Рішення

від 11.10.2016 по справі 274/3617/16-ц

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/3617/16-ц

Провадження № 2/0274/1437/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2016 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Щербака Д.С., при секретарі: Поступайло Х.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання права користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Бердичівської міської ради Житомирської області з позовною заявою про визнання права користування земельною ділянкою, а саме визнати за ним право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1810400000:01:003:0038, місце розташування якої: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Петровського, 7а; цільове призначення: В.03.07; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для обслуговування майнового комплексу тваринницької ферми, без обтяжень у формі сервітуту.

Крім того, просять суд визнати незаконним та скасувати правовий акт індивідуальної дії в частині п.12, 12.1 рішення Бердичівської міської ради (тридцять першої сесії шостого скликання) від 27.06.2013р. №761.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем (покупцем) та ОСОБА_2 (продавцем) укладено договір купівлі-продажу об'єкта нежилого приміщення по вул. Петровського, 7а, у м. Бердичеві, з відстроченням платежу. Зазначений договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області - ОСОБА_3, зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № 235.

У відповідності до п.1.3. якого земельна ділянка, на якій розташоване нежиле приміщення, використовується продавцем на підставі договору оренди укладеного з Бердичівською міською радою Житомирської області 19 липня 2007 року ( кадастровий номер 1810400000:01:003:0038). Тобто, сторонами зазначеного договору є ОСОБА_2 (орендар) та відповідач (орендодавець).

27.06.2013р. Бердичівська міська рада прийняла рішення за № 761, у відповідності до п.12 якого надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 1376 кв.м., за адресою: м. Бердичів, вул. Петровського, 7а, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, з метою подальшої передачі її мені в оренду.

27.05.2016р. надано витяг з Держаного земельного кадастру за № НВ-1802582472016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1810400000:01:003:0038 у відповідності до якого : Місце розташування : Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Петровського, 7а; Цільове призначення: В.03.07; Категорія земель: Землі житлової та громадської забудови; Від використання земельної ділянки : для обслуговування майнового комплексу тваринницької ферми; Форма власності: Державна власність; Площа земельної ділянки, гектарів: 1377,07; ОСОБА_4 державної реєстрації земельної ділянки: 05.01.2012р.; Орендар: ОСОБА_2; ОСОБА_4 реєстрації речового права : 05.01.2012р.; обмеження у використанні земельної ділянки : не зареєстровані; В опису меж кадастрового плану : від точки «А» до «Б» землі загального користування (вулиця).

Таким чином, лише 27.05.2016р. з'ясувалось, що органом місцевого самоврядування при

ухваленні спірного рішення не покладено в основу юридичний факт, що земельна ділянка по

вул. Петровського, 7а у м. Бердичеві, вже сформована з родовими ознаками речі та має

кадастровий номер 1810400000:01:003:0038.

Водночас, 27.06.2013р. Бердичівська міська рада прийняла рішення № 761 у відповідності до п.12.1 якого визначено:«У вищезгаданій документації, в обов'язковому порядку, передбачити право встановлення земельного сервітуту для проїзду до суміжної земельної ділянки за адресою: м. Бердичів, вул. Леніна, 76, яка перебуває у власності громадянина ОСОБА_5»

Таким чином, відповідач не визнає право позивача користування земельною ділянкою без обтяжень.

27.05.2016р. сформовано витяг з Держаного земельного кадастру за № НВ-1802582442016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1810400000:01:014:0014, що належить громадянину ОСОБА_5 на праві приватної власності та межує з земельною ділянкою 1810400000:01:003:0038. З вказаного витягу позивач довідався, що зазначена земельна ділянка створює, як йому так й невизначеному колу осіб перешкоду, що полягає у закріпленні право власності за ОСОБА_5 на землю загального користування (вулицю), передбачає йому земельний сервітут на землі загального користування, юридично позбавляє позивача можливості вільного з землі загального користування доступу (проходу, під'їзду) до земельної ділянки 1810400000:01:003:0038 через заїзд (вхід) з вулиці передбачений технічною документацією на об'єкти нерухомого майна. До того ж, ОСОБА_5Є на ширину вулиці встановлено залізну браму. На сьогодні позивач на рівні правового титулу позбавлений доступу до земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно. Таким чином, відповідач правовими актами індивідуальної дії створює позивачу перешкоди у володінні об'єктом нерухомого майна, а ОСОБА_5, прикриваючись цим, чинить перешкоди.

У судове засідання представник позивача на підставі довіреності від 25.07.2016р. ОСОБА_4 не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю від 31.08.2016р. ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову заперечив.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що між позивачем (покупцем) та ОСОБА_2 (продавцем) укладено договір купівлі-продажу об'єкта нежилого приміщення по вул. Петровського, 7а, у м. Бердичеві, з відстроченням платежу. Зазначений договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області - ОСОБА_3, зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № 235.

У відповідності до п.1.3. якого земельна ділянка, на якій розташоване нежиле приміщення, використовується продавцем на підставі договору оренди укладеного з Бердичівською міською радою Житомирської області 19 липня 2007 року ( кадастровий номер 1810400000:01:003:0038). Тобто, сторонами зазначеного договору є ОСОБА_2 (орендар) та відповідач (орендодавець) (а.с.7-8).

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на 01.01.2013р.) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч.2 пункту 1 «Перехідні положення Закону України «Про оренду землі» до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Згідно ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ч.3 ст.415 ЦК України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Згідно ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на 01.01.2013р.) до особи, якій перейшло право власності на будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У відповідності до абзацу 8 ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

У відповідності до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Оскільки юридичні ознаки договору оренди землі: взаємний; консенсуальний; відплатний, строковий (ст.ст.13, 15 Закону України «Про оренду землі»), то правовідносини орендодавця з орендарем мають бути передусім врегульовані у типовій формі правочину (ст.14 цього Закону та ст. 93 Земельного кодексу України) та в контексті індивідуальних родових ознак об'єкту оренди, що відповідає кадастровому номеру земельної ділянки 1810400000:01:003:0038.

Проте, до припинення договору оренди з попереднім землекористувачем сторони договору оренди не привели відомості про об'єкт оренди - істотну умову договору у відповідність до фактичних, що негативно вплинуло на обсяг правонаступництва позивача.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» сервітут віднесено до обтяжень, що підлягають державній реєстрації.

Згідно ст.35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Статтею 16 ЦК України передбачено визнання права, як спосіб захисту цивільного права, аналогічний спосіб захисту передбачений й ч.3 ст.152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 551,20 гривень.

Тому, керуючись статтями 3, 6, 10, 197, 212-215, 223, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про визнання права користування земельною ділянкою задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1810400000:01:003:0038, місце розташування якої: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Петровського, 7а; цільове призначення: В.03.07; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для обслуговування майнового комплексу тваринницької ферми, без обтяжень у формі сервітуту.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Бердичівської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмір 551,20 гривень.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Щербак Д.С.