Постанова

від 25.10.2016 по справі 917/1162/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р. Справа № 917/1162/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 28.03.2016 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон молоко" (вх. № 2643 Х/3-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 08 вересня 2016 року по справі № 917/1162/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон молоко", с. Штомпелівка, Хорольського району, Полтавської області

про стягнення 83 085,23 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.09.2016 року по справі № 917/1162/16 (суддя О.С.Мацко ) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Оріон молокоВ» 83085,23 грн. збитків, завданих державі і перерахувати їх на р/р 33110331700483 у Хорольське УК/с.Штомпелівка /24062100, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 В«Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльностіВ» , символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Оріон молокоВ» в дохід Державного бюджету України 1378 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон молоко" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.09.2016 року по справі № 917/1162/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Державна екологічна інспекція у Полтавській області у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що оскаржуване рішення прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права, з доведеністю обставин, що мають значення для справи, та з відповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Крім того, просить розглядати справу, яка призначена на 25.10.2016 року о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції.

Ознайомившись з матеріалами справи суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні даного клопотання слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 74-1 ГПК України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Так, матеріалами справи установлено, що заявником - Державною екологічною інспекцією у Полтавській області, порушено строки подання клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, у зв'язку з чим воно не підлягає задоволенню.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановила наступне.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у відповідності до наказу від 05.08.2015 року за №132/1-03 та направлення на перевірку від 05.08.2015 року №132/01-01-14, Державною екологічною інспекцією у Полтавській області у період з 12.08.2015 року по 02.09.2015 року проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем - ТОВ В«Оріон молокоВ» , за результатами якої складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 133/01-01-14 (а. с. 7-10, том 1).

В ході перевірки, зокрема, виявлено, що ТОВ В«Оріон молокоВ» здійснювало самовільний забір води підземних джерел зі свердловин №2416, яка розташована в с. Штомпелівка Хорольського району Полтавської області та №2403, яка розташована в с. Наталівка Хорольського району Полтавської області за період з 03.12.2014 року по 31.12.2014 року, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідач мав дозвіл на спеціальне водокористування від 11.12.2009 року №2137 терміном дії до 02.12.2014 року (а. с. 35-36, том 1); у подальшому ним отримано новий дозвіл №0351/Пол від 09.02.2015 року (а. с. 38-39, том 1) терміном дії до 09.02.2018 року.

Як вказує позивач, під час проведення перевірки відповідачем надано довідку без номера та дати, відповідно до якої ним здійснено забір води з підземних джерел в період з 03.12.2014 року по 31.12.2014 року в обсязі 2154,70 куб. м. (копія довідки - арк. справи 11). Вказане відповідачем не оспорюється.

Позивачем на підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року розраховано шкоду (збитки), заподіяну державі внаслідок самовільного використання води з водного об'єкту за період з 03.12.2014 року по 31.12.2014 року, розмір якої становить 85067, 56 грн.

09.03.2016 року позивачем була сформована претензія №46/02-08 (№890/01-14/06-15), додатком до якої слугував розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням ТОВ В«Оріон молокоВ» водних ресурсів при відсутності дозвільних документів за період з 03.12.2014 по 31.12.2014 року.

У зв'язку з невідшкодуванням ТОВ В«Оріон молокоВ» збитків у загальному розмірі 85067,56 грн., позивач був змушений звернутись з відповідним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1 Земельного кодексу України, водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); ліміт використання води - це граничний обсяг використання води, який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування.

Відповідно до положень ст. 46, 48 ВК України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 ВК України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання (правовий висновок Верховного Суду України від 01.04.2015 року № 3-32гс15).

Згідно зі ст. 50 Водного кодексу України, строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою Кабінету міністрів України № 321 від 13.03.2002 року.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Оріон молоко» мало дозвіл на спеціальне водокористування №2137, який був виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, з терміном дії дозволу з 11.12.2009 року по 02.12.2014 року.

Наступний дозвіл за №0351/Пол ТОВ «Оріон Молоко» отримало на строк з 09.02.2015 по 09.02.2018 року.

Тобто, в період з 03.12.2014 року по 31.12.2014 року відповідач здійснював забір води із підземних джерел без спеціального дозволу, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України.

Разом з тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько - побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів гл. 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів гл. 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року № 3-32гс15.

За матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Оріон молоко» використовував воду не тільки для задоволення господарських і побутових потреб, а й для виробничих потреб, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу. Зокрема, вказаний факт підтверджується наявними в справі журналами обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами ТОВ «Оріон молоко» (а.с.44-49, том 1).

Зважаючи на викладене, судом не прийняті доводи відповідача ТОВ «Оріон молоко» щодо використання води для власних господарсько-побутових потреб.

Згідно ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Державна екологічна інспекція у Полтавській області відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429, здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку, про використання та охорону земель, про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, про охорону атмосферного повітря, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов тощо. Для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва).

Під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки (п. п. 4.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року №464).

З цього випливає, що Державна екологічна інспекція у Полтавської області не виходила за межі повноважень, наданих їй законом, під час здійснення перевірки ТОВ «Оріон молоко» і цілком правомірно перевірила наявність (відсутність) на підприємстві-відповідача дозволу на спеціальне водокористування.

08.12.2014 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", п. 8 Прикінцевих положень якого було встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Як свідчать матеріали справи, у період з 12.08.2015 року по 02.09.2015 року Державною екологічною інспекцією у Полтавській області було проведено планову перевірку ТОВ «Оріон молоко», за результатами якої було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №133/01-01-14.

В ході перевірки позивачем встановлено, що ТОВ «Оріон молоко» протягом періоду з 03.12.2014 року по 31.12.2014 року в обсязі - 2154,7 куб. м. здійснювалось забір води із підземних джерел без відповідного на те дозволу, чим державі було завдано збитки у сумі 85067,56 грн. (а. с.7-10, том 1).

На момент проведення перевірки документи, які посвідчують право власності або користування земельними ділянками, відповідачем позивачу не представлено.

ТОВ «Оріон молоко» погодився з результатами перевірки, засвідчив свою згоду підписом та не надав ніяких пояснень, зауважень або заперечень щодо проведеного заходу та складеного акту. Окрім цього, відповідачем жодним чином не було оскаржено дії Державної екологічної інспекції у Полтавської області щодо перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та результати цієї перевірки.

Варто зауважити, що перевірка була проведена у період з 12.08.2015 року по 02.09.2015 року. Тобто, відповідач, маючи достатньо для цього часу, свідомо не скористався правом на оскарження, що надане йому законодавством, зокрема ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

В постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року у справі №13/333-38/463-2012 викладена правова позиція, що шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) врегульований Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України від 20.07.2009 року за № 389, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783.

Методика є обов'язковою для державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок забору підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування, що виявлені за результатами державного нагляду (контролю) за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 9.1 розділу 9 Методики (в редакції на момент виявлення порушення) розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою Зсам = 100 х W х Тар, де W об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м - 3 ; Тар розмір, грн./100 м - 3 , аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 м - 3 , аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої ст. 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

При цьому, фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою. (п. 9.2 Методики).

Матеріали справи містять докази на підтвердження здійснення відповідачем забору води з підземних джерел в кількості 2154,7 куб. м. в період з 03.12.2014 року по 31.12.2014 року. Кількість використаної води підтверджується завіреними відповідачем копіями витягів з журналу обліку водопостачання вимірювальними приладами (а.с.44-49, том 1) та довідкою про використання води б/н б/д за підписом керівника ТОВ «Оріон молоко» (а.с.11, том 1).

Судова колегія зауважує, що відповідно до розділу 9 Методики ставка збору за спеціальне використання води, встановленої ст. 325 Податкового кодексу України, береться саме на дату виявлення порушення.

Статтею 325.2 Податкового кодексу України визначено, що ставка збору за спеціальне використання підземних вод (на момент виявлення порушення) складала 39,48 грн./100 куб. м.

Викладене спростовує доводи відповідача щодо неправомірності розрахунків шкоди, оскільки вони проведені у відповідності з нормами що діяли на момент виявлення порушення, а отже позивачем було правильно визначено розмір шкоди.

Таким чином, за період з 03.12.2014 року по 31.12.2014 року розмір шкоди, заподіяної державі відповідачем внаслідок забору підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування становить 85067,56 грн. та підлягає стягненню з останнього.

Позиція скаржника по даній справі базується, зокрема, на тому, що в спірний період (з 03.12.2014 року по 31.12.2014 року) дія дозволу №2137 не була припинена на підставі п. 2 ч. 1 ст. 56 Водного кодексу України за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, а тому останній цілком правомірно та на законних підставах здійснював забір води з підземних джерел.

Проте колегія зазначає, що такий висновок відповідача ґрунтується на довільному тлумаченні норм матеріального права.

Так, у постанові Верховного Суду України від 03.09.2013 року у справі №13/333-38/463-2012 наведена правова позиція, відповідно до якої факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування законодавством визначається самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Порядок видачі, переоформлення та анулювання дозволу на спеціальне водокористування регламентовано Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 p. №2806-IV, а також Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування (постанова КМУ від 31.03.2002 року №321) та Положенням про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів (постанова КМУ від 10.08.1992 року №459) в частині, що не суперечить вказаному Закону.

Статтею 49 Водного кодексу України встановлено, що порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 1 Закону України ,,Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Частиною 4 ст. 41 Закону України ,,Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено, що строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №321, клопотання водокористувачів розглядаються, а дозволи видаються в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання.

У разі ненадання у визначений законом строк суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття. (Постанова КМУ №77 від 27.01.2010 року «Про деякі питання застосування принципу мовчазної згоди»).

Тобто, законодавство про дозвільну систему побудовано так, що саме на особу покладається обов'язок ініціювати отримання дозволу і у разі своєчасного звернення з дорученням необхідного пакету документів до відповідного органу для отримання дозволу, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі, суб'єкт господарювання має право провадити певні дії.

Як свідчать матеріали справи, 10.10.2014 року відповідач із ФОП ОСОБА_2 уклали договір про надання послуг у сфері екології №0159/14-Д, за умовами якого відповідач доручив, а ФОП ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання з надання послуги щодо підготовки та одержання дозволу на спеціальне водокористування (п.1.1).

На підставі вище вказаного відповідач вважає, що документи на отримання дозволу ним було подано ще до закінчення дії попереднього дозволу на спеціальне водокористування термін дії якого закінчувався 02.12.2014 року та зазначає, що 04.12.2014 роки державному реєстратору було подано весь пакет документів необхідний для реєстрації у реєстрі документів дозвільного характеру

Судова колегія не приймає до уваги зазначені судження відповідача, зважаючи на те, що ТОВ «Оріон молоко» ініціював процедуру отримання нового дозволу на спеціальне водокористування лише 04.12.2014 року, в той час як термін дії попереднього дозволу - №2137 закінчився 02.12.2014 року, тобто отримання нового дозволу із затримкою відбулось саме внаслідок бездіяльності відповідача.

Відтак, зазначене свідчить про те, що відповідач свідомо здійснював спеціального водокористування без відповідного дозволу по свердловині №2416, яка розташована в с. Штомпелівка Хорольського району Полтавської області та по свердловині № 2403, яка розташована в с. Наталівка Хорольського району Полтавської області, з наступного дня, за яким закінчився термін дії свідоцтва №2137, тобто з 03.12.2014 року.

Наявність у відповідача речових прав щодо земельних ділянок, чи їх відсутність не стосується суті даного спору і не може бути підставою для відмови у позові.

Статтею 44 Водного кодексу України передбачено обов'язок водокористувачів дотримуватись умов дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 110, ч.1 ст. 111 Водного кодексу України, які кореспондуються зі ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, зокрема, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Отже, норми Водного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», оперують поняттям «винної особи», що цілком відповідає положенням Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Зважаючи на відсутність на підприємстві дозволу на спеціальне водокористування в період з 03.12.2014 року по 31.12.2014 року, ТОВ «Оріон молоко» здійснювало самовільний забір води чим спричинило шкоду державі. Законом передбачена відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Таким чином, відповідач своїми діями порушив вимоги водного законодавства, у зв'язку з чим державі було завдано шкоду.

Збитки завдані порушенням водного законодавства в розмірі 85067,56 грн. стверджуються актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №133/041-01-14, витягами з журналів обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами (а. с 44-49, том 1), довідкою ТОВ «Оріон молоко» про використання води б/н б/д, розрахунком суми збитків (а. с 13, том 1), у зв'язку з чим підлягають до стягнення згідно ст. 111 ВК України, ст. 68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач всупереч вимог законодавства здійснював використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, позовна вимога про відшкодування збитків в розмірі 85067,56 грн., завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів ТОВ «Оріон молоко» шляхом забору підземних вод при відсутності дозволу на спеціальне водокористування за період з 03.12.2014 по 31.12.2014 року є обґрунтованою та такою, що правомірно було задоволено судом першої інстанції .

Згідно з п. 1.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27.06.2001 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні такої шкоди.

Відповідач належних доказів на спростування вини не надав.

Решта доводів та заперечень відповідача висновків суду не спростовують.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем при подачі позову була допущена описка, а саме зменшено суму нарахованих збитків: замість 85067,56 грн. (даний розмір збитків є арифметично та методологічно правильним), було зазначено 83085,23 грн., яка і була стягнута місцевим судом. При цьому, матеріали справи не місять доказів того, що позивач до винесення рішення зі спору, подавав заяву про уточнення чи збільшення позовних вимог.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 08.09.2016 року по справі № 917/1162/16 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон молоко" не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон молоко" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.09.2016 року по справі №917/1162/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.