481 від 19.04.2016 року - на суму 49500,00 грн.

Специфікації та видаткові накладні підписані сторонами та скріплені їхніми печатками.

ТОВ „Барель ЛТДВ» та ПП „ВКП „НігинсахкампромВ» також підписано та скріплено печатками товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №0000000401 від 05.04.2016 року та №0000000481 від 19.04.2016 року.

Позивач надіслав відповідачу вимогу від 26.08.2016 року, у якій просить сплатити суму боргу за договором поставки №110915-ХМ від 11.09.2015 року в розмірі 64000,00 грн., пеню в розмірі 30000,00 грн., відсотки за користування чужими коштами в розмірі 25000,00 грн., індекс інфляції на суму 11000,00 грн. та додатковий штраф в розмірі 15000,00 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 29.08.2016 року.

Проте, оскільки відповідачем не виконано вимоги позивача в добровільному порядку, ТОВ „Барель ЛТДВ» звернувся з даним позовом до суду.

ПП „ВКП „НігинсахкампромВ» згідно платіжних доручень від 22.09.2016 року №1579 перерахувало позивачу за дизпаливо 10000,00 грн.; від 28.09.2016 року №1615 - 5000,00 грн.; №1695 від 18.10.2016 року - 7000,00 грн., №1683 від 13.10.2016 року - 8000,00 грн., №1679 від 5000,00 грн.; від 11.10.2016 року №1673 - 9000,00 грн., від 11.10.2016 року №1673 - 9000,00 грн., від 12.10.2016 року №1679 - 5000,00 грн., від 13.10.2016 року №1683 - 8000,00 грн., від 18.10.2016 року - 7000,00 грн.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору поставки №110915-ХМ від 11.09.2015 року, згідно умов якого сторони взяли на себе зобов'язання з поставки та оплати товару.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Сторонами у п.3.1. договору передбачено оплату товару на умовах, передбачених у специфікаціях, що є невід'ємними частинами до договору. Так, у підписаних та скріплених печатками сторін специфікаціях від 05.04.2016 року та від 19.04.2016 року передбачено оплату до 08.04.2016 року та 21.04.2016 року відповідно.

Матеріалами справи стверджується, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювалась оплата поставлених позивачем товарів, що зумовило звернення останнього до суду із позовом про стягнення з ПП "ВКП "Нігинсахкампром" основного боргу, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 24.10.2016 року, в розмірі 7000,00 грн.

Як вбачається із платіжного доручення №1695 від 18.10.2016 року, відповідачем після порушення провадження у даній справі перераховано позивачу 7000,00 грн. заборгованості за дизельне паливо.

Відповідно до п.1-1 ч.1. ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

У п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено основний борг після порушення провадження у даній справі, провадження у справі №924/894/16 в частині стягнення 7000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 14702,28 грн., 11550, 00 грн. штрафу, 12912, 54 грн. 30% річних та 1725,68 грн. втрат від інфляції згідно поданих розрахунків.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у п. 4.3. договору передбачили, що за прострочку виконання грошового зобов'язання, встановленому в цьому договорі та додатків до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом при здійсненні перерахунку заявлених до стягнення суд приймається до уваги, що у разі, якщо розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року). При цьому, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені та інфляційних нарахувань (п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відтак, суд, здійснивши перерахунок пені, вважає за належне стягнути з відповідача 14662,23 грн. пені (з 09.04.2016 року по 18.04.2016 року на суму 66000,00 грн. = 793,44 грн.; з 22.04.2016 року по 29.06.2016 року на суму 115500,00 грн. = 8002,95 грн.; з 30.06.2016 року по 05.07.2016 року на суму 110000,00 грн. = 595,08 грн.; з 06.07.2016 року по 16.08.2016 року на суму 90000,00 грн. = 3314,75 грн.; з 17.08.2016 року по 18.08.2016 року на суму 84000,00 грн. = 142,30 грн.; з 19.08.2016 року по 30.08.2016 року на суму 64000,00 грн. = 650,49 грн.; з 31.08.2016 року по 01.09.2016 року на суму 54000,00 грн. = 91,48 грн.; з 02.09.2016 року по 21.09.2016 року на суму 44000,00 грн. = 738,14 грн.; з 22.09.2016 року по 27.09.2016 року на суму 34000,00 грн. = 167,21 грн.; з 28.09.2016 року по 04.10.2016 року на суму 29000,00 грн. = 166,39 грн.). В стягненні 40,05 грн. пені слід відмовити.

Стосовно нарахованих позивачем втрат від інфляції за період з травня 2016 року по серпень 2016 року, судом враховуються положення п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, згідно яких індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При здійсненні перерахунку судом встановлено, що інфляція за травень-червень 2016 року на суму 115500,00 грн. склала - 115,73 грн., за липень на суму 110000,00 грн. - 110,00 грн. та за серпень на суму 90000,00 грн. - 270 грн. Відтак, за вказані позивачем періоди мала місце дефляція, тому в стягненні 1725,68 грн. втрат від інфляції слід відмовити

Під час перерахунку заявлених до стягнення 30% за користування чужими коштами, суд враховує, що згідно статті 536 ЦК України проценти за користування чужими коштами, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України) (п.6.1., п.6.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

У п. 4.10. договору сторони дійшли згоди, що при несвоєчасній оплаті товару не зарахована грошова є сумою, якою користується покупець та яка належить постачальнику і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за користування чужими коштами постачальника в розмірі 30% річних.

Судом за результатами перерахунку встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 12897,11 грн. 30% за користування чужими коштами (з 09.04.2016 року по 20.04.2016 року на суму 66000,00 грн. = 649,18 грн.; з 21.04.2016 року по 30.06.2016 року на суму 115500,00 грн. = 6721,72 грн.; з 01.07.2016 року по 06.07.2016 року на суму 110000,00 грн. = 540,98 грн.; з 07.07.2016 року по 17.08.2016 року на суму 90000,00 грн. = 3098,36 грн.; з 18.08.2016 року по 19.08.2016 року на суму 84000,00 грн. = 137,70 грн.; з 20.08.2016 року по 31.08.2016 року на суму 64000,00 грн. = 629,51 грн.; з 01.04.2016 року по 02.09.2016 року на суму 54000,00 грн. = 88,52 грн.; з 03.09.2016 року по 22.09.2016 року на суму 44000,00 грн. = 721,31 грн.; з 23.09.2016 року по 28.09.2016 року на суму 34000,00 грн. = 167,21 грн.; з 29.09.2016 року по 04.10.2016 року на суму 29000,00 грн. = 142,62 грн.). У стягненні 15,43 грн. 30% за користування чужими коштами слід відмовити.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 11550,00 грн. штрафу у відповідності до п. 4.4.4. договору, яким передбачено право постачальника нарахувати покупцю 10% штрафу від вартості товару з відповідною специфікацією у випадку порушення покупцем порядку оплати та проведення розрахунку.

Матеріалами справи стверджується та не заперечується сторонами, що відповідачем здійснено оплату переданого позивачем товару з порушенням строків, встановлених договором. Відтак, ТОВ "Барель ЛТД" правомірно нараховано 11550,00 грн. штрафу, з яких 6600,00 грн. - штраф за прострочення оплати товару за специфікацією від 05.04.2016 року та 4950,00 грн. - штраф за прострочення оплати товару за специфікацією від 19.04.2016 року. Таким чином, позовна вимога про стягнення з ПП "ВКП "Нігинсахкампром" 11550,00 грн. штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 11550,00 грн. штрафу, 12897,11 грн. 30% за користування чужими коштами та 14662,23 грн. пені; в стягненні 15,43 грн. 30% за користування чужими коштами, 40,05 грн. пені та 1725,68 грн. втрат від інфляції слід відмовити. В частині стягнення 7000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судовий збір згідно ст.49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром" (32423, Хмельницька область, Дунаєвецький район, смт. Смотрич, вул. Жовтнева, 91, код 32057262) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Барель ЛТД" (01042, м. Київ, вул. Перспективна, 3, код 38996539) 14662,23 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят дві грн. 23 коп.) пені, 11550,00 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят грн. 00 коп.) штрафу, 12897,11 грн. (дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім грн. 11 коп.) 30% річних, 644,89 грн. (шістсот сорок чотири грн. 89 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Провадження в справі №924/894/16 в частині стягнення 7000,00 грн. боргу припинити.

Повне рішення складено 27.10.2016 року

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 2 прим.: 1 - до справи, 2 - відповідачу (32423, Хмельницька область, Дунаєвецький район, смт. Смотрич, вул. Жовтнева, буд. 91) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення