А3/066-07
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м.Київ - 32, вул. Комінтерна, 16.тел. 230-31-77
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" березня 2007 р. м. Київ Справа № А3/066-07
10 год. 59 хв.
за позовомУправління Пенсійного фонду України у м. Василькові
доВасильківського СТК ТСОУ, м. Васильків
простягнення 60 665,80 грн.
Головуючий суддя Коротун О.М.
секретар судового засідання Малій Л.В.
Представники:
позивачаПогоріла Г.В. –представник за дорученням № 363/07 від 21.03.2007р.;
відповідачаБачук Ю.В. –директор.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.03.2007 о 10 год. 59 хв. проголошено вступну та резолютивна частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладалося на 26.03.2007 на 17 год. 15 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 26.03.2007 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
В господарський суд Київської області звернулося з позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові (далі –Позивач) до Васильківського СТК ТСОУ (далі –відповідач) про стягнення 62 655,34 грн., з яких 43 104,64 грн. –заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, 19 550,70 грн. –фінансових санкцій за несплату відповідачем страхових внесків.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, не в повному обсязі сплатив страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в результаті чого за ним утворилась заборгованість за період з листопада 2005р. по вересень 2006р. у сумі 43 104,64 грн. Крім того, за несплату відповідачем страхових внесків рішенням № 253 від 03.11.2006р. на відповідача накладено штрафні санкції у розмірі 19 550,70 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2007 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи на 01.03.2007р.
В зв'язку з хворобою судді Коротун О.М. судове засідання 01.03.2007р. не відбулось.
Повістками від 03.03.2007р. призначено судове засідання на 22.03.2007р. о 10:50 год.
Через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшов лист № 12 від 01.03.2007р., в якому відповідач проти позову заперечив з підстав того, що він сплачує єдиний податок, відповідно до Закону України „Про державну підтримку малого підприємства” та Указу Президента України за № 746/99 від 28.06.1999р. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства”, в який, на його думку, входить збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вважає вимоги позивача безпідставними.
В судовому засіданні 22.03.2007р. представник позивача подав клопотання про зміну періоду заборгованості та зменшення суми позовних вимог за № 364/07 від 21.03.2007р., в якому позивач просить стягнути з відповідача страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з лютого 2006р. по вересень 2006р. у сумі 41 115,10 грн. та 19 550,70 грн. –фінансових санкцій за несплату відповідачем страхових внесків, всього 60 665,80 грн.
В судовому засіданні 22.03.2007р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених в позовній заяві та з врахуванням клопотання про зміну періоду заборгованості та зменшення суми позовних вимог за № 364/07 від 21.03.2007р.
Відповідач у судовому засіданні 22.03.2007р. позов заперечив з огляду на їх невідповідність чинному законодавству.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, та заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
Статтею 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі –Закон України № 1058-ІV) до страхових внесків віднесено кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно з законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно з абз. 6 ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058-ІV перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). Остаточний розрахунок за базовий звітний період (у даному випадку календарний місяць) здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із закінчення цього періоду відповідно до п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/866 (далі - Інструкція).
Відповідно до положень п. 5.1 зазначеної Інструкції кожен суб'єкт господарювання повинен своєчасно та в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Васильківське СТК ТСОУ відповідно до статей 14, 15 Закону України № 1058-ІV є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Ставка збору на обов'язкове пенсійне страхування згідно з п. 1 ст. 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” для платників збору, визначених п. 1 ст. 1 цього закону встановлена у розмірі 32% від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом першим і другим п. 1 ст. 2 даного Закону. Сплата страхового збору є обов'язковою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форми власності.
Згідно з п. 17 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків і зборів.
Відповідно до ч. 2 п. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків органами ПФУ накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених зазначених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно.
Згідно з розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті з лютого 2006 року по вересень 2006 року включно позивачем донараховано страхових внесків, заборгованість по сплаті яких станом на день розгляду спору становить 41 115,10 грн., що підтверджується матеріалами справи, в тому числі актом № 24 від 03.11.2006р. (копія в матеріалах справи).
Згідно з п.п. 3, 4 ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-VI (далі –Закон № 1058-VI) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 Закону України № 1058-IV управління має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків. Стаття 106 визначає порядок стягнення недоїмки. Згідно з ч. 3. ст. 106 Закону України № 1058-IV орган Пенсійний фонду також має право звернутися до господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі не здійснював відрахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з лютого 2006 року по вересень 2006 року включно, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість (недоїмка) по страховому збору в сумі 41 115,10 грн.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі –недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Актом перевірки достовірності повноти нарахування та своєчасності сплат зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за № 24 від 03.11.2006р. позивачем встановлено, що відповідач занизив страхові внески за період з листопада 2005р. по жовтень 2006р. на суму 57 792,60грн. Відповідач від підпису акту відмовився посилаючись на п. 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування” зазначивши, що відповідач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом не приймається заперечення відповідача, що він, як платник єдиного податку, відповідно до Закону України „Про державну підтримку малого підприємства” та Указу Президента України за № 746/99 від 28.06.1999р. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства” не повинен сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не має пріоритету перед Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та повинен застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому закону (аналогічна позиція міститься в Постанові Вищого адміністративного суду України від 19.07.2006р. по справі за позовом Білоцерківського технічного коледжу Товариства сприяння обороні України до Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про визнання недійсним рішення).
Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть установлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента № 727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами ст. 15 „Прикінцевих положень” Закону № 1058-IV до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення ст. 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, закону суперечать і застосуванню не підлягають.
Статтею 19 Закону № 1058-IV установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат (аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного суду України від 21.11.2006р. по справі за позовом Дочірнього підприємства „Б.” Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю „К.” до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці про визнання недійсними рішень).
Таким чином, відповідач, будучи платником страхових внесків згідно п. 1 ст. 14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, зобов'язаний сплачувати їх в розмірах, визначених п. 1 ст. 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, який складає 32,3 % від об'єкта оподаткування, тобто фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”.
Викладене спростовує юридично неспроможні доводи відповідача про те, що статус платника єдиного податку звільняє його від сплати страхових внесків, встановлених Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Рішенням № 253 від 03.11.2006р. „Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків” позивач донарахував за період з листопада 2005 року по вересень 2006 року –57 792,60 грн. (в тому числі 41 115,10 грн. за спірний період) та на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон України № 1058-IV) застосував до відповідача фінансові санкції у розмірі 19 550,70 грн. (яке власноручно отримано представником відповідача 22.11.2006р.).
Згадане рішення не оскаржене та не скасовано в установленому порядку.
Позивачем було виставлено вимогу № У-121 від 01.12.2006р. на суму 60 350,92 грн., в тому числі 41 115,11 грн. недоїмки із внесків та 19 550,70 грн. фінансових санкцій, в зв'язку з тривалою не сплатою боргу відповідачем, Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові звернулось з позовом до господарського суду Київської області.
Як зазначає позивач, ним на підставі абз. 1 ч. 3 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-VI (далі –Закон № 1058-VI), було виставлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за страховими внесками, яка отримані відповідачем, що підтверджується корінцем.
Відповідно до абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону, у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідач не узгодив вимогу з позивачем та не оскаржив її в судовому порядку, тобто ним визнана заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За таких обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно з підпунктом 3 ч. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог.
За таких обставин судовий збір у вказаній сумі підлягає стягненню в доход державного бюджету України з відповідача.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Київської області, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Васильківського СТК ТСОУ (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 43, код ЄДРПОУ 02720359; р/р 2600000230072 в АКБ „Правекс Банк” м. Київ, МФО 321983) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 43-а, код 22200308; р/р 256003011029, р/р 256003121029, р/р 256093131025 у Головному управлінні Ощадного банку по м. Києву та Київській області, МФО 322669) заборгованість в сумі 60 665,80 грн. (Шістдесят тисяч шістсот шістдесят п'ять грн. 80 коп.).
3. Стягнути з Васильківського СТК ТСОУ (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 43, код ЄДРПОУ 02720359; р/р 2600000230072 в АКБ „Правекс Банк” м. Київ, МФО 321983) в доход державного бюджету України 606,66 грн. (Шістсот шість грн. 66 коп.) судового збору.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
26.03.2007р.
Суддя
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 22.03.2007 |
Оприлюднено | 23.08.2007 |
Номер документу | 622765 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Коротун О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні