Ухвала

від 24.10.2016 по справі 804/4142/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2016 рокусправа № 804/4142/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

За участю представників:

Позивача - Монич О.Ю. ( довіреність № 235 від 16.09.2016 року)

Відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНТ ТПІ"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року

у справі № 804/4142/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНТ ТПІ"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНТ ТПІ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило о скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2016р. №0000242204.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки висновки відповідача, викладені у акті перевірки №114/04-63-22-04/36640012 від 06 січня 2016 року на підставі якого було прийнято зазначене рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 версеня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаюсь на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процессуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої скасувати та прйянити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що податковим органом в період з 23.12.2015 р. по 29.12.2015 р., проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТНТ ТПІ " з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ТД Дана-Дніпро" та ТОВ "ПДО-Дніпро" за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області складено акт №114/04-63-22-04/36640012 від 06.01.2016 року, яким встановлено ряд порушень з боку позивача, а саме: документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання ТОВ "ТД Дана-Дніпро" та ТОВ "ПДО-Дніпро"- ТОВ "ТНТ ТПІ"; п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит період: лютий 2013 року на суму 1961,57 грн.; травень 2013 року на суму 45553,13 грн. та за червень 2013 року на 3282,67 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 50797,37 грн.

На підставі ату перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000242204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 50797,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 12699,33 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами, а саме:

з ТОВ "ПДО-Дніпро" (виконавець) договір №112-01-ПУ від 10.08.2012 р., відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику торгово-посередницькі послуги з пошуку покупців продукції вироничо-технічного призначення, інших товарів, сировини, а також надати комплекс робіт та послуг, пов'язаних з їх реалізацією треті особам в обсягах погоджених із замовником;

з ТОВ "ТД "Дана-Дніпро" (виконавець) договір №136-01-ПУ від 18.02.2013р., відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику торгово0посередницькі послуги з пошуку покупців продукції вироничо-технічного призначення, інших товарів, сировини, а також надати комплекс робіт та послуг, пов'язаних з їх реалізацією треті особам в обсягах погоджених із замовником.

На підтвердження реальності вчинення зазначених господарських операцій позивачем надано: податкові накладні, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Однак, досліджені акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, а також калькуляції наданих послуг, що виключає можливість оцінки використання наведених послуг у господарській діяльності позивача.

Крім того, позивачем не надано документального обґрунтування необхідності виконання торгово-посередницьких послуг та здійснення виконавцем спрямованих на надання торгово-посередницьких послуг у спосіб визначений договорами №112-01-ПУ від 10.08.2012р. та №136-01-ПУ від 18.02.2013р.

Також, податковим органом надані роздрукування з Аналітичної системи розділу Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно якої ТОВ "ТНТ ТПІ" вже мало господарські відносини з контрагентами ТОВ "Агрофірма "Добробут", ТОВ "Хмільницьке", ТОВ "Агрофірма "ім.Довженка", ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт", СТОВ "Мусіївське", ТОВ "Волочиськ-Агро", ТОВ "Агрофірма "Хорольська" та Сільскогосподарське ТОВ "Ніка" у попередніх періодах.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не підтверджено наявність обставин які б свідчили про причинно-наслідковий зв'язок між можливим наданням послуг з боку контрагентів, оскільки позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій з надання ТОВ "ТД Дана-Дніпро" та ТОВ "ПДО-Дніпро" торгово-посередницькі послуги по реалізації товарно- матеріальних цінностей, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт виконання робіт, надання послуг.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вказані норми права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо непідтвердження реальності господарських операцій, оскільки зазначені висновки позивачем не спростовано належними доказами, отже доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача за договорами №112-01-ПУ від 10.08.2012р. та №136-01-ПУ від 18.02.2013р. з зазначеними вище контрагентами, є правомірними.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, отже постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНТ ТПІ" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі № 804/4142/16 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 27.10.2016 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва