Рішення

від 27.10.2016 по справі 912/3458/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 рокуСправа № 912/3458/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали справи № 912/3458/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Лисичанський гумово-технічний завод"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПромКонверсія"

про стягнення 405 314,01 грн.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: участі не брали;

від відповідача: участі не брали;

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Лисичанський гумово-технічний завод" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПромКонверсія" суму заборгованості у розмірі 405 314,01 грн., з яких сума основного боргу - 175 000,01 грн., розмір інфляційних втрат - 142 955,68 грн., 3% річних - 16 583,30 грн. та пеня 70 775,02 грн. Судовий збір позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2016 року позов прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 13.10.16 на 11:00 год, витребувано необхідні для розгляду справи документи.

11.10.16 на адресу господарського суду надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПромКонверсія" суму заборгованості у розмірі 380 004,46 грн., з яких сума основного боргу - 175 000,01 грн., розмір інфляційних втрат - 142 955,68 грн., 3% річних - 16 583,30 грн. та пеня 45 465,47 грн. Судовий збір позивач просить стягнути з відповідача. Фактично дана заява є заявою про зменшення позовних вимог.

Господарський суд Кіровоградської області на підставі норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України приймає дану заяву та розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Ухвалою від 13.10.16 розгляд справи № 912/3458/16 відкладено на 27.10.16 на 10:00 год, у сторін повторно витребувано неподані документи.

На виконання ухвали суду позивачем направлено додаткові пояснення. У письмових поясненнях позивачем зазначено, що станом на 24.10.15 інформація про сплату відповідачем боргу за договором № 66 від 13.08.13 відсутня. Відзив на позовну заяву позивач не отримував, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Розгляд справи позивач просить проводити за відсутності його представника.

У судовому засіданні 27.10.16 представник позивача участі не брав, хоча є належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи. Крім того, господарський суд враховує, що від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив, витребуваних документів, зокрема, відзиву на позов не подав. Водночас, господарський суд вважає відповідача таким, що належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання з огляду на наступне. Ухвала господарського суду Кіровоградської області від 21.09.16 про порушення провадження у справі отримана відповідачем 04.10.16 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи. Ухвала від 13.10.16 про відкладення розгляду справи також отримана відповідачем, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту "Укрпошти", долученою до матеріалів справи.

З урахуванням наведеного та норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу №912/3458/16 в судовому засіданні 27.10.2016 за відсутності представників сторін та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.13 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Лисичанський гумово-технічний завод" (далі - Продавець, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПромКонверсія" (далі - Покупець, відповідач) укладено Договір № 66, за умовами якого продавець зобов'язується виготовити і поставити, а Покупець прийняти і оплатити гумотканеві конвеєрні стрічки (далі - Товар) за цінами, термінами і в кількості, зазначеними у специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід'ємними частинами.

Загальна сума Договору вказується у національній валюті і складається з сум специфікації, які додаються до цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що умови поставки оговорюються на кожну партію окремо і вказуються у специфікаціях. Датою поставки Товару вважається дата отримання Товару Покупцем.

Розділом 6 Договору визначено, що умови оплати - відповідно до специфікацій, що додаються до даного договору і є його невід'ємними частинами. Дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця є датою оплати партії Товару. Оплата здійснюється в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Продавця. На оплачену партію Товару ціни залишаються незмінними.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що якщо додатковими угодами, змінами та додатками до цього Договору не передбачено інший порядок відповідальності сторін, то сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 9.3 Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.14, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Якщо жодна із сторін до закінчення терміну дії договору письмово не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Пунктом 9.4 Договору визначено, що Продавець і Покупець мають статус платника податку на прибуток на загальних підставах.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

13.08.13 сторонами підписано та скріплено печатками Додаток № 1 до Договору № 66 - ОСОБА_2 №1 на поставку Товару ТОВ НВП "Лисичанський ГТЗ" для ТОВ "Промконверсія" на суму 131 628,96 грн (в т.ч. ПДВ - 21938,16 грн). ОСОБА_2 також визначено умови оплати - 100% передоплата та термін поставки - протягом 3-х робочих днів від дати передплати. Згідно даної ОСОБА_2 позивачем виписано рахунок-фактуру № СФ-0000117 від 13.08.13.

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу 16.08.13 Товар згідно ОСОБА_2 № 1 на загальну суму 131 628,96 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-72 від 16.08.13 та Довіреністю № 143 від 15.08.13.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, оплату Товару, поставленого відповідно до ОСОБА_2 № 1 відповідачем здійснено в повному обсязі.

27.08.13 сторонами підписано та скріплено печатками Додаток № 2 до Договору № 66 - ОСОБА_2 №2 на поставку Товару ТОВ НВП "Лисичанський ГТЗ" для ТОВ "Промконверсія" на суму 317076,10 грн (в т.ч. ПДВ - 52846,02 грн). ОСОБА_2 також визначено умови оплати - 30% передоплата, 70% - протягом 20 календарних днів від дати поставки, а також термін поставки - протягом 3-х робочих днів від дати передплати. Згідно даної ОСОБА_2 позивачем виписано рахунок № 127 від 27.08.13.

Позивачем було поставлено Відповідачу 02.09.13 Товар згідно ОСОБА_2 № 2 на загальну суму 317076,10 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000078 від 02.09.13, Довіреністю № 152 від 30.08.13 та Товарно-транспортною накладною № 29 від 02.09.13.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, поставивши відповідачу товар, який ним на момент подачі позову було оплачено частково.

З матеріалів справи вбачається, що оплата за поставлений згідно ОСОБА_2 № 2 Товар була здійснена:

- в сумі 38371,10 грн. 29.08.13;

- в сумі 20000,00 грн. 09.10.13.

Таким чином, станом на 08.11.13 заборгованість ТОВ "ПромКонверсія" перед ТОВ "НВП "Лисичанський ГТЗ" становила 258 705,00 грн. Вказане підтверджується і самими сторонами по справі у листі № 01/686 від 08.11.13 та № 435 від 12.11.13.

У останньому листі відповідачем також зазначено, що заборгованість буде погашено частинами до 30.11.13 у сумі 70 000,00 грн. та до 31.12.13 у сумі 188 705,00 грн.

09.01.14 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 01/1 від 09.01.14 з вимогою сплатити заборгованість станом на 08.01.14 в сумі 208 705,01 грн. Відповідач у відповідь на дану претензію листом № 05/14 від 09.01.14 підтвердив дану заборгованість та повідомив, що 50 000,00 грн. буде сплачено в строк до 31.01.14, а решта боргу до 28.02.14.

Заборгованість у сумі 208 705,01 грн. також підтверджується оборотно-сальдова відомість по рахунку, сформована станом на 08.01.14.

13.02.14 відповідачем було сплачено 8 705,00 грн., 18.04.14 - 5000,00 грн., 25.04.14 - 5 000, 00 грн., 23.06.14 - 15 000,00 грн.

Таким чином, сума основного боргу становить 175 000,01 грн. Відповідачем не подано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості в сумі 175 000,01 грн. Також відповідачем не заперечується факт поставки товару, його кількість та якість, розмір заборгованості.

Водночас, господарський суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що обов'язок позивача перед відповідачем по поставці товару виконано, що не заперечується відповідачем. Відповідачем також не заперечується факту прийняття товару, що підтверджується матеріалами справи. За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 175 000,01 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на п. 7.1 Договору позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, відповідно до чинного законодавства.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як випливає з заяви позивача про зменшення позовних вимог від 06.10.2016, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 45465,47 грн, 3 % річних в розмірі 16 583,30 грн та інфляційні збитки в розмірі 142 955,68 грн.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляції та встановлено наступне.

Позивачем під час здійснення розрахунку не враховано пункт 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до п. 1.12 зазначеної постанови господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Господарський суд не погоджується з розрахунком позивача, наявним в матеріалах справи, тому здійснив власний розрахунок, з урахуванням норм ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Заявляючи вимоги про стягнення пені в сумі 45465,47 грн. за період з 23.09.2013 по 24.12.2014р., позивачем вимоги норм ч. 6 ст. 232 ГК України не враховано.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що сума пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення боржника з 23.09.13 по 23.03.14 становить 14 910,75 грн.

За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі14 910,75 грн. за період прострочення боржника з 23.09.13 по 23.03.14.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені господарський суд відмовляє з огляду на норми ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Господарським судом перевірено поданий позивачем розрахунок 3% річних, та встановлено, що стягненню підлягають 3% річних у сумі 16 606,82 грн. за загальний період, визначений позивачем, а саме з 23.09.13 по 15.09.16.

Водночас, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 16 583,30 грн. Відповідно, господарський суд задовольняє дану вимогу в межах, заявлених у позові.

З огляду на вищевказане, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 16 583,30 грн.

Щодо суми інфляційного збільшення боргу, позивач заявляє до стягнення 142 955,68 грн. Суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок, задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 142 955,68 грн. за період з жовтня 2013 року по вересень 2016 року включно.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та пункту 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Позивачем заявлено до стягнення з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог загалом 380 004,46 грн., за що підлягає сплаті 5700,07 грн. судового збору. Господарський суд задовольняє позовні вимоги частково на суму 349449,74 грн. Відповідно судовий збір покладається на відповідача у сумі, пропорційній розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 5241,75 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПромКонверсія" (28006, Кіровоградська обл., м. Олександрія, пр. Будівельників, 40, і.к. 37668222) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Лисичанський гумово-технічний завод" (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 12, оф. 177; поштова адреса: 93118, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Незалежності (Орджонікідзе), 128, і.к. 31097964) суму заборгованості у розмірі 349449,74 грн., з яких сума основного боргу - 175 000,01 грн., розмір інфляційних втрат - 142955,68 грн., 3% річних - 16 583,30 грн., пеня 14910,75 грн. та судовий збір 5241,75 грн.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.10.16.

Суддя Т. В. Макаренко