Рішення

від 28.10.2016 по справі 903/748/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 жовтня 2016 р. Справа № 903/748/16

за позовом Державного підприємства "Володимир - Волинське лісомисливське господарство"

до відповідача: приватного підприємства "Ель Рабє"

про стягнення 26 410.00 грн.

Суддя Шум М. С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність 01/384 від 20.11.2015р.

від відповідача : н/з.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач - Державне підприємство "Володимир - Волинське лісомисливське господарство" зверлось до суду з позовною заявою до приватного підприємства "Ель Рабє", в якій просить суд стягнути 26 410,00 грн., з яких: 19 865,25грн. заборгованості, 3 615,47 грн. пені, 1390,56 грн. штрафу, 446,15 грн. 3% річних та 1092,57 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу необробленої деревини №1829/1829/л/2015р. від 21.08.2015р., а саме часткової оплати за переданий товар - необроблену деревину.

Ухвалою суду від 11.10.2016р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.10.2016р. на 11:45 год. та витребувано ряд документів необхідних для розгляду справи.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, яка була направлена на адресу приватного підприємства "Ель Рабє": 43007, АДРЕСА_1 повернута суду поштовим відділенням з відміткою "не запит". Вказана адреса зазначена позивачем в позовній заяві та зазначена в договорі купівлі-продажу необробленої деревини №1829/1829/л/2015р. від 21.08.2015р..

Згідно пошуку відомостей в ЄДР місцезнаходження відповідача: 43007, АДРЕСА_1

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене обов'язок суду щодо повідомлення відповідача про дату та час судового засідання є виконаним.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на розгляд справи за наявними в ній матеріалами, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом докази відповідачем не подано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

встановив:

21.08.2015р. між Державним підприємством "Володимир - Волинське лісомисливське господарство" та приватним підприємством "Ель Рабє" укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №1829/1829/л/2015р. від 21.08.2015р., згідно якого, за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі товару 4 кварталу 2015р., який відбувся 21.08.2015р., Державне підприємство "Володимир - Волинське лісомисливське господарство" (продавець) зобов'язалось передати у власність на умовах франко-верхній склад продавця необроблену деревину, за номерами лотів /п.4.1/ (далі - товар), а приватне підприємство "Ель Рабє" (покупець) зобов'язалось прийняти та оплатити товар у відповідності до умов зазначених у договорі (п.1.1 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили що поставка товару по даному договору здійснюється згідно щомісячного графіку поставок, який є невід'ємною частиною даного договору, на умовах франко - (нижній/проміжний/верхній/) склад продавця.

Згідно п.4.1. договору ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб. м на умовах франко-склад продавця згідно аукціонного свідоцтва про результати проведення аукціону 21.08.2015р. (а.с.24).

Розділом 7 договору сторони визначили, що платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

На виконання умов договору позивач передав у власність, а відповідач прийняв товар на загальну суму 98526,25 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №021371 від 30.10.2015р., №001579 віід 05.11.2015р. та №021427 від23.11.2015р. з відтисками печаток відповідача, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.29-31).

На виконання умов договору щодо розрахунків, відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 78 660,99 грн., що також підтвердив присутній в судовому засіданні представник позивача.

Позивачем 03.03.2016р. надіслано відповідачу претензію від 01.03.2016р. №01-73 з вимогою невідкладно перерахувати, протягом п'яти календарних днів з дня отримання претензії суму боргу в сумі 19 865,25 грн.(а.с.27-28).

12.07.2016р. позивачем повторно надіслано відповідачу претензію від 11.07.2016р. №01-205 з вимогою невідкладно перерахувати, протягом п'яти календарних днів з дня отримання претензії суму боргу в сумі 19 865,25 грн.(а.с.25-26).

Однак, відповідачем жодних відповідей на претензії не надано, суму боргу не погашено.

Згідно розрахунку позивача (а.с.7-8) станом на 03.10.2016р. неоплаченою залишилась сума 19 865,25 грн.

У зв'язку із неоплатою відповідачем вартості отриманого товару, вимога позивача про стягнення з відповідача 19 865,25 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредиторприйняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно розрахунку позивача ним нараховано пеню за період прострочення платежів в сумі 3615,47 грн. за період прострочення, що відповідає положенню ч.6 ст.232 ГК України та підлягає до стягнення як підставно нарахована.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому нарахування позивачем 3% річних в сумі 446,15 грн. та 1092,57 грн. інфляційних втрат за період прострочення відповідає зазначеній нормі та підлягає до стягнення.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 1 390,56 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст.216 Господарського кодексу України(далі - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Поняттям В«штрафВ» та В«пеняВ» дано визначення ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України.

Згідно розділу 9 договору у випадку прострочення оплати за товар, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 1% від партії поставленої продукції.

Суд перевіривши правильність нарахування штрафу приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1390,56 грн. підставна та підлягає до задоволення.

В силу ст. 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що предявляються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України , відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість предявленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 1378грн. в порядку ст.ст. 44,49 ГПК України слід покласти на останнього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Ель Рабє" (43007, АДРЕСА_2, код 35495135) на користь Державного підприємства "Володимир - Волинське лісомисливське господарство" (44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 130, код 00991516) 26 410,00 грн., з яких: 19 865,25грн. заборгованості, 3 615,47 грн. пені, 1390,56 грн. штрафу, 446,15 грн. 3% річних та 1092,57 грн. інфляційних втрат, а також витрати по судовому збору в сумі 1 378грн.

Повний текст рішення складено

28.10.2016

Суддя М. С. Шум