Ухвала

від 06.10.2016 по справі 808/1335/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2016 рокусправа № 808/1335/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 р. по справі за позовом Приватного малого підприємства "Алоінс" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного малого підприємства "АЛОІНС" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2015 №0001862201, №0001872201, №0001882201 та №0001892201.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 р. адміністративний позов задовлено.

Не погодившись з постановою суду, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя була проведена документальна планова виїзна перевірка ПМП "АЛОІНС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складений акт № 134/08-29-22-0108/20479751 від 11.11.2015

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ПМП "АЛОІНС" подало письмові зауваження-заперечення вих. №13-11/15 від 13.11.2015.

За результатами розгляду заперечень ПМП "АЛОІНС", ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя надало письмову відповідь на заперечення до акту перевірки від 11.11.2015 № 134/08-29-22-0108/20479751, в якій заперечення залишені без задоволення.

27 листопада 2015 року, на підставі висновків Акту перевірки від 11.11.2015 № 134/08-29-22-0108/20479751, контролюючим органом прийняті податкове повідомлення-рішення: №0001862201 про збільшення ПМП "АЛОІНС" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 239337,50 грн., в тому числі 191 470,0 грн. за основним платежем та 47 867,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001872201 про збільшення ПМП "АЛОІНС" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 850000,0 грн., в тому числі 680000,0 грн. за основним платежем та 170000,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001882201 про зменшення ПМП "АЛОІНС" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 25 354 грн.; №0001892201 про зменшення ПМП "АЛОІНС" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 200022 грн.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області та ДФС України, які своїми Рішеннями залишили податкові повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 27.11.2015 №0001862201, №0001872201, №0001882201, №0001892201 без змін, а скарги - без задоволення.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1. передбачається право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3. цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.5. цієї ж статті платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування цим податком, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що між 10 листопада 2014 року між ПрАТ "Ферротрейдінг" та ПМП "АЛОІНС" укладено договір послуг №13

На виконання умов договору №13 від 10.11.2014, ПрАТ "Ферротрейдінг" видано наказ №326/1 від 10.11.2014 , яким наказано провести передпродажну підготовку товару МФС10 у стислі терміни в кількості 3,5 тони для подальшої реалізації власником товару ПМП "АЛОІНС". До переліку робіт включено розбивку маси, що "схопилася льодом", на окремі фракції МФС 10; сушку товару; сортування товару по фракціям; пакування в короби (технологічну тару); перевезення по підприємству для зважування, формування окремими автомобільними партіями; навантаження на автомобілі та інше. Для виконання робіт залучені робочі денних змін, спецтехніку.

03 грудня 2014 року між замовником та виконавцем складено акт №Ф-00000188 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що виконавцем були проведені роботи з передпродажної підготовки товару згідно з договором №13 від 10.11.2014 у кількості 3083, 425 т на загальну суму 1 000 108,90 грн (без ПДВ).

03 грудня 2014 року ПрАТ "Ферротрейдінг" складено звіт (а.с. 21) відповідно до якого за період з 14 листопада 2014 року по 26 листопада 2014 року були проведені наступні роботи: розбивка маси, що "схопилася льодом", на окремі фракції МФС 10 в кількості 3083, 425 т; сушка товару, переміщення в ПСК; сортування по фракціям; пакування в короби (технологічну тару); перевезення по підприємству для подальшого зважування формування окремими автомобільними партіями; навантаження на автомобілі. Для виконання робіт залучались робочі денних змін відповідно до табелю виходів, техніка.

Викладені обставини підтверджуються також письмовими поясненнями заступника голови правління з виробництва ПрАТ "Ферротрейдінг", наявними в матеріалах справи.

На виконання умов договору складена податкова накладна від 03.12.2014 на загальну суму 1 200 130,68 грн. (у тому числі ПДВ 200 021, 78 грн).

Оплата за проведені роботи здійснена безготівковими коштами, що підтверджується платіжними дорученнями №810 від 26 грудня 2014 року, №805 від 24 грудня 2014 року, №803 від 23 грудня 2014 року, №804 від 23 грудня 2014 року, №800 від 22 грудня 2014 року.

Крім того, факт виконання робіт з передпродажної підготовки підтверджується письмовими поясненнями працівника ПМП "АЛОІНС" ОСОБА_1, які містяться в матеріалах справи. Згідно з вказаними поясненнями, необхідність укладання договору була викликана тим, що у підприємства планувався значний контракт на відвантаження товару (феросиліцію) на закордонного контрагента. Зазначений товар перебував на зберіганні на відкритій площадці на території заводу ПрАТ "Ферротрейдінг". У зв'язку з погодними умовами (товар злежався та "прихопився" від дощів та заморозків), крім того, для доставки товару на завантаження до порту необхідно було його завантажити у вантажний транспорт. Оскільки замовник вимагав приведення товару у невологий та єдино образний стан (вологість повинна бути меншою та фракційність більш єдино образною з меншими допусками), а у ПМП "АЛОІНС" немає необхідної техніки для навантаження та просушки, підприємство звернулось з цим питанням до ПрАТ "Ферротрейдінг", на території якого перебував на зберіганні товар. Менеджер ПМП "АЛОІНС" ОСОБА_1 безпосередньо бачила виконання (здійснювала контроль) робіт з боку працівників ПрАТ "Ферротрейдінг". Претензій з боку ПМП "АЛОІНС" у зв'язку з чим після проведення робіт між підприємствами укладено акт виконаних робіт.

У бухгалтерському обліку ПМП "АЛОІНС" операція щодо послуги з передпродажної підготовки товару відображена проводкою:

- Дт 93 "Витрати на збут" - 1 000 108, 90 грн.;

- Дт 644 "Податковий кредит" - 200 021, 78 грн.;

Кт 631 "розрахунки з вітчизняними покупцями" - 1 200 130, 68 грн.

У податковому обліку вищенаведена операція відображена у складі Витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по рядку 06.2 "Витрати на збут" Податкової Декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Отже, понесені ПМП "Алоінс" витрати на комплекс заходів з передпродажної підготовки товарів напряму пов'язані з його господарською діяльністю, господарська операція оформлена належним чином, у тому числі із укладанням договору, акту виконаних робіт, податкової накладної, а отже, ПМП "Алоінс" правомірно сформувало податковий кредит та включило до складу витрат суми, сплачені за отримані послуги.

В Акті перевірки не наведено жодного доводу та факту про те, що в ході перевірки у ПМП "Алоінс" були відсутні відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та те, що отримані послуги не пов'язані з господарською діяльністю, також перевіркою не виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних.

Стосовно правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку у розмірі 680 000,00 грн., відображених у податкових накладних, виданих ПП "Інвест-Ресурсбуд" на адресу ПМП "Алоінс" суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, у перевіряємий період між ПП "Інвест-Ресурсбуд (Постачальник) та ПМП "Алоінс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №28/05 від 28.05.2014, відповідно до якого постачальник зобов'язаний у кількості та терміни, передбачені угодою, поставити феросиліцій МФС 10, який відповідає вимогам ТУ У 3.02-00222226-017-97.

Згідно умов вказаного договору, продавець на кожну партію товару передає покупцю наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості.

Таким чином, виходячи із умов договору від 28.05.2014 № 28/5 податкова накладна надавалась Покупцю у паперовому вигляді.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору ПМП "Алоінс" (та пізніше, до перевірки, були надані податкові накладні): №80 від 29.05.2014 (Феросиліцій МФС10ТУ У3.02- 00222226-017-97) 1000 т на суму 1 000 000 грн. (ПДВ на суму 200 000 грн.); №5 від 12.06.2014 (Феросиліцій МФС10ТУ УЗ.02- 00222226-017-97) 1000 т на суму 1 000 000 грн. (ПДВ на суму 200 000 грн.); №20 від 05.08.2014 (Феросиліцій МФС10ТУ УЗ.02- 00222226-017-97) 1400 т на суму 1 000 000 грн. (ПДВ на суму 200 000 грн.).

Судом першої інстанції зазначено, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а виписані контрагентами податкові накладні - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були зареєстрованими платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати цей податок та складати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг.

Також зазначено, що порушення окремим платником податків податкового законодавства не може бути правомірною причиною застосування негативних наслідків до суб'єкта господарювання, який є контрагентом такого платника. Чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на облік доходів і витрат та формування податкового кредиту від стану обліку та дотримання податкової дисципліни іншими суб'єктами господарювання, так само як і від їх фактичного знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних засобів для ведення господарської діяльності.

Так, платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань та за недотримання ними податкового законодавства, оскільки не наділений повноваженнями податкового контролю. Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання першим незаконної податкової вигоди, він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідальність за порушення податкового законодавства має нести лише той платник податку, який допустив порушення, а компетентні органи не вправі розповсюджувати негативні наслідки діяльності такого платника податку на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Така правова позиція узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішеннях від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 р. залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: О.О. Круговий