Постанова

від 26.10.2016 по справі 913/739/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.10.2016 справа №913/739/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю від відповідача:ОСОБА_5 - за довіреністю ОСОБА_6 - за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно - Західна залізниця», м. Київ на рішення господарського судуЛуганської області від 16.08.2016 року по справі№ 913/739/16 (суддя Корнієнко В.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно - Західна залізниця», м. Київ до відповідачаПриватного підприємства «Лоно 13», м. Лисичанськ, Луганська область простягнення 150' 045,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно - Західна залізниця», м. Київ (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Лоно 13», м. Лисичанськ, Луганська область (далі - «Відповідач») суми штрафу за неправильне зазначення адреси одержувача в накладних в розмірі 150' 045,00 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.08.2016 року у справі № 913/739/16, в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно - Західна залізниця» відмовлено в повному обсязі.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що адреса, зазначена в накладних (м. Чернігів, вул. Ушинського, 23), згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - є місцезнаходженням Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль» який є відокремленим підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Технова», на підставі чого суд першої інстанції дійшов висновку, що адреса у накладних була вказана правильно.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 16.08.2016 року у справі № 913/739/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно - Західна залізниця» у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення є незаконним та не обґрунтованим, оскільки при прийнятті даного рішення суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також порушив норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, в основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що зазначена відправником Приватного підприємства «Лоно 13» у залізничних накладних №№ 50966324, 50966506 адреса одержувача - не є адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Технова», а єдиною адресою (юридичною та поштовою) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Технова» - є АДРЕСА_1. Зазначене було залишено поза увагою господарського суду першої інстанцій, що на думку позивача призвело до ухвалення незаконного рішення.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

25.10.2016 року до відділу організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно - Західна залізниця» надійшли доповнення № НЮ-16-100/16асу від 21.10.2016 року до апеляційної скарги № НЮ-16-100/16ас від 29.08.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до останньої, звернувся до судової колегії з проханням скасувати рішення господарського суду Луганської області від 16.08.2016 року у справі № 913/739/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно - Західна залізниця» у повному обсязі.

Представники відповідача, через відділ організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії Донецького апеляційного господарського суду, 26.10.2016 року надали відзив на апеляційну скаргу № 21.10.2 від 21.10.2016 року та відзив на доповнення до апеляційної скарги № б/н від 26.10.2016 року, в судовому засіданні підтримали доводи викладені у зазначених вище документах, просили рішення господарського суду Луганської області від 16.08.2016 року у справі № 913/739/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм діючого законодавства, а апеляційну скаргу - такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи у січні 2016 року Приватне підприємство «Лоно 13» (далі - «Вантажовідправник»), зі станції Переїздна Донецької залізниці на станцію Чернігів Південно - західної залізниці, відвантажило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Технова» (далі - «Вантажоодержувач») вагони №№ 68747930, 67382671 з вантажем антрацит за залізничними накладними №№ 50966324, 50966506.

При оформленні залізничних накладних №№ 50966324, 50966506 відповідачем вказано адресу вантажоодержувача: м. Чернігів, вул. Ушинського, 23. Однак, на станції призначення виявлено, що одержувач з такою адресою на станції не значиться.

Факт неправильного зазначення вантажовідправником адреси вантажоодержувача засвідчено актом загальної форми № 104 від 06.01.2016 року.

На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній адреси вантажоодержувача позивачем відповідачу нарахований штраф у сумі 150' 045,00 грн.: (провізна плата від станції Переїздна Донецької залізниці на станцію Чернігів Південно - західна залізниця х 5).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить ст. 909 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Як зазначено в ст. 6 Статуту, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничних перевезень складаються комерційні акти або акти загальної форми. Порядок складання актів загальної форми та комерційних актів встановлено Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

Пунктом 2.1 Правил передбачено, що вантажовідправником заповнюються відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема щодо "Одержувача вантажу", де зазначаються точне й повне найменування особи - відправника вантажу та його цифровий код. Згідно з п. 5.5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Таким чином, акт загальної форми є підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним адреси одержувача.

Стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

При цьому, неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість у накладній, оскільки й неправильне зазначення адреси вантажоодержувача вважається окремим порушенням. При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 48), єдиною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Технова» - є АДРЕСА_1. Відтак, судова колегія вважає цілком обґрунтованим застосування позивачем норм статей 118 та 122 Статуту.

Висновок місцевого господарського суду про правильність зазначення Відповідачем адреси вантажоодержувача, на думку судової колегії Донецького апеляційного господарського суду, є хибним та таким, що не ґрунтується на повному, всебічному дослідженні усіх обставин справи.

Разом з тим, судова колегія наголошує, що за приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13р. № 7-рп/2013.

Приймаючи до уваги об'єктивні обставини, які склались у правовідносинах сторін, зокрема, недоведеність позивачем понесення збитків та наявності несприятливих наслідків, що спричинили порушення з боку відповідача, враховуючи наведені норми чинного законодавства та зазначені вище обставини, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу з урахуванням інтересів боржника із власної ініціативи. до 30' 009,00 грн.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з віднесення Відповідача усієї суми судового збору, згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно - Західна залізниця», м. Київ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 16.08.2016 року у справі № 913/739/16 скасувати.

Прийняти у справі № 913/739/16 нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Лоно 13», м. Лисичанськ, Луганська область (ЄДРПОУ 38504807) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ (ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Південно - Західна залізниця», м. Київ (ЄДРПОУ 40081221) штраф за неправильне зазначення адреси одержувача в накладних у сумі 30' 009,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Лоно 13», м. Лисичанськ, Луганська область (ЄДРПОУ 38504807) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ (ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Південно - Західна залізниця», м. Київ (ЄДРПОУ 40081221) суму судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2' 251,00 грн. та суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2' 476,10 грн.

Доручити Господарському суду Луганської області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий суддя: В.М. Татенко

Судді: Н.В. Ломовцева

ОСОБА_3

Надруковано 6 примірників:

2 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСЛО;

1 - ДАГС.