Ухвала

від 02.09.2010 по справі 2а-1123/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2а-1123/09 02.09.2010 02.09.2010 02.09.2010

Справа № 22ц 4414 - 2010 року. Суддя у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 57. Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

2 вересня 2010 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Шолох З.Л. та Мурлигіної О.Я.,

у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва переглянула постанову місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2009 року , ухвалену у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі - управління ПФУ) про захист соціальних прав дітей війни.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували, -

в с т а н о в и л а:

29 вересня 2008 року ОСОБА_3 пред'явила зазначений позов до управління ПФУ, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року В«Про соціальний захист дітей війниВ» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року і до кінця 2008 року , зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахування такої допомоги та забезпечити виплату заборгованості.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2009 рокупозов задоволено частково.

На відповідача покладено обов'язок здійснити перерахунок пенсії з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ч.1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» (далі - ОСОБА_4 від 9 липня 2003 року), та провести відповідні виплати.

В апеляційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову - про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходив з того, що управління ПФУ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, управління ПФУ у порушення зазначених положень названого Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. У зв'язку з цим на управління слід покласти обов'язок по проведенню такого перерахунку в судовому порядку.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Так, Конституційний Суд України в рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному.

Зазвичай, наступний у часі акт повинен містити застереження щодо повного або часткового скасування попереднього, а якщо такого застереження немає, то за правилами дії закону в часі, з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Статтею 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» (у редакції на час набрання ним чинності) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Проте, п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. В«Про Державний бюджет України на 2006 рікВ» з метою приведення окремих норм законів у відповідність з названим законом було зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» .

У подальшому, Законом України від 19 січня 2006 р. В«Про внесення змін до Закону України В«Про Державний бюджет України на 2006 рікВ» із положень Закону України від 20 грудня 2005 року В«Про Державний бюджет України на 2006 рікВ» названий пункт було виключено, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» , запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

ОСОБА_4 було опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.

Таким чином, з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватися лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету

Протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України В«Про Державний бюджет України на 2006 рікВ» не приймалися, а тому пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» , у 2006 році запроваджені не були.

В свою чергу, п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У В«Про Державний бюджет України на 2007 рікВ» дію ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» на 2007 рік було зупинено. При цьому, ст. 111 Закону № 489-У встановлено, що у 2007 році підвищення пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, що виплачується відповідно до ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року. В«Про Державний бюджет України на 2007 рікВ» щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» в редакції набрання ним чинності, тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Що стосується нарахування підвищення пенсії за 2008 рік, то підпунктом 2 п. 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року В«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» норми ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції. До пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбачалася виплата підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) названі зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» знову почали діяти в їх первинній редакції.

Відповідно до статті 150 та ч. 2 ст. 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» , мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 р. і у подальшому з 22 травня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

У 2006 році підставно, а, у 2007 - 2008 роках, в періоди дії ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» безпідставно - підвищення до пенсії йому не виплачувалося.

За такого, право позивачки на соціальні виплати у названий період підлягало судовому захисту.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню ПФУ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів управлінням ПФУ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 304-1 ЦПК України, рішення суду апеляційної інстанції по даній категорії справ є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва відхилити.

Постанову місцевого Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: