Постанова

від 27.07.2011 по справі 2а-6865/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 липня 2011 року 09:21 № 2а-6865/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Український промислово-інвестиційний концерн" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового рішення-повідомлення за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1М

від відповідача: ОСОБА_2

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27.07.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства «Український промислово-інвестиційний концерн», звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі в м. Києві №0010052310/0 від 07.12.2010 р. та визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі в м. Києві №0010062310/0 від 07.12.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Печерському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість були матеріали невиїзної документальної перевірки ЗАТ «Концерн «Укрпромінвест»(ЄДРПОУ 20012620) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»(ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.09.2008р. по 31.03.2009р.

Представник Відповідача проти позову заперечив та пояснив, що податкове повідомлення-рішення від 07.12.2010 р. №0010052310/0 винесене правомірно податковим органом з додержанням норм.

В судовому засіданні представник відповідача наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ «Концерн «Укрпромінвест»(ЄДРПОУ 20012620) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»(ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.09.2008р. по 31.03.2009р. За результатами перевірки складено ОСОБА_3 від 19.11.2010 р. № 1010/23-10/20012620 (надалі -ОСОБА_3 перевірки).

В ОСОБА_3 перевірки встановлено, що в порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у серпні 2008р. по травень 2010р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями); відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у серпні 2008р. по січень 2010р., які підпадають під визначення ст.3 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями). При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХП „Про державну податкову службу в Україні" із змінами та доповненнями.

На підставі висновків ОСОБА_3 перевірки, ДПІ у Печерському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0010052310/0 від 07.12.2010 р., яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 61007,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі в м. Києві №0010062310/0 від 07.12.2010 р. яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток вартість у сумі 53606,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивач скористався правом на апеляційне оскарження та звернувся з скаргою до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Рішенням від 11.02.2011 р. №3638/10/25-011 ДПІ у Печерському районі м. Києва залишено первинну скаргу Позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

ДПА у м. Києві прийнято рішення від 22.04.2011 р. №4336/10/25-114 про розгляд повторної скарги Позивача, яким відмовлено в задоволенні скарги Позивачу та залишено без змін рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва та податкові повідомлення-рішення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Позивачем надано суду Договір підряду №4500/08 від 08.09.2008 р. укладеного між ЗАТ «Укрпромінвест»та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»(за підписом Директора ОСОБА_4І.) на ремонтні роботи цоколя будівлі ЗАТ «Укрпромінвест»по вул. Електриків, 29 А. (надалі по тексту Договір №4500/08)

У відповідності до п. 3.1 Договору №4500/08, вартість будівельно-монтажних робіт та інших витрат за договором складає: 171536,40 грн.

Згідно п.4.1 Договору №4500/08, термін виконання будівельно-монтажних робіт складає 45 робочих днів, після передачі будівельного майданчика, передачі проектно -кошторисної документації та надходження авансу на рахунок підрядника. Початок робіт підлягає обов'язковому фіксуванню у двосторонньому акті, підписаному уповноваженими представниками сторін.

Позивачем надано суду до Договору №4500/08 наступні документи: договірна ціна, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 р., ОСОБА_3 №1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 р.

Крім того, між ЗАТ «Укрпромінвест»та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»(за підписом Директора ОСОБА_4І.) укладено договір №5400/08 від 08.09.2008 р. на ремонт фасаду будівлі ЗАТ «Укрпромінвест»по вул. Електриків, 29 А. (надалі по тексту Договір №5400/08)

У відповідності до п. 3.1 Договору №5400/08, вартість будівельно-монтажних робіт та інших витрат за договором складає: 72491,60 грн.

Згідно п.4.1 Договору №5400/08, термін виконання будівельно-монтажних робіт складає 45 робочих днів, після передачі будівельного майданчика, передачі проектно -кошторисної документації та надходження авансу на рахунок підрядника. Початок робіт підлягає обов'язковому фіксуванню у двосторонньому акті, підписаному уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконаних робіт Позивачем надано суду до Договору №5400/08 наступні документи: договірна ціна, локальна схема №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 р., ОСОБА_3 №1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 р.

Судом витребувана у Позивача наявна первинна документація, а саме видаткові та податкові накладні та докази оплати по договорам.

Також судом зобов'язано Позивача надати докази того, що зі сторони ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» договори були підписані саме директором ОСОБА_3, а не ОСОБА_5

Представником Позивача надано суду пояснення від 27.07.2011 р. в яких зазначає, що представник позивача в позовній заяві помилявся в частині того, ким саме з боку ТОВ «С. ОСОБА_6»були підписані договори підряду з ПрАТ «Укрпромінвест»і помилково аргументував відповідну частину позову, спираючись на цей хибний висновок.

Так представник ПрАТ «Укрпромінвест»у позові помилково зазначав, що вказані договори підряду з боку ТОВ «С. ОСОБА_6»були підписані ОСОБА_5, в той час, як насправді вказані договори були підписані директором ТОВ «С. ОСОБА_6»ОСОБА_3, а в ініціалах підписанта з боку ТОВ «С. ОСОБА_6»у вказаних договорах були допущені помилки внаслідок неуважності.

Слід зазначити, що факт підписання договорів підряду з боку ТОВ «С. ОСОБА_6»директором ОСОБА_3 визнавала в ОСОБА_3 перевірки власне і сама ДПІ у Печерському районі м. Києва (див. стор.5 ОСОБА_3 перевірки).

Позивач не зміг виконати вказану вимогу суду внаслідок категоричного небажання директора ТОВ «С. ОСОБА_6»ОСОБА_7 давати будь-які пояснення з приводу діяльності ТОВ «С. ОСОБА_6» взагалі, та стосовно взаємовідносин із ПрАТ «Укрпромінвест», зокрема.

Крім того, в будь-якому разі, укладені між ПрАТ «Укрпромінвест» та ТОВ «С.ОСОБА_6»договори підряду були фактично схвалені та реально виконані сторонами, тобто волевиявлення на їх виконання знайшло своє фактичне реальне втілення - ПрАТ «Укрпромінвест»були сплачені грошові кошти, а ТОВ «С. ОСОБА_6»були виконані відповідні обсяги робіт, в подальшому факт наявності волевиявлення у сторін на укладення вказаних договорів жодним чином не ставився під сумнів та не оспорювався вказаними підприємствами.

В матеріалах справи міститься Довідка № АА №188317 з ЄДРПОУ ТОВ «С.ОСОБА_6»в пункті Керівник зазначено ОСОБА_7 (дана довідка була надана суду Позивачем).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 В«Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової службиВ» , процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України В«Про податок на додану вартістьВ» .

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

В матеріалах справи відсутні докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивачем не надано суду переконливих доказів того, що директором на час підписання договорів укладених між Позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»був Директор ОСОБА_4

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь-яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено наступні критерії господарської діяльності -направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук