Рішення

від 25.10.2016 по справі 906/999/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" жовтня 2016 р. Справа № 906/999/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №007-сл-5723-0916 від 05.09.2016р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (м. Житомир)

до Управління агропромислового розвитку Народицької районної державної адміністрації Житомирської області (смт. Народичі, Житомирська область)

про стягнення 17773,72 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 17773,72 грн. заборгованості за поставлений природний газ згідно договору №114100КАРМFВ016 від 22.02.16р., з яких 12531,27 грн. - сума основного боргу, 4839,24 грн. - пеня та 403,21 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково в частині стягнення 6981,27 грн. основного боргу, а також в частині стягнення 4839,24 грн. пені та 403,21 грн. 3% річних. Зазначив, що відповідач після порушення провадження у справі сплатив позивачеві частину суми основного боргу в розмірі 5550,00 грн., в підтвердження чого надав копії платіжних доручень.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, надіслав на адресу суду витребувані ухвалою документи, а саме: копії актів приймання-передачі природного газу, копії платіжних доручень про перерахування коштів, акт звірки взаємних розрахунків, копію положення та свідоцтва про державну реєстрацію. Крім того, в листі №238 від 20.10.16р. зазначив, що розрахунки за природний газ проводились в межах кошторисних призначень, так як відповідач не є прибутковою організацією, і протягом листопада 2016 р. заборгованість перед позивачем буде повністю погашена.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.16р. між сторонами був укладений договір №114100КАРМFВ016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (а.с. 11-15), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність відповідача (споживача) у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п.1-1 договору).

Згідно з п. 3.2 даного договору, ціна газу становить 6503,40 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1300,68 грн., всього з ПДВ - 7804,08 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.3 договору).

Підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 договору визначено обов'язок споживача оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за умовами договору від 22.02.16р. щодо постачання відповідачеві у 2016 році природного газу позивач виконав належним чином, поставивши останньому у січні, лютому та березні 2016 року природного газу на загальну суму 39379,40 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу , які знаходяться в матеріалах справи (а.с.16-18).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості отриманого природного газу виконав частково, сплативши позивачеві 26848,13 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати вартості природного газу, станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахувалась заборгованість перед позивачем в сумі 12531,27 грн. (39379,40 грн. - 26848,13 грн.).

Однак, після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачеві частину суми основного боргу в розмірі 5550,00 грн., про що свідчать платіжні доручення №235, №234 від 18.10.16р.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 5550,00 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, суд задовольняє позов в частині стягнення 6981,27 грн. (12531,27 грн. - 5550,00 грн.) основного боргу, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №114100КАРМFВ016 від 22.02.16р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання.

Як передбачено частиною 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості спожитого в січні - березні 2016р. природного газу в повному обсязі та у встановлений договором строк.

Тому з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6981,27 грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в позовній заяві позивач за порушення строків оплати вартості отриманого природного газу просить суд стягнути з відповідача на свою користь 403,21 грн. 3% річних та 4839,24 грн. пені.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що 3% річних та пеня нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів повного розрахунку з позивачем суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 6981,27 грн. основного боргу, 403,21 грн. 3% річних та 4839,24 грн. пені обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 5550,00 грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління агропромислового розвитку Народицької районної державної адміністрації Житомирської області, 11401, Житомирська область, смт. Народичі, вул. Свято-Миколаївська, 136, код ЄДРПОУ 00730922

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут", 10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд.35, код ЄДРПОУ 39577504

- 6981,27 грн. - основного боргу;

- 403,21 грн. - 3% річних;

- 4839,24 грн. - пені;

- 947,71грн. - витрат, пов'язних зі сплатою судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 5550,00 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено:28/10/16

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)