Рішення

від 21.10.2016 по справі 910/15168/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2016Справа №910/15168/16

За позовомПублічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" доПриватного підприємства "ВОЛИНЬІНВЕСТБУД" простягнення 2 853 277, 66 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Квачов Д.В. - представник за довіреністю; Передереєв В.Г. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - позивач, ПАТ "АКЦЕПТ-БАНК") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ВОЛИНЬІНВЕСТБУД" (далі - відповідач, ПП "ВОЛИНЬІНВЕСТ") в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 83 від 23.09.2013 року у розмірі 2 853 277, 66 грн. (800 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 934 933, 34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 075 294, 32 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 42 050, 00 грн. - штраф, фіксована частина; 1 000, 00 грн. - штраф, відсоток від суми встановленого у п. А.2 Договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави) звернути стягнення на майно, яке належить на праві власності Приватному підприємству "ВОЛИНЬІНВЕСТБУД", а саме:

- Стрічкова рама RM-02, серійний номер 70347, вартістю 419 600, 00 грн.;

- Стрічкова рама RM-02, серійний номер 71701, вартістю 419 600, 00 грн.;

- Стрічкова рама RM-02А, серійний номер 70286, вартістю 419 600, 00 грн.;

- Стрічкова рама RM-02, серійний номер 70351, вартістю 419 600, 00 грн.;

- Стрічкова рама ТТМ-800, серійний номер 2913, вартістю 384 600, 00 грн.;

шляхом надання ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" права продажу вказаного майна від імені Приватного підприємства "ВОЛИНЬІНВЕСТБУД" будь-якому покупцеві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором № 83 від 23.09.2013 року про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 р. порушено провадження у справі № 910/15168/16, розгляд справи призначено на 07.10.2016 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 року виправлено допущену технічну помилку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 р. у справі 910/15168/16, та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 05.10.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на позові. З метою надання додаткових документів та з'ясування фактичних обставин справи надав клопотання про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 26.08.2016 р. не виконав.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, що перешкоджає розгляду спору по суті, суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та відклав розгляд справи на 21.10.2016 року.

У судовому засіданні 21.10.2016 року представники позивача на задоволенні позову наполягав, надав усні пояснення по справі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвала суду була надіслана судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Судом зроблено висновок, що наданих доказів достатньо для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 21.10.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - Банк) та Приватним підприємством "ВОЛИНЬІНВЕСТ" (далі - позичальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" було укладено договір № 83 про надання кредиту у формі відновлюваної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом 841 000, 00 грн. на цілі:

- 800 000, 00 грн. на поповнення обігових коштів;

- 40 000, 00 грн. + 1000, 00 грн. на виплату судових витрат.

Сторонами було погоджено, що термін повернення кредиту - 22.09.2014 року (п. А.3. договору № 83).

Позичальник погашає повністю до нуля заборгованість по договору через транзитний рахунок, визначений у договорі, у термін до 90 днів з моменту її виникнення. Зобов'язання позичальника забезпечуються : договором застави обладнання № 83/ДЗ від 23.09.2013 року; договором поруки № 83/ДП-1 від 23.09.2013 року; договором поруки № 83/ДП-2 від 23.09.2013 року (п.п. А.4., А.5. договору № 83).

За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 24% річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань передбачених п. 2.2.14. договору Банк збільшує процентну ставку на 5% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання (п.п. А.6., А.7. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору № 83 передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 1.2., 2.2.3., 2.2.17., 2.2.18., 2.3.2., 2.4.1. договору, позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А. 8. договору (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов договору, встановленого п. А.3.).

Згідно положень п. 5.1. договору № 83, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2., 4.1., 4.2., 4.3. договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2., 2.2.3., 2.2.17., 2.3.2. договору, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.7., 4.4., 4.5., 4.6. договору, позичальник сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період , за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації Банком права, передбаченого п. А.3 цього договору, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. А.8. договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 5.8. договору № 83 передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000, 00 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2. договору ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів та платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Спір у справі, як вбачається із позовної заяви, виник у зв'язку з тим. що відповідачем було порушено умови договору № 83 та норми чинного законодавства України, які регулюють сферу правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, через що у Приватного підприємства "ВОЛИНЬІНВЕСТ" перед Публічним акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" нарахована заборгованість у розмірі 2 853 277, 66 грн., яка складається з наступного:

- тіло кредиту в сумі 800 000, 00 грн. за період з 18.03.2014 року по 30.06.2016 року;

- відсотки в сумі 934 933, 34 за період з 26.12.2013 року по 30.06.2016 року;

- пеня в сумі 1 075 294, 32 грн. за період з 25.02.2014 року по 30.06.2016 року;

- штраф, фіксована частина в сумі 42 050, 00 грн.;

- штраф, відсоток від суми встановленого у п. А.2 договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів за реєстрацію предметів застави, в сумі 1 000, 00 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 83 від 23.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - заставодержатель) та Приватним підприємством "ВОЛИНЬІНВЕСТ" (далі - заставодавець) було укладено договір застави обладнання № 83/ДЗ (далі - договір № 83/ДЗ), предметом якого є надання заставодавцем в заставу обладнання, опис якого зазначений в п. 6. договору, в забезпечення виконання зобов'язань заставодавця перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання застоводавцем зобов'язань, забезпечених заставою , та або невиконання заставодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу обладнання переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Відповідно до п. 3 договору № 83/ДЗ, максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 2 523 000, 00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором та згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ст. 610 Цивільного кодексу України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, перевіривши розрахунки позивача та, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором № 83 від 23.09.2013 р., суд дійшов висновку про доведеність обставин наявності у Приватного підприємства "ВОЛИНЬІНВЕСТ" заборгованості зі сплати кредитних платежів.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 589 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави за рахунок якого, заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Кореспондуючі положення містять ст.ст. 19, 20 Закону України "Про заставу".

Відповідно до ч. 2 ст. 592 Цивільного кодексу України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу; у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави; в інших випадках, встановлених договором.

Як було зазначене вище, позичальником не виконуються зобов'язання по кредитному договору № 83 від 23.09.2013 щодо своєчасного погашенню кредиту та процентів по кредиту, у зв'язку з чим, суд погоджується з правовою позицією позивача відносно того, що в силу положень договору застави та чинного законодавства у Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" виникло право на звернення стягнення на предмет застави з відповідача за договором застави № 83/ДЗ від 23.09.2013 року.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Зокрема, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом (ст. 1 Закону України "Про заставу").

Як передбачено ст. 572 Цивільного кодексу України, Законом України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ст. 590 Цивільного кодексу України вказується, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Спосіб звернення стягнення на предмет застави заставодержатель визначає самостійно в порядку та на умовах, визначеному чинним законодавством України та цим договором.

Наведені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи дають підставу вести мову про правомірність вимог позивача щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок задоволення вимог позикодавця за кредитним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 582 Цивільного кодексу України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

У п. 9 договору застави сторони оцінили майно, що передається в заставу на суму 2 063 000, 00 грн. У межах розгляду даного господарського спору розмір вартості предмета застави сторонами не заперечувався.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 83/ДЗ від 23.09.2013 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 83 від 23.09.2013 року у розмірі 2 853 277, 66 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказане вище, Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статями 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" задовольнити.

2. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 83 від 23.09.2013 року у розмірі 2 853 277, 66 грн. (800 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 934 933, 34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 075 294, 32 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 42 050, 00 грн. - штраф, фіксована частина; 1 000, 00 грн. - штраф, відсоток від суми встановленого у п. А.2 Договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави) звернути стягнення на майно, яке належить на праві власності Приватному підприємству "ВОЛИНЬІНВЕСТБУД" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23; код ЄДРПОУ 35867828), а саме:

- Стрічкова рама RM-02, серійний номер 70347, вартістю 419 600, 00 грн.;

- Стрічкова рама RM-02, серійний номер 71701, вартістю 419 600, 00 грн.;

- Стрічкова рама RM-02А, серійний номер 70286, вартістю 419 600, 00 грн.;

- Стрічкова рама RM-02, серійний номер 70351, вартістю 419 600, 00 грн.;

- Стрічкова рама ТТМ-800, серійний номер 2913, вартістю 384 600, 00 грн.

3. Встановити спосіб реалізації предмету застави шляхом надання Публічному акціонерному товариству "АКЦЕНТ-БАНК" права продажу вказаного майна від імені Приватного підприємства "ВОЛИНЬІНВЕСТБУД" будь-якому покупцеві за ціною 2 063 000, 00 грн.

4 Стягнути з Приватного підприємства "ВОЛИНЬІНВЕСТБУД" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23; код ЄДРПОУ 35867828) на користь Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11; код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір у розмірі 42 799, 16 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 26.10.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко